Рішення № 17320980, 30.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/20530.06.11 За позовом Спільного українсько-бельгійсько-німецького підприємства „Мрія Даві Дан”

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором оренди 4 828,45 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю б/н від 21.12.10 р.;

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 30.06.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Спільного українсько-бельгійсько-німецького підприємства „Мрія Даві Дан” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 4828,45 грн за договором оренди нежитлових приміщень № 15/МР-10 від 01.07.10 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх обов'язків у частині сплати відшкодування по експлуатаційним витратам на утримання орендованого майна в розмірі 3844,86 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 363,21 грн інфляційних нарахувань, 86,82 грн - 3 % річних та пеню в розмірі 533,56 грн.

Ухвалою суду від 03.06.11 порушено провадження у справі №40/205 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.06.11.

У судове засідання 30.06.11 представник позивача зявився, надав документи для залучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 03.06.11.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 40/205 від 03.06.2011 року не виконав про причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та в Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який наявний в матеріалах справи, - АДРЕСА_1. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представників позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

01.07.2010 між Спільним українсько-бельгійсько-німецьким підприємством „Мрія Даві Дан” (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар, відповідач) було укладено договір № 15/МР-10 оренди нежитлових приміщень (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобовязується передати орендарю, а орендар зобовязується прийняти у тимчасове користування на умовах оренди нежитлові приміщення, визначені у цьому договорі, а також зобовязується сплачувати орендодавцю орендну плату відповідно до умов даного договору.

Згідно з п.1.2 договору нежитлові приміщення, які передаються в оренду за цим договором, знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 на антресолі нежитлового будинку та складаються з 3 кімнат. Загальна площа приміщень -159,1 кв.м.

Приміщення надаються в оренду на строк 2 місяці з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі приміщень, який є невідємною частиною цього договору. Строк оренди закінчується 01вересня 2010 року. (п.2.1., 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата за користування приміщеннями за один місяць складає 25 грн. 14 коп. за 1 кв.м.

Пунктом 3.1.1 договору встановлено, що орендна плата за користування приміщеннями загальною площею 159,1 кв.м. за один місяць становить 4 000 грн 00 коп.

Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 5 числа кожного місяця. Орендна плата сплачується у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця (п.3.3, 3.4 договору).

Відповідно до п.3.7 договору оплата комунальних послуг, якими користується орендар у приміщенні, здійснюється орендарем самостійно та своєчасно на підставі відповідних рахунків протягом 10 днів з дати отримання рахунку.

Згідно з п. 5.2.1 договору орендар зобовязаний своєчасно т в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору оренди № 15/МР-10 передав відповідачу за актом прийому-передачі приміщень від 01.07.10 р. нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею -159,1 кв.м.

01.09.10 відповідач повернув позивачеві обєкт оренди, про що сторонами було складено та підписано акт здачі-приймання орендованого приміщення згідно договору оренди № 15/МР-10 від 01.07.10.

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури по оплаті експлуатаційних витрат, що виставлялись позивачем та були отримані відповідачем, про що свідчить підпис відповідача на екземплярах рахунків позивача, за липень 2010 року № СФ-15К/07 від 29.07.10 на суму 1 704,26 грн, за серпень 2010 року № СФ-15К/08 від 30.08.10 на суму 2 140,60 грн.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній належним чином не виконав зобовязання по оплаті експлуатаційних витрат по утриманню орендованого приміщення, в результаті чого станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 3844,86 грн., що відповідає несплаті експлуатаційних витрат за липень-серпень 2010 року.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 та ч. 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав зобовязання за договором оренди нежитлових приміщень № 15/МР-10 від 01.07.10, а відповідач порушив договірні зобовязання щодо своєчасності та повноти здійснення оплати експлуатаційних витрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з експлуатаційних витрат в сумі 3844,86 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 3 63,21 грн, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 86,82 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.2.ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, що доданий до позовної заяви, суд погоджується з обґрунтованим розрахунком інфляційних втрат та 3 % річних, тому вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 86,82 грн. та інфляційних втрат в розмірі 363,21 грн., підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.7.2 договору за несвоєчасну сплату орендних платежів та/або відшкодування вартості комунальних або експлуатаційних послуг, затримка більш ніж на 10 календарних днів з моменту закінчення чергового терміну платежу, при своєчасному отриманні рахунків, орендар сплачує пеню на користь орендодавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нараховувалась в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення з урахуванням обмеження встановленого ч. 6 статті 232 ГК України та ст..3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Перевіривши розрахунок пені, що доданий до позовної заяви, суд погоджується з обґрунтованим розрахунком позивача, тому вимоги в частині стягнення пені в розмірі 298,07 грн. підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що позивачем в прохальній частині позовної заяви помилково зазначено суму пені 533,56 грн, замість 298,07 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку, тому в позовних вимогах в частині стягнення (533,56 грн 298,07 грн = 235,49 грн) 235,49 грн пені суд відмовляє у звязку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 5 грн. 10 коп., на відповідача 96 грн. 90 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 11,80 грн., на відповідача 224,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Спільного українсько-бельгійсько-німецького підприємства „Мрія Даві Дан” (01032 м. Київ, вул. Старовокзальна, будинок 24, ідентифікаційний код 05266576) заборгованість по сплаті експлуатаційних витрат в розмірі 3 844 (три тисячі вісімсот сорок чотири) грн 86 коп., інфляційні нарахування в розмірі 363 (триста шістдесят три) грн 21 коп., 3 % річних в розмірі 86 (вісімдесят шість) грн 82 коп, пеню в розмірі 298 (двісті девяноста вісім) грн 07 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 96 (девяноста шість) грн. 90 коп. та 224 (двісті двадцять чотири) грн 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання ріщення 01.07.2011 р.