Рішення № 17321822, 28.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.11 Справа № 5/79пн/2011

За позовом Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валеас», м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Луганська обласна рада, м. Луганськ

про звільнення приміщення.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність №455 від 31.05.2011;

від відповідача - Добрін Ю.Б., директор, наказ №1- ок від 05.07.1993, НОМЕР_1., довіреність №777 від 07.02.2011.

від 3-ї особи ОСОБА_2. довіреність №1/10-945 від 17.05.2011

в с т а н о в и в:

Суть спору: Луганський обласний клінічний онкологічний диспансер звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про зобовязання відповідача звільнити нежитлове приміщення розташоване на 1-му поверсі будівлі за адресою: м. Луганськ, вул.. Краснодонська, 8 загальною площею 27.1 кв. м. на користь позивача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та поясненнях по справі заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»від 15.12.2009 № 1759-VI договір оренди спірного майна від 01.04.2008р., який був укладений між сторонами є продовженим до пяти років з дня його укладення, а відтак вимоги позивача про звільнення займаного відповідачем приміщення порушують його право на мирне володіння спірним майном.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.06.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Луганську обласну раду.

Луганська обласна рада у свої письмових поясненнях по справі та відзиві на позовну заяву просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що п.5 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні” лише унормовує правовідносини сторін щодо внесення змін до договору оренди державного та комунального майна в частині строку його дії від трьох до пяти років, а не надає можлості автоматичного продовження договорів оренди державного та комунального майна та на те, що Закон № 1759-VI набрав чинності після укладення договору оренди, в той час, як відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, а частина 2 цієї статті встановлює, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

При цьому, Луганська обласна рада в своїх поясненнях наголосила на тому, що програмою економічного і соціального розвитку Луганської області на 2011 рік, затвердженої рішенням Луганської обласної ради від 30.12.2010р. №2/7 (із змінами внесеними рішеннями Луганської обласної ради від 25.02.2011 №3/18 та від 27.05.2011 №5/20), передбачено проведення заходів щодо реконструкції та розвитку Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру, в плані якої займане відповідачем приміщення буде задіяне у власних лікувальних цілях позивача.

В судових засіданнях 02.06.2011 та 16.06.2011 відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувалась перерва з 02.06.2011 до 16.06.2011 та з 16.06.2011 до 20.06.2011.

Ухвалою суду від 18.07.2011р. за клопотанням позивача в порядку ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду даного спору було продовжено на 15 днів до 02.08.2011р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін і третьої особи, оцінивши надані докази, в їх сукупності та оглянувши в судовому засідання оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

01.04.2008 року між Луганським обласним клінічним онкологічним диспансером та товариством з обмеженою відповідальністю «Валеас»було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області №06/498, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно площею 27,1 кв. м., розміщене за адресою: м. Луганськ, вул.. Краснодонська, 8 на першому поверсі будівлі, що знаходиться на балансі Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру, з метою створення аптечного пункту (а.с.70-73 т.1).

Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна.

Пунктом 7.1 договору визначено, що орендодавець зобовязується передати орендарю в оренду майно згідно з умовами договору по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з договором.

На виконання умов договору позивач за відповідним актом приймання-передачі нежитлового приміщення, який підписаний обома сторонами без заперечень, передав відповідачеві майно, що є предметом оренди (а.с.75 т.1).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається громада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Умовами договору сторони погодили, що даний договір укладений на 35 місяців та діє з 01.04.2008р. по 01.03.2011 (п. 10.1) і його чинність припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.8).

За приписами п. 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, позивач листом №58 від 26.01.2011р. (отримання відповідачем якого підтверджується відповіддю відповідача на цей лист від 27.01.2011 №1/11) попередив відповідача про те, що після закінчення строку дії договору №06/498 від 01.04.2008р. він не має наміру продовжувати орендні правовідносини.

Відповідач у відповідь на даний лист направив позивачу лист №1/11 від 27.01.2011р. (отримання позивачем якого підтверджується відміткою на копії листа) в якому запропонував договір оренди №06/498 від 01.04.2008р. вважати діючим до 01.04.2013р. в силу п.5 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні”.

Позивач листом від 10.02.2011р. №119 (отримання відповідачем якого підтверджується відміткою на копії листа) повідомив відповідача про неможливість продовження строку дії договору.

29.03.2011р. позивач звернувся до відповідача з листом №255 (отримання відповідачем якого підтверджується відміткою на копії листа) в якому висловив прохання повернути нежитлове приміщення площею 27,1 кв. м., розміщене за адресою: м.Луганськ, вул.. Краснодонська, 8 на першому поверсі будинку, що знаходиться на балансі Луганського обласного клічного онкологічного диспансеру, у звязку з закінченням строку дії договору оренди від 01.04.2008.

Однак, відповідач орендоване приміщення не повернув, у звязку з чим заявлено даний позов.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 Цивільного кодексу України визначає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вимогами статті 134 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління, які захищаються законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності (ст. 137).

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму (ст. 761 ЦК України).

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюється Законом України «Про оренду державного та комунального майна», частиною другою, третьою ст. 17 якого визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору №06/498 від 01.04.2008, позивачем, як орендодавцем, було передано відповідачу у тимчасове платне користування (оренду) індивідуально визначене нерухоме майно площею 27.1 кв. м., яке розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: м. Луганськ, вул.. Краснодонська, 8 і перебуває у комунальній власності територіальної громади Луганської області та знаходиться на балансі позивача, зі строком дії з 01.04.2008 по 01.03.2011.

Позивач (орендодавець) у відповідності до статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, листами №58 та №119 повідомляв відповідача про те, що він не має наміру надалі здавати в оренду приміщення загальною площею 27,1 кв. м., і, відповідно, не буде продовжувати з відповідачем орендні відносини.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що на дай час проводиться реконструкція та розвиток Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру, в плані якої займане відповідачем приміщення буде входити до складу новоствореного відділення інтервенційної радіології та використовуватись в лікувальних цілях.

Листом №225 від 29.03.2011 позивач просив відповідача звільнити орендовані приміщення після закінчення строку дії договору.

Отже, беручи до уваги наведене суд приходить висновку, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.04.2008 року припинено, оскільки строк його дії закінчився 01.03.2011 року.

Згідно зі статтею 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Статею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»також встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи вищенаведені вимоги ст. 785 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та той факт, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.04.2008 року, на підставі якого відповідач займає приміщення, загальною площею 27,1 кв. м., яке розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: м.Луганськ, вул. Краснодонська, 8 є припиненим відповідач зобовязаний негайно звільнити та повернути орендоване приміщення орендодавцю (Луганському обласному клінічному онкологічному диспансеру).

Згідно з вимогами ст. 43, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано підтвердження того, що на день розгляду справи та прийняття рішення він має право на володіння нежитловим приміщенням площею 27,1 кв. м., яке розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: м.Луганськ, вул. Краснодонська, 8, оскільки строк дії договору оренди від 01.04.2008 року скінчився 01.03.2011 року, що відповідно до ч.2.ст.291 ГК України, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»є підставою припинення договору, так якпозивач згідно з вимогами ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»повідомив відповідача про припинення договору, а також про те, що договір на наступний період продовжуватися не буде.

При цьому, судом відхиляються посилання відповідача на те, що відповідно до ст. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»строк дії договору є продовженим, оскільки зазначеним законом внесено зміни лише в ч.1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», при цьому залишилася незмінною редакція ч.2 зазначеної норми відповідно до якої договір вважається продовженим на той же строк, який передбачений договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення. Позаяк, орендодавець надіслав позивачу листи про припинення договору, а за змістом розділу 10 договору оренди від 01.04.2008 року пролонгація договору - це право, а не обов'язок сторін. На продовження строку дії договору оренди необхідна згода власника майна або орендодавця, натомість з матеріалів справи вбачається, що орендодавець повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини, у звязку з необхідністю орендодавця використовувати орендоване майно для власної лікувальної діяльності. (Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВГСУ від 21.10.2010 №4/42-пн-10 та №5/105пн від 09.06.2011р.).

До того ж, в рішенні № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року Конституційний Суд України роз'яснив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відхиляються судом і доводи відповідача про те, що порушується його право на володіння майном, яке ним орендується, оскільки право володіння спірним майном виникло у відповідача на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області №06/498 від 01.04.2008р., строк дії якого як встановлено вище закінчився ще 01.03.2011р., а відтак він не має права на володіння нежитловим приміщенням площею 27,1 кв. м., яке розташоване на першому поверсі будівлі Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру за адресою: м.Луганськ, вул. Краснодонська, 8 та належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про зобовязання відповідача звільнити нежитлове приміщення розташоване на 1-му поверсі будівлі за адресою: м. Луганськ, вул.. Краснодонська, 8 загальною площею 27.1 кв. м. на користь Луганського обласного онкологічного диспансеру є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача в порядку ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Валеас», м. Луганськ, нове містечко заводу «ОР», буд. 1, кв. 21, ідентифікаційний код 19076201 звільнити нерухоме майно площею 27,1 кв. м., розміщене за адресою: м. Луганськ, вул.. Краснодонська, 8 на першому поверсі будівлі, що знаходиться на балансі Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру на користь Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру, м. Луганськ, вул.. Краснодонська, 8, ідентифікаційний код 01983826, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валеас», м. Луганськ, нове містечко заводу «ОР», буд. 1, кв. 21, ідентифікаційний код 19076201 на користь Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру, м. Луганськ, вул.. Краснодонська, 8, ідентифікаційний код 01983826 витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2011

Суддя Т.В. Васильченко