Рішення № 17322030, 29.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.11 Справа№ 5015/2961/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії (м.Львів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівське шляхо-будівельне управління №40” (м.Львів)

про:стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 1 144,69 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1-представник, довіреність від 30.12.2010 року

від відповідача:Не зявився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівське шляхо-будівельне управління №40” (м.Львів) про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 1 144,69 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.06.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 07.06.2011 року. Ухвалою від 07.06.2011 року розгляд справи відкладено до 10.06.2011 року, у звязку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 10.06.2011 року розгляд справи відкладено до 17.06.2011 року, у звязку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 17.06.2011 року розгляд справи відкладено до 26.07.2011 року, у звязку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 26.07.2011 року розгляд справи відкладено до 29.07.2011 року, за клопотанням позивача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.06.2011 року, про відкладення від 07.06.2011 року, від 10.06.2011 року, від 17.06.2011 року, від 26.07.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 26.07.2011 року позивач подав клопотання про продовження терміну розгляду справи понад строк, встановлений ст.69 ГПК України, та про відкладення розгляду справи.

26.07.2011 року за вх.№16740/11 позивач подав довідку по справі.

26.07.2011 року за вх.№16741/11 позивач подав пояснення по справі.

29.07.2011 року за вх.№17068/11 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

29.07.2011 року за вх.№17056/11 позивач подав пояснення по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.06.2011 року, про відкладення від 07.06.2011 року, від 10.06.2011 року, від 17.06.2011 року, від 26.07.2011 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 20.06.2011 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 29.07.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” (надалі - позивач), відповідно до ст.3 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 року №1280-ІV, постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг” від 09.08.2005 року №720, абоненту - Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-ремонтне управління №40»(надалі - відповідач) надавались телекомунікаційні послуги, а саме, 24.06.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір «Про надання послуг електрозв'язку»№ 12924 (надалі - Договір).

Позивач стверджує, що відповідачу за надані телекомунікаційні послуги виставлялися рахунки, які оплачувалися відповідачем частково. За підрахунком позивача, відповідач заборгував позивачу за надані в період з 01.11.2010 року по 30.04.2011 року телекомунікаційні послуги 1068 грн. 94 коп.

Позивач зазначив, що, оскільки відповідачем прострочено виконання господарського зобовязання, то, на думку позивача, до відповідача повинні застосовуватися санкції у вигляді стягнення пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, відповідно до Договору, п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та ч.2 ст.36 Закону України “Про телекомунікації”. Тому позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 24,75 грн.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу інфляційні нарахування в розмірі 41,42 грн. та 3% річних в розмірі 9,58 грн.

Отже, загальна сума боргу, що, на думку позивача, підлягає сплаті відповідачем становить 1 144,69 грн.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, пояснення по суті справи не подав, проти позовних вимог не заперечив, наявність боргу належними та допустимими доказами не спростував.

Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ході судового розгляду справи було встановлено, що 24.06.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір «Про надання послуг електрозв'язку»№ 12924 (надалі - Договір).

В період з 01.11.2010 року по 30.04.2011 року відповідач заборгував позивачу за надані телекомунікаційні послуги по Договору «Про надання послуг електрозв'язку»№ 12924 - 1068 грн. 94 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1, ч.6, ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.8. Договору, у разі несплати за надані послуги електозвязку понад встановлений термін, споживач сплачує пеню , яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ.

За розрахунком позивача, розмір пені за Договором «Про надання послуг електрозв'язку»№ 12924 складає 24,75 грн., що не суперечить вимогам чинного законодавства України та відповідає умовам Договору, а тому, можна зробити висновок, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 24,75 грн. є обґрунтованою і такою що підлягає до задоволення.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням зазначених норм законодавства, позивач нарахував відповідачу за Договором «Про надання послуг електрозв'язку»№ 12924 інфляційні втрати в розмірі 41,42 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, а тому, можна зробити висновок, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 41,42 грн. є обґрунтованою і такою що підлягає до задоволення.

Також, позивачем було нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми у розмірі 9,58 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам Договором «Про надання послуг електрозв'язку»№ 12924, а тому, можна зробити висновок, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 9,58 грн. є обґрунтованою і такою що підлягає до задоволення.

Таким чином, оскільки вимога позивача про сплату відповідачем основного боргу за Договором «Про надання послуг електрозв'язку» № 12924 у сумі 1068 грн. 94 коп., пені у розмірі 24,75 грн., інфляційних втрат в розмірі 41,42 грн. та 3% річних у розмірі 9,58 грн. відповідає умовам Договору та чинному законодавству України, а наявність основного боргу не спростована належними та допустимими доказами, тому є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що регулюють дані правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівське шляхо-будівельне управління №40” (м.Львів) про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 1 144,69 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1100325570-6601 від 22.04.2011 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №1100325570-6729 від 22.04.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівське шляхо-будівельне управління №40” (79040, м. Львів, вул. Авіаційна, 7а, р/р 26005321187311 у ЛФ ПАТ «Укрсоцбанк»МФО 325019 ЄДРПОУ 32408720) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком” (79044, м.Львів, вул. Ген. Чупринки, 70; п/р 260018273 в ЛФ ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 325570, код ЄДРПОУ 01186030) - борг у сумі 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 69 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. - сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.