Рішення № 17320756, 22.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.11 Справа № 13/5009/3657/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Груп", м. Київ

до відповідача: Державного підприємства "Хлібна база № 74", м. Молочанськ Токмацького району Запорізької області

про стягнення 184 951 грн. 00 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 22.03.2011 р.

Від відповідача: не зявився

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Груп", м. Київ до Державного підприємства "Хлібна база № 74", м. Молочанськ Токмацького району Запорізької області про стягнення 184 951 грн. 00 коп. вартості 90,22 тонни неповернутої зі зберігання пшениці 3-го класу, згідно договору № 80/09 про надання послуг по зберіганню зерна від 11.11.2009 р.

22.07.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги викладені у позові.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судове засідання 22.07.2011р. не зявився, про дату, час та місце судового засідання був попереджений належним чином. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача,

В С Т А Н О В И В:

11.11.2009 року між ТОВ «Інтертрейд Груп»(поклажодавець) та ДП «Хлібна база № 74»(зберігач) був укладений договір № 80/09 на надання послуг по зберіганню зерна.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає, а відповідач зберігає та доводить до відповідних норм якості за встановлену плату насіння пшениці, ячменю, рожі.

Відповідно до умов договору, відповідач прийняв від позивача на зберігання від ТОВ «Зодіак»2 000,000 тонн пшениці 3 класу врожаю 2007 р.

Поставка пшениці відбувалась на умовах договору № 2 купівлі-продажу (поставки) товару від 06.11.2011р. за адресою: Запорізька обл., Токмакський р-н, м. Молочанськ, вул. Вокзальна, 125, шляхом переоформлення вищезазначеного об'єму пшениці третього класу з ТОВ «Зодіак»на особовий рахунок позивача, що підтверджується актом приймання - передачі № 1 від 17.11.2009 р., який що укладений між позивачем та ТОВ «Зодіак», та направлений відповідачу.

Продукція була оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 09.11.2008 р., 12.11.2009 р. та податковими накладними № 4 від 11.11.2009 р. на суму 1 145 004,00 грн., № 5 від 12.11.2009 р. на суму 1 145 004,00 грн.

Починаючи з 16.11.2009 р. на зберіганні відповідача на підставі договору знаходилось 2000,00 тонн продукції, що підтверджується актами виконаних робіт: № 1143 від 01.12.2009 р.; № 7164 від 15.12.2009 р.; № 7197 від 31.12.2009 р.; № 28 від 31.01.2010р.; № 29 від 05.02.2010 р.; № 49 від 10.02.2010 р.

Протягом періоду з 02.12.2009 р. по 10.02.2010 р. останнє відвантаження продукції з боку відповідача було здійснено 10.02.2010 р. в обсязі 375,050 тонн.

Таким чином, відповідач здійснював відвантаження продукції в загальній кількості 1 909,780 тонн.

У відповідача на зберіганні залишилося 90,220 тонн продукції.

01.12.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 01/12/10-02 про відвантаження залишку продукції в кількості 90,220 тонн.

Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

02.03.2011 р. позивачем повторно на адресу відповідача була направлена вимога № 02/03/11-01Д відвантаження продукції, що знаходилась на зберіганні, починаючи з 02.03.2011 р.

На вимогу № 02/03/11-01Д відповідачем була надана письмова відповідь вих. № 75/14-юр від 16.03.2011 р., про те, що відвантаження продукції в кількості 90,220 тонн неможливо з технічних причин, інших пояснень з боку відповідача надано не було.

25.03.2011 р. позивачем на адресу Запорізької обласної державної хлібної інспекції був направлений запит вих. № 52/03/11-02 про підтвердження наявності 90,22 тонн продукції на зберіганні відповідача.

В ході перевірки Запорізької обласної ДХІ (вих. № 114/19 від 31.03.2011 р.) встановлено, що за даними кількісно-якісного обліку ф. № 36 на особистому рахунку позивача обліковується залишок пшениці 3 класу врожаю 2007 р., яка була переоформлена від ТОВ «Зодіак»в кількості 90,197 тонн та виписано складську квитанцію на даний залишок № 614943.

Крім того перевіркою встановлено, що фактично дана продукція у відповідача відсутня.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Статтею 957 ЦКУкраїни передбачено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до п. 6.5 договору, у разі, якщо при звірянні продукції, переданої на зберігання буде виявлена недостача або порча, відповідач відшкодовує позивачу вартість продукції, якої недостає, або яка зіпсована, за цінами, які діють на момент порчі або недостачі.

Згідно з даними ТОВ Інформаційне агентство «АПК-Информ»на дату подачі даного позову середня ціна на пшеницю третього класу на сьогоднішній день складає 2 050 грн. 00 коп. за одну тонну.

Отже, вартість 90,22 тон продукції дорівнює грошовій сумі в розмірі: 2 050,00 грн.х90,22 тонни=184 951 грн. 00 коп.

На день розгляду справи, відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязання.

За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають закону і наданим доказам, підтверджені у судовому засіданні і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Хлібна база № 74" (71716, Запорізька область, Токмацький район, м. Молочанськ, вул. Вокзальна, 125, код ЄДРПОУ 19283199, п/р 26001132263601 в філії ЗРУ Відкрите акціонерне товариство "Фінанси та Кредит" м. Запоріжжя, МФО 313731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд Груп" (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, код ЄДРПОУ 36555886, п/р 26001002001512 в АТ "Дельта Банк" м. Київ, МФО 380236) 184 951 (сто вісімдесят чотири тисячі девятсот пятдесят одна) грн. 00 коп. вартості 90,22 тонни неповернутої зі зберігання пшениці 3-го класу, 1 849 (одна тисяча вісімсот сорок дев'ять) грн. 51 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.Г. Серкіз

ЗРішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 25.07.2011р.