Рішення № 17320583, 28.07.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

28 липня 2011 р. Справа 9/121/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М", код ЄДРПОУ 20322326 (пр. Полеглих Комунарів, 95-б, м. Донецьк, 83023)

до:Приватного підприємства "Ліна-Фарм", код ЄДРПОУ 35949895 (вул. Колгоспна, 2, корпус Б, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область)

про стягнення 23 461,87 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Павлова Т.С.

Представники сторін:

позивача:Дьякова Ф.Є.- керівник;

відповідача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фра-М" заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства "Ліна-Фарм" 23 461,87 грн., з яких 21383,95 грн. - основний борг; 1107,59 грн. - пені; 756, 68 грн. - індексу інфляції; 213, 65 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 14.07.11р., за вказаним позовом, порушено провадження у справі №9/121/2011/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.07.11р.

В судовому засіданні 28.07.11р. представник позивача позов підтримав та надаючи пояснення по суті заявлених позовних вимог зауважив, що заборгованість за поставлений товар відповідач частково погасив у розмірі 1900, 00 грн. За таких обставин, станом на 28.07.11р. основний борг відповідача становить 19 483,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №486 від 28.07.11р., актом звіряння взаєморозрахунків за період з 10.01.11р. по 25.07.11р., довідкою банку №6736 від 22.07.11р.

В свою чергу, представник відповідача проти позову не заперечив, що відображено у протоколі судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.01.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фра-М" (Постачальник) та Приватним підприємством "Ліна-Фарм" (Покупець) укладено договір поставки товару №9к, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов"язався систематично постачати та передавати у власність Покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та ін. (надалі товар), а Покупець зобов"язався прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного договору.

У розділі 3 договору сторони узгодили та передбачили ціну та порядок розрахунків за поставлений товар. А саме:

- сума кожної поставки, строк оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товарно-транспортних накладних, які є невід"ємною частиною даного договору;

- розрахунки за кожну партію товару здійснюються у безготівковому порядку, у формі платіжного доручення або іншій формі оплати, передбаченій діючим законодавством;

- суми оплати за товар, які Постачальник отримує від Покупеця, зараховуються Постачальником самостійно в рахунок оплати по товарно-транспортним накладним, які не сплачені, та строк оплати яких настав.

В силу п.п.4.1, 4.2 договору Постачальник зобов"язався постачати товар в кількості та асортименті, вказаних у Замовленні Покупця. В свою чергу, Покупець зобов"язався прийняти та сплатити товар у строк вказаний у товарно-транспортних накладних.

В ході розгляду справи судом з"ясовано, що на підставі вищевказаного договору по товарно-транспортним накладним ТОВ"Фра-М" поставило Приватному підприємству "Ліна-Фарм" товару на загальну суму 21731,94 грн. (а.с. 57-112). Матеріали справи свідчать про те, що товар, визначений договором директором Приватного підприємства "Ліна-Фарм", згідно довіреності №1 від 20.01.11р. було отримано, що стверджується підписом останнього та печаткою підприємства на товарно-транспортних накладних.

Як вбачається з документів, доданих до матеріалів справи (а.с. 115-116) відповідач частково провів оплату заборгованості в розмірі 347,99 грн., що свідчить про неналежне виконання останнім умов договору поставки товару №9к від 10.01.11р.

За таких обставин, станом на час подання позову у відповідача перед позивачем утворився борг за поставлений товар у розмірі 21383,95 грн. Проте, беручи до уваги той факт, що на день розгляду справи в суді відповідач борг за поставлений товар погасив частково в розмірі 1900,00 грн., суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в цій частині відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 483,95 грн. (21383,95 грн. - 1900,00 грн.).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

Як випливає з договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Отже, сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 19 483,95 грн. та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1107,59 грн. - пені; 756,68 грн. - індексу інфляції; 213, 65 грн. - 3% річних.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.5.2. договору сторони визначили, що Покупець за несплату вартості товару у встановлені строки, сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд провівши перерахунок заявлених до стягнення пені, індексу інфляції; 3% річних вважає, що дані вимоги заявлені правомірно та підлягають задоволенню, оскільки відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За правилами ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведено з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, п.п.1.1 ч.1 ст.80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити частково.

2.Провадження у справі в частині стягнення 1900,00 грн. - припинити.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Ліна-Фарм", код ЄДРПОУ 35949895 (вул. Колгоспна, 2, корпус Б, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М", код ЄДРПОУ 20322326 (пр. Полеглих Комунарів, 95-б, м. Донецьк, 83023) 19 483,95 грн. - основного боргу; 1107,59 грн. - пені; 756,68 грн. - індексу інфляції; 213, 65 грн. - 3% річних; 234,62 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита; 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 серпня 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи