Постанова № 17320288, 13.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2011 р. Справа № 5021/438/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів :Остапенка М.І.,

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.

розглянувши касаційну скаргу СПД фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 року у справі за позовомНауково-виробничої фірми "СІНТАЛ'Д" товариства з обмеженою відповідальністю до СПД фізичної особи ОСОБА_1 простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

у лютому 2011 року, Науково-виробнича фірма "СІНТАЛ'Д" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 250 000 грн. попередньої оплати, здійсненої на виконання договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 06.05.2008 року, 34 100 грн. інфляційних втрат, 11 002,47 грн. 3 % річних, 25 840,76 грн. пені та 100 000 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.03.2011 року позов задоволено в повному обсязі та постановлено про стягнення з відповідача на користь позивача 250 000 грн. передньої плати, 34 100 грн. на відшкодування інфляційних втрат, 11 002,47 грн. річних, 25 840,76 грн. пені та 100 000 грн. штрафу.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Судові рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі,судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором від 06.05.2008 року, за умовами якого підприємець ОСОБА_1 (виконавець) зобов'язався надавати Науково-виробничій фірмі "СІНТАЛ'Д" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (замовник) інформаційно-консультаційні послуги, а останній прийняти та оплатити вартість цих послуг.

На виконання п. 3.3 договору, платіжним дорученням № 583 від 16.05.2008 року позивач здійснив передоплату в сумі 250000 грн., отримавши яку, відповідач дій по виконанню взятих на себе зобов'язань не вчинив і 09.06.2009 року сторони уклали угоду про розірвання договору від 06.05.2008 року та визначили, що цей договір втрачає чинність з часу підписання угоди від 09.06.2009 року, а кошти, отримані відповідачем у вигляді попередньої оплати повертаються ним шляхом щомісячних платежів у сумі, яка не може бути меншою 50 000 грн.

У випадку порушення грошових зобов'язань відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу ( п. 1.3 угоди).

Проте, взяті на себе зобов'язання за угодою від 09.06.2009 року відповідач не виконав, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку щодо права позивача вимагати сплати відповідачем заборгованості в примусовому порядку, обґрунтовано постановили про стягнення з відповідача на користь позивача 250000 грн. боргу з урахуванням його відповідальності за порушення грошових зобовязань, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, і підстав для скасування чи зміни судових рішень в цій частині, судова колегія не вбачає.

В той же час судові рішення у частині задоволення позову щодо стягнення штрафу та пені не можуть залишатись без змін з урахуванням наступного.

Постановляючи про стягнення з відповідача 100 000 грн. штрафу за порушення умов договору від 06.05.2008 року суди не звернули уваги, що угодою від 09.06.2009 року сторони розірвали цей договір з втратою ним чинності, з цього часу, наслідком розірвання договору відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України є припинення взаємних зобов'язань сторін, угода від 09.06.2009 року про обсяги зобов'язань відповідача та порядок їх виконання не передбачала такої відповідальності останнього, як сплату штрафу, а тому стягнення 100 000 грн. штрафу було безпідставним.

Неправильно обраховано судом і розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог п. 1.3 угоди від 09.06.2009 року, оскільки згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, з урахуванням спеціальної позовної давності на стягнення пені, встановленої ст. 258 ЦК України та пред'явлення позову 18.02.2011 року позовна давність на стягнення пені, обрахованої позивачем за період, що перевищує один рік до пред'явлення позову, сплинула, а тому судова колегія вважає можливим судове рішення у частині стягнення пені у сумі 25 840,76 грн. змінити зменшивши її розмір до 5 813 грн. (150 000 х 10.25х 2/100/365х69).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 29.03.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 року у частині стягнення 100 000 грн. штрафу скасувати і у цій частині позову відмовити, а ці ж судові рішення у частині стягнення 25 840,76 грн. пені та 4 209,43 грн. мита змінити, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню до 5 813 грн., а мита до 3 009,15 грн.

У решті рішення господарського суду Сумської області від 29.03.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2011року залишити без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді І.Д. Кондратова

Л.В. Стратієнко