Рішення № 17321973, 18.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.11 Справа№ 7/244(10)

за позовом малого приватного підприємства «ГРО»

до відповідача публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»

відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю «Віко-Тех»

про стягнення збитків

ціна позову: 57435,23грн.

колегія суддів у складі Фартушок Т.Б. (головуючий)

Ділай У.І.

Козак І.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Гарбузюк Р.О., директор, копія наказу в матеріалах справи;

від відповідача ОСОБА_1., довіреність в матеріалах справи;

Суть спору:

Мале приватне підприємство «ГРО»звернулось до господарського суду Львіської області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»про стягнення збитків; ціна позову 53106,56грн.

Відповідно до уточнення позовної заяви, Позивачем збільшено розмір позовних з 53106,56грн. на 57435,23грн., в тому числі витрати на придбання багато тарифного електролічильника 2950грн., витрати на оплату вартості повірки електролічильника 32,41грн., витрати на оплату вартості підрядних робіт 35400грн., інфляційні витрати 4328,67грн., витрати на сплату штрафу на відшкодування судових витрат за рішенням суду від 21.12.2010р. у справі №19/140 14724,15грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/244(10) від 28.12.2010р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17год. 20хв. 20.01.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 20.01.2011р., 07.02.2011р., 21.02.2011р., 13.04.201р. В судових засіданнях 28.02.2011р., 13.04.2011р., 26.04.2011р., 07.07.2011р., 14.07.2011р. оголошувались перерви. Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.02.2011р. продовжено строк вирішення спору. Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.04.2011р. призначено розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 07.02.2011р. зобовязувалось Позивача, в тому числі, надати докази, які обґрунтовують необхідність проведення робіт по реконструкції теплового пункту, у випадку відсутності таких, - письмове пояснення.

У звязку з необхідністю застосування при вирішенні справи спеціальних знань, розгляд справи зупинено відповідно до ухвали господарського суду Львівської області по даній справі від 03.03.2011р. та, якими суд не володів, призначено судову експертизу, проведення якої доручено фахівцям Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У звязку з поверненням без виконання ухвали матеріалів справ з причин відсутності у Львівському НДІ судових експертиз спеціалістів в цій галузі, ухвалою господарського суду Львівської області від 30.03.2011р. провадження у справі поновлено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.05.2011р. провадження у справі зупинено та, у звязку з необхідністю одержання відповідей на необхідні для вирішення спору питання, які потребують спеціальних знань, призначено судову експертизу, проведення якої доручено фахівцям Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експертам поставлено наступні запитання:

1) чи було технічно можливим забезпечити опалення приміщень будівлі, яка належить МПП “ГРО”та розташована за адресою: м.Львів, вул.На викопах, 10, до рівня існуючих санітарних норм з існуючого джерела теплової енергії загальною потужністю 7кВт? Якщо так, то до якого рівня температур, якщо ні, - то на яку потужність потрібно було б збільшити існуюче (7кВт) джерело теплової енергії?;

2) яку потужність необхідно встановити у джерелі теплової енергії для забезпечення приміщень будівлі опаленням до рівня встановлених санітарних норм від теплонагрівачів з використанням електричної енергії у нічний час (та окремо з використанням електричної енергії у денний час)?;

3) яка дійсна вартість виконаних робіт, матеріалів, послуг, зі збільшення потужності теплового пункту понад 7 кВт?; Чи відповідає зазначена вартість вимогам, встановлених у ДБН-х?

4) чи фактично були виконані роботи, зазначені в актах виконаних робіт за договором підряду від 09.11.2009р.?;

5) чи відповідає обєкт (прилад, тепловий пункт) вимогам, які ставляться до теплових пунктів, в тому числі вимогам безпеки?;

6) чи здатен обєкт (прилад, тепловий пункт) забезпечити нагрівання приміщення Відповідача за вказаною вище адресою?;

7) чи були доцільними (обгрунтованими) робот из реконстуркції і сама реконстуркція обєкту (приладу) для опалення приміщення приміщення, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.На Викопах, 10, який збудовано на підставі договору підряду від 25.02.2009р.?

20.06.2011р. матеріали справи повернулись з Київського найково-дослідного інституту судових експертиз із зазначенням причин повернення, - відсутність фахівців з відповідною кваліфікацією та досвідом вирішення поставлених питань.

У звязку з чим провадження у справі поновлено відповідно до ухвали господарського суду Львівської області по даній справі від 21.06.2011р.

07.07.2011р. представниками Відповідача подано клопотання про проведення судово-технічної експертизи з питань, викладених в ухвалі від 04.05.2011р., яку доручити Національному університету «Львівська політехніка».

Клопотання мотивоване тим, що у Відповідача по схожій справі тех виникеали труднощі з проведенням експертиз через відсутність фахівців.

Відповідач звернувся з офіційним запитом до Національного університету «Львівська політехніка»щодо можливості проведення експертизи по данному питанню. Відповідачем отримано відповідь, що Національний університет «Львівська політехніка»може виконати роботи, необхідні для експертизи.

Проте, Відповідачем не подано жодних доказів звернення до Національного університету «Львівська політехніка»станом на 07.07.2011р. чи отримання відповіді на такий запит, а в подальшому представниками Відповідача визнано, що такий запит по даній справі станом на 07.07.2011р. Відповідачем не подавався.

Зазначений запит Відповідачем подано до Національного університету «Львівська політехніка»лише 13.07.2011р.

У звязку з наданням Відповідачу можливості отримання відповіді на запит, в судових засіданнях 07.07.2011р. та 14.07.2011р. оголошували перерви. В кожному із судових засідань (07.07.2011р., 14.07.2011р., 18.07.2011р.) представника Відповідача зазначалось про скерування запиту та отримання найближчим часом відповіді на такий.

Проте, станом на час вирішення спору представника відповідача не наведено доводів та не подано доказів надання відповіді Національним університетом «Львівська політехніка».

При цьому суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України та нормативи і строки пересилання поштових відправлень (встановлені «Нормативами і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. N1149), в суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи. Крім того, клопотання про продовження строків представниками не подано, відтак, відсутня правова підстава для продовження строків вирішення спору в порядку ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копії платіжних доручень №2/11 від 12.01.2010р. на суму 1,70грн. та №3/11 від 1.01.2010р. на суму 22,10грн. про сплату платежів за видачу витягу з реєстру та клопотання про включення наведених витрат до складу судових витрат; витяг з наказу Позивача №1 від 01.04.1991р.; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копію довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ станом на час розгляду справи; копію опису вкладення у цінний лист та фіскального поштового чеку про направлення копії позовної заяви, доданих до неї документів, та акту звірки розрахунків Відповідачу та примірник підписаного Позивачем акту звірки станом на 01.01.2011р.; копію фіскального поштового чеку №2312 від 21.01.2011р.; уточнення позовної заяви від 14.02.2011р. з розрахунком суми збитків від інфляції, уточненим розрахунком суми позову, платіжним дорученням №18/11 від 14.02.2011р. про здійснення доплати державного мита в розмірі 43,28грн., опису вкладення та фіскального поштового чеку про направлення кореспонденції Відповідачу; додаткові пояснення від 14.02.2011р.; додаткові обгрунтування необхідності збільшення потужності теплового пункту від 16.02.2011р. з додатками копій робочого проекту №33/21-2000, та розрахунків, в тому числі річних втрат палива; заперечення від 21.02.2011р. на повторно поданий відзив; клопотання про продовження строку розгляду спору від 21.02.2011р.; копію декларації з податку на прибуток підприємства Позивача за 2010р. та пояснення до зазначеної декларації; копію статуту підприємства Позивача; копію декларації з податку на прибуток підприємства Позивача за 2009р. та фінансових звітів станом на 01.01.2009р., 01.01.2010р., 01.01.2011р.; робочого проекту №33/21-2000 та технічних умов по газопостачанню; клопотання про включення питань для проведення експертизи; копію технічного паспорту на будівлю; копію технічних умов на електропостачання приміщень Позивача №277.114-540 від 28.02.2005р.; клопотання від 07.04.2011р. про застосування в усіх документах по справі замість слів «тепловий пункт»терміну «тимчасове альтернативне джерело теплової енергії»; клопотання про завершення розгляду справи та оголошення рішення від 11.04.2011р.; супровідний лист з долученням примірника платіжного доручення №43/11 від 12.04.2011р. про сплату Позивачем 14334,80грн.; додаткові пояснення від 07.04.2011р., згідно яких Позивач обґрунтовує витрати на спорудження тимчасового альтернативного джерела теплової енергії; клопотання про видачу копії ухвали; клопотання від 31.05.2011р. про відновлення провадження у справі; клопотання від 29.06.2011р. про витребування у експертної установи причин затримки проведення експертизи та відкликання справи (справа повернута без проведення експертизи), проведення огляду доказів у місці їх знаходження (у клопотанні відмовлено за безпідставністю), прискорення розгляду справи; додаткові обгрунтування до заперечень; клопотання про винесення окремої ухвали на орган звязку (клопотання задоволено)

У додаткових поясненнях від 14.02.2011р. Позивач зазначив, що всі обгрунтування, в тому числі нормативні, містяться у тексті позовної заяви. Також, в матеріалах справи наявні докази в обгрунтування необхідності проведення робіт з реконструкції теплового пункту. Позивачем також зазначено, що у справах про відшкодування збитків предметом доказування є наявність повного складу цивільного правопорушення. Також, Позивач зазначив, що «тепловий пункт»є тимчасовим засобом Позивача захистити порушене право у відповідності до ст.19 Цивільного кодексу України.

Також, у додаткових обґрунтуваннях необхідності збільшення потужності теплового пункту Позивач зазначив, що відповідно до робочого проекту №33-21-2000 на встановлення лімітів на газове паливо для опалення приміщень МПП «ГРО», який розроблено ВАТ «Львівгаз»у 2000р., річна потреба в паливі складає 31,4 ТУП, або 27,3тис. нм. Кубічних природного газу. При цьому, з розрахунку річних витрат палива вбачається, що теплотворча здатність природного газу в силу його фізичних властивостей складає 8050ккал/нм.кубічний, а загальні річні витрати тепла для будівлі складають 186,6 Гкал. при розрахунковій температурі повітря приміщень 18 градусів. Враховуючи теплотворчу здатність 1 кВт.год. електроенергії в розмірі 892ккал., для отримання 186,6Гкал. тепла необхідно затратити 186600000:892=209193кВт.год. електроенергії. Відповідно до проекту, тривалість опалювального періоду становить 191 день, за цей період необхідно використати 27300куб.м. газу. Відповідно, за умови круглодобової роботи електронагрівального обладнання, необхідно встановити потужність 209193кВт. Год.:24год.:191день=45,64кВт. Відповідно, опалювати будівлю площею 562,8м2 електронагрівальним обладнанням встановленою потужністю 7кВт до належної температури 18 градусів неможливо.

У запереченнях на повторно поданий відзив від 21.02.2011р. Позивач зазначив наступне.

1. Щодо не дослідження причин дострокового припинення договору судом у справі №19/140.

Спростування наведено в тексті рішення у справі №19/140. Відповідно до проекту №33-21-2000, для опалення приміщень використовуються два газових котли, які без газу не можуть працювати. Відповідно, наявний причинно-наслідковий звязок між порушенням Відповідачем зобовязань щодо постачання газу та сплатою штрафних санкцій за вказаним рішенням.

2.Щодо доводів, що штраф не сплачено.

Під збитками розуміються витрати, які особа зробила, або мусить понести. Крім того, частину Позивачем вже сплачено. Крім того, рішенням у справі №20/110 встановлено, що договір №Г-094 від 01.01.2009р. з додатками слід вважати укладеним у редакції, запропонованій МПП «ГРО», до даного факту Позивач просить застосувати п.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

3.Щодо доводів про безпідставність застосування ст..ст.1166, 1191 Цивільного кодексу України, як підстави для відшкодування збитків.

Позивач погодився та просив звернути увагу на зазначення ним і положень п.1 ст.225 Господарського кодексу України.

4.Щодо доводів про перевищення Позивачем повноважень при укладенні договору оренди.

Виробництво теплової енергії для потреб опалення будівлі, що належить Позивачу, ліцензуванню не підлягає. МПП «ГРО»відповідно до договору оренди не мало обовязку продавати орендарю теплову енергію, а мало обовязок забезпечити в орендованих приміщеннях належну температуру.

5.Щодо доводів про неправомірність прийняття МПП «ГРО»на себе зобовязань за договором оренди щодо забезпечення опалення приміщень за час, коли рішення суду у справі №20/110 не набрало законної сили.

Як вбачається з поштового штемпеля на конверті, апеляційна скарга подана 02.11.2009р. ухвала Львівського апеляційного господарського суду про прийняття справи до розгляду постановлена 11.11.2009р., при цьому судом відновлено пропущений строк. Ухвалою від 07.10.2009р. апеляційний суд повернув Відповідачу апеляційну скаргу з причин, що не було направлено МПП «ГРО»копію апеляційної скарги. Отже, Відповідач оскаржив рішення, яке вже набрало законної сили, та Позивач довідався про оскарження поставленого судом рішення після припинення договору оренди. Також, рішенням від 20.08.2009р. суд зобовязав Відповідача відновити газопостачання у десятиденний строк; не отримавши апеляційної скарги впродовж 21 дня, Позивач мав, в силу набрання рішенням законної сили, підстави розраховувати на виконання Відповідачем рішення суду.

6.Щодо непопередження Позивачем орендаря при укладення договору оренди про дефекти майна.

На дату укладення договору майно, що передавалось в оренду, не мало зазначених Відповідачем недоліків. Рішення суду по справі №20/110, яким встановлено протиправну поведінку відповідача, набрало законної сили на час укладення договору оренди, та залишено в силі судом вищої інстанції. Крім того, оскарження рішення не обмежує права щодо розпорядження майном.

7.Щодо неправомірності використання Позивачем теплового пункту через порушення ним вимог правил технічної експлуатації теплових установок і мереж.

Предметом позову є відшкодування збитків від додаткових витрат Позивача, які повязані з протиправною поведінкою відповідача. Відповідно, предметом доказування є наявність повного складу цивільного правопорушення з боку Відповідача. Обставини, які наведені Відповідачем, є предметом доказування у справі за позовом контролюючих органів до МПП «ГРО». Витрати здійснені Позивачем відповідно до норм законодавства, правомірно встановлено триставковий лічильник та договір підряду відповідає законодавству. Оскільки Позивач не отримував теплову енергію у у її постачальника, то в силу закону України «Про теплопостачання»він не субєктом відносин у сфері теплопостачання, відповідно, на нього і не поширюються Правила, на які посилається у відзиві Відповідач.

8.Щодо повторного заявлення Позивачем розглянутих позовних вимог.

Суди у справі №20/110 не розглядали позовних вимог щодо неукладеного на той час договору підряду.

9.Щодо обовязку Позивача передбачити довготривале оскарження постановлених рішень.

Здійснення права на захист не може бути обмежене з наведених відповідачем підстав. У Позивача не було підстав вважати, що Відповідачем рішення суду не буде виконане.

Представник Відповідача в судове засідання зявився, проти позову заперечив.

Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано суду наступні документи: копії довіреностей на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи від 19.01.2011р., від 04.02.2011р.; копія акту відкриття конверту та клопотання про зобовязання Позивача надіслати Відповідачу копію позовної заяви і доданих до неї документів; копію довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ; відзиви на позовну заяву від 04.02.2011р. та від 11.02.2011р.; клопотання про продовження строку розгляду спору від 21.02.2011р.; клопотання від 28.02.2011р. про призначення експертизи; додаткові обґрунтування від 28.02.2011р. до відзиву; перелік питань до проведення експертизи; клопотання про доручення проведення судової експертизи Національному університету «Львівська політехніка».

Відповідно до відзивів на позовну заяву та додаткових обгрунтувань, Відповідач заперечує позовні вимоги повністю з наступних підстав.

Так, згідно доводів Відповідача, з позовної заяви неможливо встановити правові підстави заявлених вимог про покладення на Відповідача обовязку про відшкодування штрафних санкцій, стягнених з Позивача за рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2010р. у справі №19/140. Щодо інших позовних вимог, - Відповідач зазначає, що Позивач повторно висуває ті ж вимоги і з тих же підстав, що були предметом розгляду по справі №20/110, і не містять посилання на жоден нормативний акт; та Позивачем не представлено жодних доказів, які б обґрунтовували доцільність та необхідність проведення саме тих робіт з реконструкції теплового пункту, в тому числі у звязку з виробничою необхідністю.

Також, підставами заперечення позовних вимог Відповідач зазначає, що при розгляді справи №19/140 господарським судом не досліджувалися причини дострокового припинення договору оренди; за даним рішенням штрафні санкції Позивачем не сплачено; як послуги із постачання природного газу, так і послуги з виробництва теплової енергії можуть надаватись лише на підставі ліцензії; передбачення у договорі (який досліджувався при розгляді справи №19/140) п.2.1.2 є перевищенням повноважень Позивача; договір оренди укладено в період, коли рішення господарського суду Львівської області у справі №20/110 не набрало законної сили; Позивачем не попереджено наймача про недоліки речей; застосування ст.22 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки між Сторонами не існувало жодних договірних зобовязань.

Крім того, щодо позовних вимог в частині відшкодування Позивачу понесених ним додаткових витрат на придбання матеріалів та виконання робіт по реконструкції теплового пункту Відповідач додатково зазначив таке. Відносини у сфері теплопостачання регламентуються «Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж», затверджених наказом Мінпалива та енергетики №71 від 14.02.2007р. (далі з Правила), а Позивачем не додержано вимог наведених Правил щодо приймання в експлуатацію, в тому числі щодо відповідності проектній документації, державним будівельним нормам , державним стандартам і правилам, відповідно, споруджений тепловий пункт не міг бути прийнятий в експлуатацію та експлуатуватись.

Відповідач також зазначає, що у як при укладенні договору підряду між Позивачем та ПП «Фарт-1»від 25.02.2009р., та к і від 09.11.2009р. предметом угод є роботи по обладнанню приміщення півпідвалу площею 156м2 тепловим пунктом, зокрема, у п.4.1 договору підряду від 09.11.2009р. чітко вказано, що виконавець гарантує замовнику забезпечення тепловим пунктом температури повітря 20 градусів у приміщенні напівпідвалу при зовнішній температурі -25 градусів. З наведеного відповідач робить висновок, що Позивач висуває Відповідачу ті ж вимоги і з тих же підстав, що вже були предметом судового розгляду між тими ж сторонами.

Щодо застосування Позивачем в обґрунтування необхідної потужності виконавчо-технічною документацією ВАТ «Львівгаз», Відповідач зазначив, що Позивачем необґрунтовано застосовано дані технічної документації по газопостачання в частині обґрунтування перетворення електричної енергії в теплову, оскільки технічна документація ВАТ «Львівгаз» стосувалась газу, а не електроенергії.

Відповідачем також заперечено щодо інфляційного збільшення сум збитків, оскільки, грошових щобовязань між Сторонами не виникало.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів (окрім зазначених вище) не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо понесених витрат на сплату штрафних санкцій та судових витрат у звязку зі стягненням таких.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.08.2009р. у справі №20/110 за позовом малого приватного підприємства “ГРО” до відкритого акціонерного товариства “Львівгаз” (назву якого змінено, згідно наяваних у матеріалах справи даних ЄДРПОУ, на публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації) про зобов”язання до вчинення дій та стягнення 12 680,88 грн., вирішено: позов задоволити частково; зобов”язати Відкрите акціонерне товариство “Львівгаз” (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) в 10-ти денний строк за власний рахунок отримати необхідні дозволи та відновити газопостачання Малого приватного підприємства “ГРО” (79014, м. Львів, вул. На Викопах, 10, код ЄДРПОУ 13797945) за адресою м. Львів, вул. На Викопах, 10; стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Львівгаз” на користь Малого приватного підприємства “ГРО” суму в розмірі 13315, 06 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2009р. у справі №20/110 наведене рішення господарського суду Льввіської області залишено без змін. Рішення набрало законної сили.

Рішенням у справі №20/110 встановлено наступне:

«23.02.2009 р. о 1625 год. подачу газу позивачу було припинено та вентиль опломбовано, про що складено акт № б/н, копію якого долучено до матеріалів справи.»,

«Невиконання відповідачем своїх зобов”язань, та протиправне припинення постачання газу призвело до понесення позивачем збитків …»,

«Що стосується відшкодування збитків від додаткових витрат понесених позивачем через протиправне припинення газопостачання, судом встановлено, що з метою запобігання простою підприємства та псування пиломатеріалів (продовження технологічного процесу сушки деревини та дотримання необхідного температурного режиму на складі сухих пиломатеріалів) позивач в період з 23.02.2009 р. по 05.03.2009 р. підтримував плюсову температуру у приміщеннях електричними повітряними ТЕНами. Однак в звязку з неможливістю досягнення необхідного температурного режиму з використанням повітряних ТЕНів, позивачем укладено договір підряду від 25.02.2009 р. з ПП “Фарт-1” на спорудження в частині виробничо-складських приміщень теплового пункту. Згідно акту прийому-передачі робіт від 05.03.2009 р. роботи були виконані в повному обсязі на загальну суму 8 400,00 грн. Факт оплати виконаних робіт у сумі 8 400,00 підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи, а відтак дана сума є витратами позивача на відновлення порушеного права, що підлягають до стягнення з відповідача.».

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідност.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України.

Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2010р. у справі №19/140 за позовом ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Дністер” до МПП “Гро” про стягнення 15 334,80 грн. вирішено стягнути з МПП “Гро” на користь ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Дністер” 14 334,80грн. штрафу із відстрочкою виконання до 01.05.2011р., стягнути з МПП “Гро” на користь ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Дністер” 153,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення не оскаржувалось набрало законної сил из 04.01.2011р.

Судом у справі №7/244(10) встановлено, та наведене відповідає встановленим обставинам у справі №19/140, що 11.09.2009р. між МПП «ГРО»(Орендодавець) та ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Дністер” (Орендар) укладено Договір оренди Б/Н, відповідно до умов якого, Орендодавець здав, а Орендар прийняв в оренду приміщення першого поверху і масандри окремої нежитлової будівлі за адресою: м.Львів, вул.На Викопах, 10, загальною площею 393,2 м2, яка належить за правом власності МПП “Гро”. Факт передачі в оренду приміщень підтверджується Актом прийому-передачі від 30.09.2009р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

Відповідно до п.3.1.3. Договору, на підставі рахунку МПП «ГРО», 13.10.2009р. Орендар оплатив вартість оренди приміщення за місяць жовтень 2009 року в сумі 7 667,40 грн., підтвердженням чого є платіжне доручення № 1318 від 13.10.2009р.

Пунктом 4.9 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо не з вини позивача використання орендованих приміщень є неможливим, зокрема, у звязку із відсутністю тепла (газу) впродовж 5 днів в опалювальний період (з 15 жовтня по 15 квітня) Орендар має право без попереднього попередження Орендодавця в односторонньому порядку припинити дію даного Договору; МПП «ГРО» у місячний термін з дня припинення Договору оренди з підстав, встановлених даним пунктом, зобовязаний сплатити Орендарю одноразовий штраф у сумі подвійного розміру орендної плати за останній повний місяць оренди.

Як встановлено наведеним вище рішенням у справі №20/110: «23.02.2009 р. о 1625 год. подачу газу позивачу було припинено та вентиль опломбовано, про що складено акт № б/н».

Також, рішенням господарського суду Львівської області у справі №20/110 встановлено: «… протиправне припинення постачання газу …».

Подача газу Позивачу за адресою м.Львів, вул.На викопах, 10 відновилась лише 05.02.2010р., підтвердженням чого є наявний у матеріалах справи акт б/н від 05.02.2010р.

Враховуючи вищенаведене, протягом припинення постачання газу Відповідачем Позивачу у період з 23.02.2009р. по 05.02.2010р. було протиправним.

Як зазначено вище, рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2010р. у справі №19/140 за позовом ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Дністер” до МПП “Гро” про стягнення 15 334,80 грн. вирішено стягнути з МПП “Гро” на користь ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Дністер” 14 334,80грн. штрафу із відстрочкою виконання до 01.05.2011р., стягнути з МПП “Гро” на користь ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Дністер” 153,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до платіжного доручення №110/10 від 24.12.2010р., з відміткою банку про здійснення платежу, Позивачем на користь ВАТ «АСК «Дністер»сплачено 389,35грн. з призначенням платежу судові витрати за рішенням суду у справі №19/140. Згідно платіжного доручення №43/11 від 12.04.2011р., з відміткою банку про здійснення платежу, Позивачем з призначенням платежу штраф за рішенням суду у справі №19/140 сплачено 14334,80грн.

Відповідно до ч.1 ст.12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно, Позивач вправі вільно розпоряджатись своєю власністю, в тому числі шляхом здачі належних йому приміщень в оренду, та таке право неправомірно обмежено протиправною поведінкою Відповідача.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною включаються до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Згідно ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі протиправну поведінку Відповідача, встановлену рішення господарського суду Львівської області по справі №20/110, встановлені судом та присуджені до стягнення рішенням господарського суду Львівської області по справі №19/140 збитки, наявний причинно-наслідковий звязок між протиправною поведінкою Відповідача та спричиненням Позивачу збитків у розмірі 14724,15грн., враховуючи також повну сплату Позивачем 14724,15грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 14724,15грн. понесених ним витрат підлягають до задоволення.

Крім того, суд зазначає, що рішенням господарського суду Львівської області у справі №20/110 зобовязано Відповідача (який також є Відповідачем у справі №7/244(10)) в 10-ти денний строк за власний рахунок отримати необхідні дозволи та відновити газопостачання Малого приватного підприємства “ГРО”.

Згідно даних документообігу господарських судів України, рішення у справі №20/110 виготовлено та підписано 28.08.2009р., відтак, набрало законної сили після закінчення десятиденного строку на його оскарження, тобто з 08.09.2009р. (ст.85 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 08.09.2009р., згідно даних документообігу господарського суду Львівської області, апеляційна скарга на рішення у справі №20/110 не подана.

Також, подана пізніше строку апеляційна скарга Відповідача на рішення у справі №20/110 з причин неподання доказів (документів), що підтверджують надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні (позивачу) повернута без розгляду відповідно до ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2009р.

Щодо стягнення витрат на оплату вартості робіт і матеріалів в звязку з розширенням і реконструкцією теплового пункту (тимчасове альтернативне джерело теплової енергії) та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Як встановлено наведеним вище рішенням господарського суду Львівської області по справі №20/110: «Що стосується відшкодування збитків від додаткових витрат понесених позивачем через протиправне припинення газопостачання, судом встановлено, що з метою запобігання простою підприємства та псування пиломатеріалів (продовження технологічного процесу сушки деревини та дотримання необхідного температурного режиму на складі сухих пиломатеріалів) позивач в період з 23.02.2009 р. по 05.03.2009 р. підтримував плюсову температуру у приміщеннях електричними повітряними ТЕНами. Однак в звязку з неможливістю досягнення необхідного температурного режиму з використанням повітряних ТЕНів, позивачем укладено договір підряду від 25.02.2009 р. з ПП “Фарт-1” на спорудження в частині виробничо-складських приміщень теплового пункту. Згідно акту прийому-передачі робіт від 05.03.2009 р. роботи були виконані в повному обсязі на загальну суму 8 400,00 грн. Факт оплати виконаних робіт у сумі 8 400,00 підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи, а відтак дана сума є витратами позивача на відновлення порушеного права, що підлягають до стягнення з відповідача.». Зазначений ромір збитків наведеним рішенням суду присуджено до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Проте, згідно матеріалів справи, в тому числі позовної заяви, Позивачем 05.03.2011р. споруджено тепловий пункт (тимчасове альтернативне джерело теплової енергії) потужністю 7кВт/год. для забезпечення опалення будівлі.

У позовній заяві Позивач зазначає, що для опалення частини виробничих приміщень потужності 7 кВт/год. було недостатньо. У звязку з чим Позивачем проведено роботи з реконструкції та розширення існуючого теплового пункту (тимчасове альтернативне джерело теплової енергії) із збільшенням його потужності до 32кВт/год. та здійснено заходи до переходу на споживання електроенергії за триставковим тарифом, в тому числі придбано електролічильник та здійснено його повірку.

Так, понесення Позивачем витрат на придбання електролічильника та проведення його повірки підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату №98/9 від 05.10.2009р. на суму 2950грн. та №105/9 від 27.10.2009р. на суму 32,41грн. Крім того, суд зазначає, що ВАТ «Львівобленерго»розроблені організаційно-технічні заходи переходу Позивача на розрахунки за спожиту електроенергію по тарифах, диференційованих за періодами часу №145-3902/2 від 04.08.2009р., та Личаківським РЕМ ВАТ «Львівобленерго»складено акт №4-79 приймання виконаних робіт від 28.10.2009р. з перевірки трифазного електролічильника.

Понесення Позивачем витрат в розмірі 35400грн. підтверджується наступним. Так, 09.11.2009р. між Позивачем (Замовник) та приватним підприємством «Фарт-1»(Виконавець) укладено договір підряду (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Виконавець в термін до 22.01.2010р. в два етапи виконує роботи по реконструкції та збільшення потужності теплового пункту з доведенням його потужності в еквіваленті використаної електроенергії до 50кВт на годину. За актами прийому-передачі робіт за Договором від 04.12.2009р. на суму 18000грн. та від 21.01.2010р. на суму 17400грн. Виконавцем виконано та передано, а Позивачем отримано роботи та матеріали за Договором. Оплата Позивачем за Договором 35400грн. підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату №126/9 від 30.11.2009р. на суму 19200грн. та №127/9 від 02.12.2009р. на суму 16200грн.

Проведення Позивачем індексації здійснених проплат підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком інфляційного збільшення.

Відтак, матеріалами справи доведено протиправну поведінку Відповідача (наведені вище факти, встановлені рішенням господарського суду Львівської області у справі №20/110), та причинно-наслідковий звязок між протиправною поведінкою (протиправне відключення постачання газу Відповідачем) та завданням Позивачу збитків.

Згідно доводів Позовної заяви, Позивачем збільшено потужність існуючого теплового пункту (тимчасового альтернативного джерела теплової енергії) з 7кВт/год. до 32кВт/год.

Проте, згідно п.1 акту прийому-передачі робіт за Договором від 21.01.2010р., потужність існуючого ТП (теплового пункту) збільшено до 63кВт/год. (з врахуванням резервних тенів).

В обґрунтуваннях необхідності збільшення потужності теплового пункту Позивач зазначив, що відповідно до робочого проекту №33-21-2000 на встановлення лімітів на газове паливо для опалення приміщень МПП «ГРО», який розроблено ВАТ «Львівгаз»у 2000р., річна потреба в паливі складає 31,4 ТУП, або 27,3тис. нм. Кубічних природного газу. При цьому, з розрахунку річних витрат палива вбачається, що теплотворча здатність природного газу в силу його фізичних властивостей складає 8050ккал/нм.кубічний, а загальні річні витрати тепла для будівлі складають 186,6 Гкал. при розрахунковій температурі повітря приміщень 18 градусів. Враховуючи теплотворчу здатність 1 кВт.год. електроенергії в розмірі 892ккал., для отримання 186,6Гкал. тепла необхідно затратити 186600000:892=209193кВт.год. електроенергії. Відповідно до проекту, тривалість опалювального періоду становить 191 день, за цей період необхідно використати 27300куб.м. газу. Відповідно, за умови круглодобової роботи електронагрівального обладнання, необхідно встановити потужність 209193кВт. Год.:24год.:191день=45,64кВт. Відповідно, опалювати будівлю площею 562,8м2 електронагрівальним обладнанням встановленою потужністю 7кВт до належної температури 18 градусів неможливо.

Проте, Позивачем не обґрунтовано застосування даних технічної документації з газопостачання в частині обґрунтування перетворення електричної енергії в теплову, а судом, враховуючи відсутність спеціальних знань, неможливо перевірити наведені доводи.

Враховуючи вищенаведене, Позивачем не доведено необхідність збільшення потужності теплового пункту (тимчасового альтернативного джерела теплової енергії) (далі ТП), та рівень, до якого необхідно було збільшити потужність такого ТП; та чи здатен збільшений у потужності ТП забезпечити нагрівання приміщення Позивача.

З метою отримання необхідних доказів судом двічі призначалась судова експертиза, на вирішення якої ставились наступні питання:

1) чи було технічно можливим забезпечити опалення приміщень будівлі Позивача до рівня існуючих санітарних норм з існуючого джерела теплової енергії загальною потужністю 7кВт? Якщо так, то до якого рівня температур, якщо ні, - то на яку потужність потрібно було б збільшити існуюче (7кВт) джерело теплової енергії?;

2) яку потужність необхідно встановити у джерелі теплової енергії для забезпечення приміщень будівлі опаленням до рівня встановлених санітарних норм від теплонагрівачів з використанням електричної енергії у нічний час (та окремо з використанням електричної енергії у денний час)?;

3) чи відповідає зазначена вартість виконаних робіт, матеріалів, послуг, зі збільшення потужності теплового пункту понад 7 кВт встановлених, в тому числі у ДБН-х, вимогам?

4) чи здатен обєкт (прилад, тепловий пункт) забезпечити нагрівання приміщення Позивача?;

5) чи були доцільними (обгрунтованими) робот из реконстуркції і сама реконстуркція обєкту (приладу) для опалення приміщення приміщення Позивача?

Проте, як зазначено в описовій частині рішення суду, матеріали експертизи повертались як з Львівського, так і з Київського науково-дослідних інститутів судових експертиз без виконання з причин відсутності фахівців з данизх питань.

Відтак, Позивачем не доведено і підставність вимог в частині інфляційного збільшення проведених витрат та придбання і проведення повірки трифазного електролічильника.

Згідно ч.1 ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Проте, відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Враховуючи вищенаведене, та те, що Позивачем не доведено необхідність збільшення потужності теплового пункту (тимчасового альтернативного джерела теплової енергії) (далі ТП), та рівень, до якого необхідно було збільшити потужність такого ТП; та чи здатен збільшений у потужності ТП забезпечити нагрівання приміщення Позивача, відтак, не доведено як необхідності, так і розміру понесених витрат, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на придбання багатотарифного електролічильника в розщмірі 2950грн., на оплату вартості повірки електролічильника 32,41грн., на оплату вартості підрядних робіт 35400грн., інфляційні витрат 4328,67грн., до задоволення не підлягають.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

18.07.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.07.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.1 ст.41, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.12 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”(79039, м.Львів, вул.Золота, буд.42, ідентифікаційний код 03349039) на користь малого приватного підприємства “ГРО” (79014, м.Львів, вул.На Викопах, буд.10, ідентифікаційний код 13797945) 14724,15грн.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”(79039, м.Львів, вул.Золота, буд.42, ідентифікаційний код 03349039) на користь малого приватного підприємства “ГРО” (79014, м.Львів, вул.На Викопах, 10, ідентифікаційний код 13797945) 147,24грн. державного мита та 61,36грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Судді Фартушок Т.Б.

Ділай У.І.

Козак І.Б.