Рішення № 17320735, 19.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.11 Справа № 13/5009/3630/11

Суддя Серкіз В.Г.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Банк “Біг Енергія”, м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Скельки Василівського району Запорізької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство “Агротон”, м. Запоріжжя

про стягнення 50 972 грн. 93 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, дов. № 12 від 01.03.2010 р.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

Розглядається позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Банк “Біг Енергія”, м. Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПП “Агротон”, м. Запоріжжя про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Скельки Василівського району Запорізької області 50 972 грн. 93 коп. основного боргу.

18.07.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив та витребувані докази суду не надіслав, його представник у судове засідання 19.07.2011р. не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, але проігнорував виклик до суду. Клопотання про розгляд справи без його участі не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

07.07.2005р. між ФОП ОСОБА_1 та ПП “Агротон” було укладено договір фінансового лізингу № А0230, відповідно до ст.ст. 806-809 Цивільного кодексу України та Закону України від 11.12.03 № 1381 "Про фінансовий лізинг".

Згідно з пунктами 1.1-1.3 договору лізингу та специфікації, яка є додатком цього договору, ПП “Агротон” передало ФОП ОСОБА_1 в лізинг строком на 5 років сільськогосподарську техніку (борона дискова ДТМ-4, борона БН-2.4, косарка КРН-2.1, прес-підбирач тюковий Z-224), загальною вартістю 195 238,92 грн., а ФОП ОСОБА_1 прийняв вказане рухоме майно та зобовязався сплачувати встановлені договором лізингу платежі. Передача предмету лізингу підтверджується актом прийому-передачі від 140705 № А 0230.

На момент прийому-передачі предмету лізингу відповідачем відповідно до умов договору лізингу сплачено 38 071 грн. 59 коп. грн. вартості техніки, залишок заборгованості склав 157 167 грн. 33 коп.

Відповідно до п. 4.1. договору лізингу платежі, які зобовязався сплачувати відповідач, складаються із суми платежів, які компенсують вартість предмета лізингу (сільгосптехніки), тобто 157 167 грн. 33 грн., суми платежів як винагороди за виданий у користування предмет лізингу та платежів як компенсація послуг зі страхування.

Строки та розміри лізингових платеж Згідно зі ст. ст. 1077-1081 Цивільного кодексу України між позивачем, відкритим акціонерним товариством Банком “БІГ Енергія” в особі начальника Запорізької територіальної філії, та третьою особою, ПП “Агротон”, 15.07.05 укладено договір факторингу валютних цінностей № 05/FLТ-54-07-05, відповідно до якого позивач (у договорі зазначений як "Фактор"), передав третій особі (у договорі зазначений як "Клієнт") у розпорядження грошові кошти у сумі 157167,33 грн. (платіжне доручення від 15.07.05 № 2405), а остання відступила позивачу право грошової вимоги до відповідача, що виникло на підставі договору лізингу.

Таким чином, до ВАТ Банку "БІГ Енергія" перейшло право вимоги грошових коштів у формі лізингових платежів від ФОП ОСОБА_1. Відповідно до зазначеного договору факторингу та ст. 1082 Цивільного кодексу України ЗТФ ВАТ Банку "БІГ Енергія" виступає кредитором ФОП ОСОБА_1

Згідно зі ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Таке повідомлення було направлено відповідачу ПП "Агротон" (лист від 14.07.05) та ВАТ Банком "БІГ Енергія" (лист від 09.08.05 № 5392).

Відповідач порушив виконання зобовязань за договором факторингу.

У липні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором факторингу за період з 01.04.2008 по 30.06.2008. У період розгляду справи відповідач сплатив борг, і згідно з ухвалою від 02.10.2008 у справі № 10/445/08 (суддя Алейнікова Т.Г.) провадження у справі було припинено.

У січні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором факторингу за період з 01.09.2008 по 28.02.2009. Згідно з рішенням від 20.03.2009 у справі № 13/125/09 (суддя Серкіз В.Г.) позов було задоволено, на користь позивача стягнуто 22245 грн. 83 коп. основного боргу за договором. Наказ господарського суду передано на виконання. Заборгованість часткового погашена, залишок несплаченого боргу склав 18361 грн. 88 коп..

На день розгляду справи відповідач зобовязання за договором факторингу продовжує не виконувати.

Строк дії договору фінансового лізингу скінчився 01.07.2010.

За період з 01.03.2009 по 01.07.2010 заборгованість з лізингових платежів склала 50972 грн. 93 коп., що стверджується виписками з рахунків № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

Позивачем відповідачу направлено повідомлення № 47 від 14.03.2011 про погашення заборгованості за договором факторингу

Повідомлення залишилося відповідачем без відповіді та задоволення, борг у сумі 50 972 грн. 93 коп. не сплачений.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (71640, АДРЕСА_1, ІІН НОМЕР_1, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства Банку "БІГ Енергія" (01032, м. Київ вул. Комінтерну, 15, код ЄДРПОУ 20023463, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) 50 972 (пятдесят тисяч девятсот сімдесят дві) грн. 93 коп. основного боргу, 509 (пятсот дев'ять) грн. 73 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 19.07.2011р.