Рішення № 17321906, 26.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.11                                                                                 Справа № 4/129пн

Розглянувши матеріали справи за позовом

Державного агентства резерву України, м. Київ

до Закритого акціонерного товариства “Троїцький олійнопресовий завод”, смт. Троїцьк Луганської області

про зобов’язання виконати певні дії та стягнення штрафних санкцій у сумі 7267482 грн.19 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

секретар судового засідання: Брехунова А.М.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув.

Суть справи: позивачем заявлено вимоги:

- зобов’язати відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності, а саме: олію соняшникову нерафіновану 1-ого ґатунку в кількості 1000,00 тонн;

- стягнути з відповідача штрафних санкцій у сумі 7267482 грн. 19 коп., в тому числі: 7100000 грн. 00 коп. -100% штрафу за незабезпечення збереження матеріальних цінностей та 167482 грн. 19 коп. - пені в доход Державного бюджету України.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.07.2010 у справі № 4/129пн за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до Закритого акціонерного товариства “Троїцький олійнопресовий завод” про зобов’язання виконати певні дії та стягнення штрафних санкцій у сумі 7 267 482 грн.19 коп., провадження у справі зупинено до розгляду пов’язаної з нею справи № 18/199пн.

          Рішенням господарського суду м.Києва від 28.02.2011 у справі № 18/199пд-50/511 від 28.02.2011 за позовом Закритого акціонерного товариства “Троїцький олійнопресовий завод” до Державного комітету України з державного матеріального резерву про розірвання контракту № 2407 АБ та договору № ЮР 2 зб/378-2009 у задоволенні позову відмовлено повністю.

          Представник позивача у справі звернувся до господарського суду Луганської області з листом від 12.05.2011 № 1291/юр, в порядку ст. 79 ГПК України, про поновлення провадження у справі № 4/129пн, у зв’язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження по даній справі.

Ухвалою господарського суду Луганської області у справі № 4/129пн від 15.06.2011 провадження по справі поновлено.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 26.05.2010 року № 344, зданим у судовому засіданні 31.05.2010, проти позову заперечує, зокрема посилаючись на недоведеність позивачем факту самовільного відчуження олії в кількості 1000,00 тонн. Відповідач зазначає про здійснення ним заміни олії, відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного договору про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 21.12.2009 № юр-2зб/378-2009.

Представник позивача надав до суду пояснення від 15.07.2011 № 1371/юр, яким просить суд, враховуючи викладені факти, приймаючи до уваги стратегічне значення державного резерву для економічної безпеки держави, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Здійснити, в порядку ст.25 Господарського процесуального кодексу України, заміну позивача –Державного комітету України з державного матеріального резерву його правонаступником Державним агентством резерву України. Позивач повідомляє, що відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»№ 1085/2010 від 09.12.2010 Державний комітет України з державного матеріального резерву реорганізується шляхом перетворення на Державне агентство резерву України. Згідно п. 5 Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»№ 1085/2010 від 09.12.2010 Державне агентство резерву України є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Клопотання позивача щодо здійснення, в порядку ст.25 Господарського процесуального кодексу України, заміну позивача –Державного комітету України з державного матеріального резерву його правонаступником Державним агентством резерву України судом розглянуто та задоволено.

Суд, відповідно до ст. 25 ГПК України, здійснює заміну позивача - Державного комітету України з державного матеріального резерву на його правонаступника - Державне агентство резерву України.

На підставі викладеного, позивачем по справі слід вважати Державне агентство резерву України .

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог заявник та позивач зазначив, що Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі –Держкомрезерв, позивач) є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до Закону України «Про державний матеріальний резерв»від 24.01.1997 № 51/97-ВР та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву»від 08.06.2006 № 810, основним завданням Держкомрезерву України є управління державним резервом.

Для виконання цього завдання Держкомрезерв України наділений повноваженнями щодо організації відповідального зберігання матеріальних цінностей державного, в тому числі мобілізаційного, резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань, а також повноваженнями щодо контролю за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю даних цінностей затвердженій номенклатурі.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про державний матеріальний резерв»державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державний матеріальний резерв», державний резерв призначається для надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів.

Між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі- Комітет, позивач) та Закритим акціонерним товариством «Троїцький олійнопресовий завод»(далі –Зберігач, відповідач) укладено договір про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 21.12.2009 № Юр-2зб/378-2009 (далі - Договір), згідно якого Комітет передає на відповідне зберігання олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку, без

надання права користування ним, у кількості та за вартістю згідно з актами форми № Р-16, а Зберігач приймає на себе зобов’язання щодо подальшого відповідального зберігання переданих матеріальних цінностей за адресою: Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, вул. Радянська,33. Передбачені цим договором форми актів затверджуються Комітетом (п.1.1 Договору).

Позивач у позовній заяві зазначив, що Закрите акціонерне товариство «Троїцький олійнопресовий завод»(відповідач) прийняло на відповідальне зберігання олію соняшникову першого ґатунку нерафіновану в кількості 1000,00 тонн, що підтверджується приймальним актом (по формі № Р-16) від 21.12.2009 (а.с.11).

Відповідач, відповідно до Договору, приймає на себе зобов'язання щодо подальшого відповідального зберігання переданих матеріальних цінностей.

Представниками Контрольно- ревізійного відділу Східного регіону Контрольно- ревізійного департаменту Держкомрезерву України від 18.03.2010 була проведена позапланова перевірка наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ЗАТ «Троїцький олійнопресовий завод»(відповідач), за результатами якої було складено акт від 18.03.2010 № 0.70/12-45.

Згідно вищевказаного акту перевірки встановлено факт незабезпечення збереження (самовільне відчуження) матеріальних цінностей державного резерву, вартість яких становить:

Назва матеріальних ЦінностейКількістьОдиниця виміруЦіна грн./тоннВартість, грн.

Олія соняшникова нерафінована 1 ґатунку1000тонн7 100,007 100 000,00

Всього:7 100 000,00

Вартість матеріальних цінностей, стосовно яких було встановлено факт незабезпечення збереження, встановлена, виходячи з цін станом на 18.03.2010.

Відповідно до п. 21 «Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997, ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу - за цінами конкурсу на кожну партію конкретної продукції.

Відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня - з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Факт незабезпечення відповідачем збереження матеріальних цінностей державного резерву свідчить про неналежне виконання своїх зобов'язань, передбачених Договором, Законом України «Про державний матеріальний резерв», «Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 та інших нормативних актів, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву.

За неналежне виконання зобов'язань ст. 550 ЦК України, ст. 230 ГК України передбачає відповідальність у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань зберігач несе відповідальність згідно з чинним законодавством, зокрема згідно із Законом України «Про державний матеріальний резерв».

Оскільки, відповідно до ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не

допускається, то відповідно до ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відповідач несе майнову відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву, передбачену п. 10 даної статті.

Згідно із п. 10 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня - з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Оскільки вартість матеріальних цінностей, стосовно яких зафіксований факт незабезпечення збереження, становить 7 100 000,00 грн., то 100% штраф відповідно становить 7 100 000,00 грн.

Згідно із п. 16 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»розмір пені, передбачений п. 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, становить 167 482,19 грн. за період з 18.03.2010 по 28.04.2010.

Позивач зазначив, що загальний розмір штрафних санкцій становить 7 267 482,19 грн., в тому числі: 7 100 000,00 грн. - 100% штрафу за незабезпечення збереження матеріальних цінностей та 167 482,19 грн.- пені.

Крім того, відповідно до 2.4. Договору Зберігач зобов'язаний відшкодовувати втрату, нестачу цінностей та їх пошкодження з використанням продукції відповідного асортименту і належної якості у 5-денний термін після виявлення втрати, нестачі або пошкодження.

Позивач звернувся до суду з вимогами про зобов’язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності, а саме: олію соняшникову нерафіновану 1-ого ґатунку в кількості 1000,00 тонн та стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 7267482 грн. 19 коп., в тому числі: 7100000 грн. 00 коп. - 100% штрафу за незабезпечення збереження матеріальних цінностей та 167482 грн. 19 коп. - пені в доход Державного бюджету України. Позивач обґрунтовує позовні вимоги, посилаючись на ст..ст.526,622,636,942,949,954 ЦК України, ст.ст. 231,234 ГК України.

          Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, викладених у відзиві.

          Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовується нормами діючого законодавства та матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що Між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі- Комітет, позивач) та Закритим акціонерним товариством «Троїцький олійнопресовий завод»(далі –Зберігач, відповідач) укладено договір про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 21.12.2009 № Юр-2зб/378-2009 (далі - Договір), згідно якого Комітет передає на відповідне зберігання олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку, без надання права користування ним, у кількості та за вартістю згідно з актами форми № Р-16, а Зберігач приймає на себе зобов’язання щодо подальшого відповідального зберігання переданих матеріальних цінностей за адресою: Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, вул. Радянська,33. Передачі цим договором форми актів затверджуються Комітетом (п.1.1 Договору).

Матеріалами справи підтверджено, що Закрите акціонерне товариство «Троїцький олійнопресовий завод»(відповідач) прийняло на відповідальне зберігання олію соняшникову першого ґатунку нерафіновану в кількості 1000,00 тонн, що підтверджується приймальним актом (по формі № Р-16) від 21.12.2009 (а.с.11).

Відповідач, відповідно до Договору, прийняв на себе зобов'язання щодо подальшого відповідального зберігання переданих матеріальних цінностей.

Представниками Контрольно- ревізійного відділу Східного регіону Контрольно- ревізійного департаменту Держкомрезерву України від 18.03.2010 була проведена позапланова перевірка наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ЗАТ «Троїцький олійнопресовий завод»(відповідач), за результатами якої було складено акт від 18.03.2010 № 0.70/12-45(а.с.12-14).

Згідно вищевказаного акту перевірки встановлено факт незабезпечення збереження (самовільне відчуження) матеріальних цінностей державного резерву, вартість яких становить:

Назва матеріальних ЦінностейКількістьОдиниця виміруЦіна грн./тоннВартість, грн.

Олія соняшникова нерафінована 1 ґатунку1000тонн7 100,007 100 000,00

Всього:7 100 000,00

Вартість матеріальних цінностей, стосовно яких було встановлено факт незабезпечення збереження, встановлена, виходячи з цін станом на 18.03.2010.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв»державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Під відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву у розумінні, визначеному статтею 2 Закону України „Про державний матеріальний резерв", відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. При цьому зберігач має забезпечувати якісне зберігання закладених до мобілізаційного резерву товарно-матеріальних цінностей та звітувати перед Держкомрезервом України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та

інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами, а отже відповідальність за невжиття достатніх та належних мір для збереження матцінностей, в результаті яких були вчинені дії по їх відчуженню, лежить саме на відповідачеві.

Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 № 57/96-ВР «Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію) передбачено, що перевірки підприємств відповідальних зберігачів проводяться уповноваженими представниками Держрезерву України або його територіальними органами та за результатами перевірки складаються акти, з якими обов'язково ознайомлюються керівник і головний бухгалтер відповідального зберігача, підписи яких скріплюються печаткою.

Матеріалами справи підтверджено, що акт перевірки Контрольно- ревізійного відділу Східного регіону Контрольно- ревізійного департаменту Держкомрезерву України від 18.03.2010 (далі- акт перевірки від 18.03.2010), підписаний повноважними особами підприємства відповідача, без доповнень та зауважень щодо виявлених актом порушень, та засвідчений печаткою підприємства відповідача (а.с.12-14).

Таким чином, відповідачем були визнані викладені в акті перевірки від 18.03.2010 факти порушення Закону України «Про державний матеріальний резерв», про що зазначено у рішенні господарського суду міста Києва у справі № 18/199пд-50/511 від 28.02.2011(а.с. 103-107).

Також, суд вважає, що акт перевірки Контрольно- ревізійного відділу Східного регіону Контрольно- ревізійного департаменту Держкомрезерву України від 18.03.2010 є офіційним документом, який встановлює певні факти та обставини, зокрема факт незабезпечення збереження матцінностей держрезерву та з боку відповідача не надано жодного належного спростування відомостей викладених у зазначених документах ні при проведенні перевірок, ні під час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є відповідальним зберігачем матцінностей держрезерву у розумінні ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв", тому має нести відповідальність за незабезпечення збереження матцінностей держрезерву.

Слід зазначити, що рішенням господарського суду міста Києва у справі № 18/199пд-50/511 від 28.02.2011, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011, вказано, що відповідач не мав права самовільно відчужувати матцінності держрезерву, зокрема 1 000 тонн олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку, оскільки це є порушенням ст. 2, 12, 8, 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, за виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних ресурсів до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов закону або договору та одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, виходячи з принципу належного виконання зобов'язання вважається, що матеріальні цінності повинні бути закладені і знаходитися на підприємстві та зберігатися у порядку передбаченому законодавством, в тому числі Законом України „Про державний матеріальний резерв".

Факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву є порушенням операцій з матеріальними цінностями державного резерву, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання своїх зобов'язань, передбачених Цивільним кодексом України (ст.ст. 936, 942, 949), Законом України "Про державний матеріальний резерв", Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву та інших нормативних актів, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву.

За неналежне виконання зобов'язань ст. 230 ГК України передбачає відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Оскільки відповідно до ст. 231 ГК України сплата неустойки регулюється Законом, то згідно з п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день.

Таким чином, вимоги в частині зобов'язання оплатити матеріальні цінності, які використанні з державного резерву, та стягнення штрафних санкцій визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вартість матеріальних цінностей, щодо яких незабезпечене збереження, встановлена, виходячи з цін, що діяли на момент проведення перевірки (18.03.2010) становить 7 100 000 грн., отже, 100% штраф відповідно становить 7 100 000 грн.

Пеня обчислюється з вартості матеріальних цінностей, щодо яких не забезпечено збереження, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України, як того вимагає п. 16 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв, і складає у сумі

167 482,19 грн. за період з 18.03.2010 по 28.04.2010.

Оскільки відповідачем не надано суду належних доказів щодо повернення до державного матеріального резерву олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку в кількості 1000,00 тонн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності, а саме: олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку в кількості 1000,00 тонн слід задовольнити, оскільки вказані вимоги підтверджені матеріалами справи.

Тому, слід зобов’язати Закрите акціонерне товариство “Троїцький олійнопресовий завод” ( відповідач у справі) зобов’язати повернути позивачу до державного матеріального резерву наступні матеріальні цінності, а саме: олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку в кількості 1000,00 тонн.

Штрафні санкції у сумі 7267482 грн. 19 коп., в тому числі: 7100000 грн. 00 коп. - 100% штрафу за незабезпечення збереження матеріальних цінностей та 167482 грн. 19 коп. - пені , нараховані позивачем обґрунтовано, підтверджені матеріалами справи і підлягають стягненню з відповідача до Державного бюджету України.

Суд вважає, позовними вимогами: вимоги про зобов’язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності, а саме: олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку в кількості 1000,00 тонн та стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 7267482 грн. 19 коп., в тому числі: 7100000 грн. 00 коп. - 100% штрафу за незабезпечення збереження матеріальних цінностей та 167482 грн. 19 коп. - пені в доход Державного бюджету України, такими, що підлягають задоволенню повністю.

За вказаних обставин, вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення повністю з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Таким чином, державне мито розраховується відповідно до вартості оцінки відчужених матеріальних цінностей, згідно даних наданих позивачем до позовної заяви, штрафу та пені.

У судовому засіданні 26.07.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», ст.ст. 268, 526, 937 ЦК України, ст.ст. 193,230,231 ГК України, ст.ст. 25, 35, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Закрите акціонерне товариство “Троїцький олійнопресовий завод”, вул.Радянська,33, смт. Троїцьк Луганської області, код ЄДРПОУ 00373764, негайно після набрання цим рішенням законної сили повернути до Державного матеріального резерву наступні матеріальні цінності: олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку в кількості 1000,00 тонн, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Троїцький олійнопресовий завод”, вул.Радянська,33, смт. Троїцьк Луганської області, код ЄДРПОУ 00373764 в доход Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву ( одержувач коштів: ГУ ДКУ код ЄДРПОУ 26077968; рахунок № 31117106700011; Банк одержувача: ГУ ДКУ у м.Києві, МФО 820019, код КЕКД –21081100) штраф у розмірі 7100000 грн. 00 коп., пеню у сумі 167482 грн. 19 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Троїцький олійнопресовий завод”, вул.Радянська,33, смт. Троїцьк Луганської області, код ЄДРПОУ 00373764:

- в доход Державного бюджету України державне мито у сумі 25 500 грн. коп. на п/р 31118095700006, банк: ГУДКУ у Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, видати наказ Троїцькому відділенню Сватівської МДПІ Луганської області після набрання рішенням законної сили;

- в доход Державного бюджету України витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. на р/р 31217264700006 ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013, код ОКППО 24046582, код бюджетної класифікації22050003, символ звітності банку 095; видати наказ Троїцькому відділенню Сватівської МДПІ Луганської області після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено –01.08.2011

Суддя                                                             Г.М. Старкова