Рішення № 17321807, 25.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.11 Справа № 17/95/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вахрушевський завод будівельних матеріалів”, м. Вахрушеве-2 Луганської області

до Дочірнього підприємства “Шахтобудмеханізація” Відкритого акціонерного товариства “Трест Свердловськшахтобуд”, м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 30 200 грн. 28 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 30200,28 грн., а саме: боргу у сумі 14500,00 грн., збитки у сумі 9242,17 грн., інфляційні нарахування у сумі 5267,12 грн. та 3% річних у сумі 1190,99 грн. за договором поставки №30-01/05-2008 від 30.05.2008.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 14.07.2011, 25.07.2011 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вахрушевський завод будівельних матеріалів” (позивач у справі), як Постачальником, та Дочірнім підприємством “Шахтобудмеханізація” Відкритого акціонерного товариства “Трест Свердловськшахтобуд” (відповідач у справі), як Покупцем, було укладено договір купівлі-продажу № 30-01/05-2008 від 30.05.2008 (далі –Договір).

Пункт 1.1 Договору передбачає, що Постачальник зобов’язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити щебінь, (далі –товар), строки поставки, якість, кількість, ціна якого визначається в специфікаціях, що оформлені у вигляді Додатків до цього Договору і є його невід’ємною частиною.

.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що загальна кількість товару, що поставляється постачальником, складається з суми усіх кількостей товару, зазначених у додатках до цього договору.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, оплата за товар здійснюється в безготівковому порядку на підставі пред’явлених Постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

У разі відвантаження товару без передплати, його оплата здійснюється протягом 3 днів з моменту поставки (пункт 5.4 Договору).

Згідно пункту 6.3.2 Договору, Покупець за невчасну оплату товару зобов’язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого або неоплаченого товару.

В випадку порушення строків оплати товару, встановлених п.5.4 цього договору понад 30 днів, Покупець повинен відшкодувати Постачальнику збитки в сумі нарахованих на несвоєчасно сплачену вартість товару 24% річних. (пункт 6.3.3 Договору)

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 29500,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, що додані позивачем до матеріалів справи.

Однак, відповідачем в порушення умов Договору поставлений товар оплачений був частково 04.06.2008 на суму 15000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 14500,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 9242,17 грн., інфляційні нарахування у сумі 5267,12 грн. за загальний період з серпня 2008 року по квітень 2011 року та 3% річних у сумі 1190,99 грн. за загальний період з 02.09.2008 по 31.05.2011, згідно наданого розрахунку.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 29500,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками, податковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, засвідчені копії яких надані позивачем до матеріалів справи (т.1, а.с.30-150, т.2, а.с.1-150, т.3, а.с.1-2).

Судом встановлено, що відвантаження товару здійснювалось позивачем без передплати, а тому відповідач повинен був оплатити товар у строки, передбачені пунктом 5.4 Договору, зокрема, протягом 3 днів з моменту поставки.

У вказані строки відповідачем оплати в повному обсязі здійснено не було, 04.06.2008 частково було сплачено 15000,00 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку позивача (т.3, а.с.3).

З огляду на викладене, сума основного боргу 14500,00 грн. підтверджується матеріалами справ та не спростовується відповідачем, тому підлягає стягненню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 5267,12 грн. за загальний період з серпня 2008 року по квітень 2011 року та 3% річних у сумі 1190,99 грн. за загальний період з 02.09.2008 по 31.05.2011, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та арифметично вірно нарахованими.

Стосовно вимог про стягнення збитків в сумі 9242,17 грн. згідно п.6.3.3 договору, суд дійшов висновку про їх недоведеність.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічне положення міститься і у статті 22 ЦК України.

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

За загальним правилом збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов’язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; противоправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками. Суб’єктивну сторону утворює вина.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами.

Згідно статей 33-35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення збитків у сумі 9242,17 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 14500,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 5267,12 грн. та 3% річних у сумі 1190,99 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню, в решті вимог слід відмовити з віднесенням судових витрат на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Шахтобудмеханізація” Відкритого акціонерного товариства „Трест Свердловськшахтобуд”, м. Свердловськ Луганської області, вул. Промислова, буд. 9, ідентифікаційний код 32513528 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вахрушевський завод будівельних матеріалів”, м. Вахрушеве-2 Луганської області, вул. В.Терешкової, буд.1, ідентифікаційний код 33685773, заборгованість в сумі 14500,00 грн., інфляційні нарахування в сумі 5267,12 грн. та 3% річних в сумі 1190 грн. 99 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 209,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 163,78 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 01.08.2011.

Суддя О.С. Фонова