Постанова № 17317986, 12.07.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.07.2011 р. справа №20/5009/1347/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.

при секретарі Клименко К.О.

від позивача:Череповський В.П. - директор

від відповідача:ОСОБА_1 за дов. №2137/18 від 17.12.10р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс», м. Бердянськ Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області

від23.05.2011 року

у справі№ 20/5009/1347/11 (суддя Гандюкова Л.П.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс», м. Бердянськ Запорізької області

до відповідачаПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Запоріжжя

простягнення 232328 грн. 69 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс», м. Бердянськ Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Запоріжжя про стягнення 232328 грн. 69 коп.

23.05.11 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 11078 грн. 50 коп., збитки від інфляції у розмірі 55693 грн. 07 коп., банківський відсоток за користування чужими грошовими коштами у розмірі 98695 грн. 30 коп. та оплату юридичних послуг у розмірі 66862 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.05.11 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс», м. Бердянськ Запорізької області були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача банківські відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 6021 грн. 45 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс», м. Бердянськ Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 23.05.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 20/5009/1347/11 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 20.01.09 р. по справі № 10/568/08, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 08.04.09 р., у задоволенні позовних вимог ТОВ «Базовий азовський рибопереробний комплекс»було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.09 р. рішення господарського суду Запорізької області від 20.01.09 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 08.04.09 р. було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На новому розгляді рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 10/568/08-6/323/10 було відмовлено позивачу у задоволенні збільшених позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 184536 грн. 36 коп. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.10 р. дане рішення було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.10 р. рішення господарського суду Запорізької області від 28.01.10 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.10 р. було скасовано і прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на його користь страхового відшкодування у розмірі 184536 грн. 36 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Запоріжжя пені у розмірі 11078 грн. 50 коп., збитків від інфляції у розмірі 55693 грн. 07 коп., банківського відсотку за користування чужими грошовими коштами у розмірі 98695 грн. 30 коп. та оплати юридичних послуг у розмірі 66862 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.05.11 р.).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 19.08.10 р. рішення господарського суду Запорізької області від 28.01.10 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.10 р. було скасовано і прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на його користь страхового відшкодування у розмірі 184536 грн. 36 коп. Також постановою касаційної інстанції було встановлено, що 04.04.07 р. між ТОВ «БАРК»(Страхувальник) та Страховою компанією (Страховик) було укладено договір страхування водного транспортного засобу № 02-вт/07ЗП, згідно умов якого було застраховано риболовне судно «Надежда». Відповідно до п. 1.1 договору, Страхувальник зобов»язався сплатити страхову премію за цим договором, а Страховик відшкодувати збитки, понесені Страхувальником внаслідок настання страхових випадків, у порядку і на умовах, встановлених даним договором страхування. 02.04.08 року ТОВ «БАРК»надало Страховій компанії повідомлення про подію, відповідно до якого 01.04.08 р. о 07 годині 10 хвилин в акваторії Керченського рибного порту сталася аварійна морська подія (АМП) з дейдвудним пристроєм кормової частини риболовного судна «Надежда»по одному з наступних пунктів п.п. 2.1.2, 2.1.5 п. 2 договору страхування. Згідно висновків касаційної інстанції, факт АМП, як страховий випадок, є доведеним компетентними та уповноваженими на те органами у відповідності з діючим законодавством. Пунктами 5.1, 5.2 договору страхування водного транспортного засобу №02-вт/07ЗП передбачено, що страховик несе відповідальність за цим договором у розмірі фактично понесеного Страхувальником збитку, але не вище розміру страхової суми, а у випадку, якщо страхова сума виявиться вище дійсної вартості судна, лімітом відповідальності страховика є дійсна вартість судна. Страхова сума за договором встановлена в межах дійсної вартості судна: 1785200 грн. 00 коп. Матеріалами справи доведено, що витрати в сумі 184536 грн. 36 коп. понесені ТОВ «БАРК»у зв»язку з усуненням наслідків АМП, та зазначена сума заборгованості з відшкодування заподіяних ТОВ «БАРК»збитків підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При зверненні до суду із позовом позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 11078 грн. 50 коп., нараховану ним за період з 17.03.10 р. по 17.11.10 р.

Пунктом 13.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми страхового відшкодування, що підлягає виплаті, за кожен день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прстрочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Як вбачається, відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування 22.07.08 р. листом № 5054-08. Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивач мав право нарахувати пеню за період з 23.07.08 р. по 21.01.09 р., оскільки інше не передбачено ані законом, ані договором.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у стягненні з відповідача пені у сумі 11078 грн. 50 коп. за період з 17.03.10 р. по 17.11.10 р. в зв»язку з невірним розрахунком. Крім того, даний вид договірної штрафної санкції може бути застосовано судом при умові звернення позивача до суду в межах спеціального річного строку позовної давності (у випадку заявлення відповідачем клопотання про застосування такого строку).

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь суму банківського відсотку за користування чужими грошовими коштами у розмірі 98695 грн. 30 коп. за період з 22.07.08 р. по 17.11.10 р.

Згідно ст. 382 Кодексу торговельного мореплавства України, у разі відшкодування вимог, що випливають з передбачених цим Кодексом відносин, на сплачувану суму нараховуються відсотки у розмірі середньої ставки банківського процента, що існує в місці знаходження кредитора. Відсотки нараховуються з дня заявлення письмової вимоги про оплату відповідної суми по день оплати.

Відповідач 04.11.10 р. на виконання постанови Вищого господарського суду України від 19.08.10 р. перерахував суму страхового відшкодування на рахунок Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ у розмірі 188463 грн. 08 коп., враховуючи судові витрати по справі № 10/568/08-6/323/10.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що оскільки відповідач виконав зобов»язання щодо сплати 04.11.10 р., то обгрунтованим є нарахування банківського відсотку за користування чужими грошовими коштами на стягнену суму саме по 04.11.10 р.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача банківські відсотки за користування 184536 грн. 36 коп. чужих коштів за період з 16.09.10 р. по 04.11.10 р. у розмірі 6021 грн. 45 коп.

Як вбачається, при зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 55693 грн. 07 коп. за період затримки платежу з 28.04.08 р. по 17.11.10 р. на суму 184536 грн. 36 коп.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 55693 грн. 07 коп. за період з 28.04.08 р. по 17.11.10 р. з огляду на наступне:

Грошове зобов»язання відповідача перед позивачем у розмірі 184536 грн. 36 коп. виникло лише після прийняття постанови Вищого господарського суду України від 19.08.10 р. по справі № 10/568/08-6/323/10, якою було задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 184536 грн. 36 коп.

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 55693 грн. 07 коп. за період з 28.04.08 р. по 17.11.10 р. слід задовольнити частково у розмірі 6274 грн. 23 коп. за період з 20.08.10 р. (наступний день після прийняття постанови ВГСУ) по 04.11.10 р. (день фактичного перерахування страхового відшкодування на рахунок ВДВС). В іншій частині інфляційних у розмірі 49418 грн. 84 коп. слід відмовити через безпідставність.

Крім того, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково зазначив, що нарахування збитків від інфляції на збитки законом не передбачено, оскільки у вирішенні спорів з питань відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов»язань за договором, слід виходити з того, що збитки (прямі та упущена вигода) підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції. Проте позивач у кожному конкретному випадку повинен подати відповідний обгрунтований розрахунок заподіяних йому збитків. В даному випадку у відповідача виникло грошове зобов»язання перед позивачем з моменту набрання законної сили постановою касаційної інстанції.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на його користь юридичні послуги у розмірі 66862 грн. 00 коп.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача юридичних послуг у розмірі 66862 грн. 00 коп., оскільки питання про розподіл господарських витрат вирішується судом при винесенні рішення за наслідками розгляду конкретної справи, у зв»язку з чим дане питання повинно було бути вирішено судом одночасно з розглядом справи № 10/568/08-6/323/09, в якій були понесені відповідні витрати.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом частково порушені і неправильно застосовані норми матеріального права України, тому рішення господарського суду Запорізької області від 23.05.11 р. у справі № 20/5009/1347/11 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у стягненні інфляційних з прийняттям нового рішення в цій частині, апеляційна скарга частковому задоволенню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 232328 грн. 69 коп. слід задовольнити частково у розмірі 12295 грн. 68 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс», м. Бердянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 23.05.2011 р. у справі № 20/5009/1347/11 частково задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.05.2011 р. у справі № 20/5009/1347/11 частково скасувати.

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс», м. Бердянськ Запорізької області до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Запоріжжя про стягнення 232328 грн. 69 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЗКПО 20474912 в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57-В, ЗКПО 26183400 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Базовий азовський рибопереробний комплекс», 71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, 1-А, ЗКПО 33086027 банківські відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 6021 грн. 45 коп., інфляційні у розмірі 6274 грн. 23 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 122 грн. 95 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 12 грн. 25 коп. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 61 грн. 48 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 23.05.2011 р. у справі № 20/5009/1347/11 - залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 6 прим:

1 у справу;

2 позивачу;

3,4 відповідачу;

5 ДАГС;

6ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.