Ухвала суду № 17320369, 01.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

"01" серпня 2011 р. Справа № 5005/2969/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І.,

Гончарука П.А.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тамора Л" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 р. у справі № 5005/2969/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аланта" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тамора Л" про стягнення суми, за зустрічним позовом про визнання недійсним договору, -

Встановив:

Згідно ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Скаржником додано до касаційної скарги квитанцію № 34017.28.4 від 01.07.2011 р. про сплату державного мита в сумі 980,62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93, з відповідними змінами та доповненнями, встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру (25500 грн.).

Згідно з пп. “г” цього ж пункту встановлено ставку державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Державне мито справляється як з первісних позовних заяв майнового і немайнового характеру, так і з зустрічних позовних заяв майнового і немайнового характеру.

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі заявлено первісний позов про стягнення 196122,05 грн. та зустрічний позов про визнання договору недійсним.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 р., первісний позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 196122,05 грн. боргу та судові витрати, в зустрічному позові відмовлено.

До касаційної інстанції скаржник оскаржує постановлені у справі судові рішення та просить їх скасувати в повному обсязі, а справу направити до місцевого господарського суду на новий розгляд.

Таким чином, скаржник повинен сплатити, крім 980,62 грн. суми державного мита за вимоги первісного позову майнового характеру, державне мито за вимоги зустрічного позову немайнового характеру, а саме –42,50 грн.

З огляду на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду як така, що оформлена з порушенням норм процесуального права, та підлягає поверненню скаржнику.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 р. у справі № 5005/2969/2011 повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Тамора Л".

Судді Остапенко М.І.

Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.