Рішення № 17321792, 28.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.11 Справа № 15/126пд/2011

За позовом

Луганської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України, м. Луганськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Центральний Перевальського району Луганської області

про розірвання договору та стягнення 1 600 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача - ОСОБА_3, правовий інспектор, довіреність № 01/20-47 від 14.07.2011;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

-розірвати договір про надання автотранспортних послуг від 15.12.2009, укладений між сторонами у справі;

-стягнути з відповідача суму попередньої оплати в сумі 1600 грн. 00 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцем проживання відповідача та підтверджена довідкою обласного адресного бюро УМВС України в Луганській області.

Явка відповідача не визнавалася судом обовязковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 зазначено наступне.

У разі коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу невідоме, то господарський суд вправі надсилати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання фізичної особи - учасника судового процесу.

Якщо фізична особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Між Луганською територіальною організацією профспілки працівників вугільної промисловості України (позивачем у справі) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем у справі) 15.12.2009 був укладений шляхом прийняття пропозиції договір на надання автопослуг по перевезенню пасажирів.

Позивач отримав від відповідача рахунок № 25 від 14.12.2009 (а.с. 9), який оплатив платіжним дорученням від 15.12.209 № 420 (а.с.8), перерахувавши грошові кошти в сумі 1600 грн. 00 коп. Проте, послуги так і не надавалися.

Так, підставами заявленого позову у даній справі позивач вказує обставини з невиконання у повному обсязі відповідачем зобовязань за договором про надання автопослуг по перевезенню пасажирів від 15.12.2009 № б/н, укладеним між позивачем та відповідачем.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що договір перевезення від 15.12.2009 № б/н є неукладеним у звязку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. (ч. 1 ст. 910 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

За приписами ч. 2 вказаної статті господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Аналогічна правова норма передбачена ч.ч. 1 та 2 ст. 638 Цивільного кодексу України.

В частині 2 зазначеної статті Цивільного кодексу України прописано, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За правилами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

В частині 5 вказаною статті визначено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (ч. 7 ст. 180 ГК України).

Так, сторони не погодили предмет, ціну та строк дії договору. При цьому, рахунок-фактура № 25 від 14.12.2009 на суму 1600 грн. 00 коп. не свідчить про визначення саме ціни договору, оскільки вказана сума може бути лише передплатою за частину можливих послуг. Не містять наявні документи (рахунок-фактура та платіжне доручення) належних відомостей про предмет договору.

Доказів укладання договору про надання послуг з перевезення пасажирів шляхом пропозиції (оформленої протоколом договору) суду не надано.

Враховуючи вищевказане, в задоволенні позовної вимоги про розірвання договір про надання автотранспортних послуг від 15.12.2009, укладеного між сторонами у справі, слід відмовити за необґрунтованістю.

Вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 1600 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Кошти не були повернуті відповідачем позивачу станом на день подачі позову до суду та на день прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт отримання відповідачем коштів від позивача та не повернення їх на даний час підтверджується матеріалами справи.

Належних та допустимих доказів виконання спірного перевезення не надано.

Договір визнано судом неукладеним.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобовязана його повернути. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідач необґрунтовано не повернув позивачу кошти у заявленій до стягнення сумі.

Згідно п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»від 16 березня 1995 року N 227/95 установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, у разі безпідставного отримання коштів та неповернення їх платнику у 5-денний строк, одержувач цих коштів є таким, що не виконав зобовязання встановлене актом законодавства (Указом Президента) з перерахування коштів. Отже, особа, що не виконала грошове зобовязання з перерахування коштів є боржником, та відповідно не перерахована вчасно сума вважається боргом.

За викладених обставин, позовна вимога про стягнення 1 600 грн. 00 коп. підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню грошові кошти у сумі 1600000 грн. 00 коп. В задоволенні позовної вимоги щодо розірвання договору слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у складі: державного мита у сумі 102 грн. 00 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Оскільки позивачем при подачі позову до суду було сплачено державне мито частково лише за вимогою майнового характеру у сумі 102 грн. 00 коп., то з позивача підлягає стягненню у доход державного бюджету державне мито за вимогою немайнового характеру (про розірвання договору) у сумі 85 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов Луганської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення 1 600 грн. 00 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Луганської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України, м. Луганськ, вул. Лермонтова, б. 1 «В», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 02662053: штраф у сумі 1600 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу. 3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Луганської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України, м. Луганськ, вул. Лермонтова, б. 1 «В», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 02662053, у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 85 грн. 00 коп. Видати наказ Державній податковій інспекції. В судовому засіданні 28.07.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 01.08.2011.

СуддяЄ.Ю.Пономаренко