Рішення № 17320874, 28.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.11 Справа № 13/211/10

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі Філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя”, м. Запоріжжя

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод напівфабрикатів”, м. Запоріжжя

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Світ напівфабрикатів”, м. Запоріжжя

про стягнення 1 663 162 грн. 31 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 07.06.2010 р.

Від відповідача 1: ОСОБА_2, дов. б/н від 01.06.2010 р.

Від відповідача 2: не з'явився

Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі Філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя”, м. Запоріжжя про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод напівфабрикатів”, м. Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Світ напівфабрикатів”, м. Запоріжжя 1 663 162 грн. 31 коп., у тому числі 1 200 000 грн. грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 195 287 грн. 67 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом з жовтня 2009 р. по травень 2010 р., 267 874 грн. 64 коп. пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості та за несвоєчасну сплату процентів у розмірі подвійної ставки НБУ.

28.07.2011 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача 1 заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та надав письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 2 348 269 грн. 52 коп., у тому числі 1 200 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 524 876 грн. 67 коп. процентів за користування кредитом, 30 000 грн. 00 коп. комісійної винагороди за управління кредитною лінією, 53 392 грн. 85 коп. пені за несвоєчасну сплату плати за кредит.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають збільшені позовні вимоги у розмірі 2 348 269 грн. 52 коп.

Відповідач 1 проти позову заперечив.

Відповідач 2 проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судове засідання жодного разу не зявився, про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу.

Неявка відповідача 2 в судове засідання не звільняє його від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача 2, суд

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), в особі філії "Відділення Промінвестбанк в м. Дніпрорудне Запорізької області", правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»та ТОВ "Запорізький завод напівфабрикатів" (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії 12-020/02-01.

Кредитний договір це цивільний договір, за яким банк або інші фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит і сплатити відсотки ( ст.1054 ЦК України).

Сторонами кредитного договору є кредитодавець та позичальник. Як і надання позики, надання кредиту є фінансовою послугою (ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”), у звязку з чим коло осіб, які можуть бути кредитодавцем обмежені законом. Згідно зі ст.1054 ЦК України кредитодавцем за кредитним договором може бути банк або інша фінансова установа (юридична особа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик).

Предметом кредитного договору може бути національна валюта України та іноземна валюта.

Кредитний договір укладається у простій письмовій формі, яка потребує від сторін фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку ( ст. 207, 1055 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору банк, надає позичальнику кредит, шляхом відкриття відновленої кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 2 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору та договору про внесення змін до нього № 03-08К від 13.02.2008 р. ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком:

з 01.11.2007 р. ліміт встановлено в сумі 1 910 000 грн. 00 коп.;

з 01.12.2007 р. - ліміт встановлено в сумі 1 820 000 грн. 00 коп.;

з 01.01.2008 р. - ліміт встановлено в сумі 1 730 000 грн. 00 коп.;

з 01.07.2008 р. - ліміт встановлено в сумі 1 608 000 грн. 00 коп.;

з 01.08.2008 р. - ліміт встановлено в сумі 1 486 000 грн. 00 коп.;

з 01.09.2008 р. - ліміт встановлено в сумі 1 364 000 грн. 00 коп.;

з 01.10.2008 р. - ліміт встановлено в сумі 1 242 000 грн. 00 коп.;

з 01.11.2008 р. - ліміт встановлено в сумі 1 120 000 грн. 00 коп.;

з 01.12.2008 р. - ліміт встановлено в сумі 998 000 грн. 00 коп.;

з 10.01.2009 р. - ліміт встановлено в сумі 876 000 грн. 00 коп.;

з 01.02.2009 р. - ліміт встановлено в сумі 754 000 грн. 00 коп.;

з 01.03.2009 р. - ліміт встановлено в сумі 632 000 грн. 00 коп.;

з 01.04.2009 р. - ліміт встановлено в сумі 510 000 грн. 00 коп.;

з 01.05.2009 р. - ліміт встановлено в сумі 388 000 грн. 00 коп.;

з 01.06.2009 р. - ліміт встановлено в сумі 266 000 грн. 00 коп.;

з 01.07.2009 р. - ліміт встановлено в сумі 133 000 грн. 00 коп.;

з 06.07.2009 р. - ліміт встановлено в сумі 0 грн. 00 коп.

Датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту є 06.07.2009 р.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 параграфа 1 глави 71 ЦК України передбачений обовязок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 ст. 198 ГК України передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно п. 3.2 кредитного договору проценти за користування кредитними коштами наданим банком позичальнику встановлені у розмірі 17% річних.

Промінвестбанк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується виписками з позичкового рахунку.

Відповідач в установлений кредитним договором строк - 06 липня 2009р. року не погасив кредит в повному обсязі, починаючи з жовтня 2009 року свої зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом не виконує, в зв'язку з чим виникла заборгованість: 1 200 000 грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, 524 876 грн. 67 коп. проценти за користування кредитом, 30 000 грн. 00 коп. комісійна винагорода за управління кредитною лінією.

Частиною 3 ст. 198 ГК України передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 200 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 524 876 грн. 67 коп. процентів за користування кредитом, 30 000 грн. 00 коп. комісійної винагороди за управління кредитною лінією обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 53 392 грн. 85 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Згідно п. 5.3 кредитного договору з моменту настання простроченого боргу за кредитом та або простроченого боргу за процентами за користування кредитом та/або простроченого боргу позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, яка обчислюється від суми простроченої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно протягом всього строку прострочення.

Відповідно до п. 4.3.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника і незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та /або суму неустойки передбачених кредитом, у випадках коли позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту, та/або плати за кредит, та/або інші обв'язки по сплаті грошових коштів.

Згідно умов п. 5.1 кредитного договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе, згідно умов цього договору зобов'язань, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку. Позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню Банку сум кредиту та/або процентів за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахування встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Статтею ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Відповідно до розрахунку сум пені, господарський суд дійшов висновку, що нарахування пені відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, тому задовольняється судом у розмірі 53 392 грн. 85 коп.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вищезазначеним кредитним договором між банком та ТОВ “ТД “Світ напівфабрикатів” (поручитель) укладено договір поруки № 12-001/03-03 від 06.07.2007 р.

На підставі пункту 2. договору поруки, поручитель, відповідно до умов цього договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором по сплаті кредитору: заборгованості по наданому кредиту в розмірі 2 000 000 грн. 00 коп., відсотків, нарахованих за користування кредитом, неустойки, збитків завданих кредиторові зобовязується виконати зобовязання по сплаті вказаних вище і несплачених позичальником сум кредитору

Відповідно до п. 2.2 договору у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобовязань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник.

Поручитель зобовязання за договором поруки не виконав.

Під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини, що постановою господарського суду від 28.04.2011 р. ТОВ «ТД «Світ напівфабрикатів»визнано банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру (справа № 25/213/10). Оголошення надруковано в Голосі України № 97 (5097) від 31.05.2011 р.

Крім того, ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2011 р. по справі № 25/213/10 кредиторські вимоги ПАТ «Промінвестбанк»до ТОВ «ТД «Світ напівфабрикатів»були визнанні в повному обсязі в розмірі 10 058 222 грн. 55 коп., як вимоги першої черги. Ці вимоги включають в себе в тому числі і заборгованість по кредитному договору № 12-020/02-01 від 06.07.2007 р., за яким наразі позивач в цій справі намагається стягнути заборгованість солідарно ще й з ТОВ «Запорізький завод напівфабрикатів».

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність обовязковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, поза як їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду є субєктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність субєктного складу спору є обовязковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд припиняє провадження у справі, на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України відносно відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Світ напівфабрикатів”, м. Запоріжжя.

Крім того, в матеріалах справи міститься рішення господарського суду міста Києва по справі № 20/68д/10-33/501 від 25.01.11 р., відповідно до якого в позові ТОВ “Запорізький завод напівфабрикатів”, м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі Філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя”, м. Запоріжжя про визнання недійсним кредитного договору № 12-020/02-01 від 11.09.2009 р. відмовлено.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2011 р. залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 р.

На день розгляду справи відповідач 1 не сплатив банку: 1 200 000 грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, 524 876 грн. 67 коп. проценти за користування кредитом, 30 000 грн. 00 коп. комісійну винагороду за управління кредитною лінією, 53 392 грн. 85 коп. пеню за несвоєчасну сплату плати за кредит.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Заперечення відповідача 1 не взяті судом до уваги, так як не відповідають наданим документам та обставинам справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги що позичальником було порушені договірні зобов'язання, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача щодо відповідача 1 та припинення провадження у справі, на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України відносно відповідача 2.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача 1, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, п. 2 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод напівфабрикатів” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 27, код ЄДРПОУ 33570613) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі Філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя” (69600, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20-а, код ЄДРПОУ 09313350) 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, 524 876 (пятсот двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 67 коп. проценти за користування кредитом, 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. комісійну винагороду за управління кредитною лінією, 53 392 (пятдесят три тисячі триста девяносто дві) грн. 85 коп. пеню за несвоєчасну сплату плати за кредит, 23 482 (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 69 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Провадження по справі відносно відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Світ напівфабрикатів”, м. Запоріжжя припинити.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 25.06.2010 р. скасувати.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 29.07.2011р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва