Рішення № 17317752, 27.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.11 Справа№ 5015/841/11

За позовом: Прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 1:Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура", м.Львів,

до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапобутсервіс", м.Львів,

до відповідача 3:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі Фонд), м. Львів,

до відповідача 4:Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (надалі БТІ), м. Львів,

за участю третіх осіб на стороні відповідача 1, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

третя особа 1:Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м.Львів,

третя особа 2:Приватне підприємство "Форос", м. Львів,

третя особа 3:Фізична особа підприємець ОСОБА_2, м. Львів,

третя особа 4:ОСОБА_3, м. Львів,

про: -визнання незаконним та скасування наказу №790 від 28.04.1995 р.,

-визнання незаконним та скасування реєстраційного посвідчення на обєкт нерухомого майна та актів.

Головуючий суддя Т.Я. Рим

Суддя А.Б. Мазовіта

Суддя Н.Г. Левицька

За участю представників:

прокурора:Клак Ю.Г. посвідчення №9,

позивача:ОСОБА_4 довіреність № 1.7 вих.-100 від 14.12.2010 р.,

відповідача 1:ОСОБА_9 довіреність №01-13 від 11.01.2011 р.,

відповідача 2:не зявився,

відповідача 3:ОСОБА_10 довіреність №18-11-08344 від 31.12.2010 р.,

відповідача 4:не зявився,

третьої особи 1:ОСОБА_1,

третьої особи 2:не зявився,

третьої особи 3:ОСОБА_11- довіреність від 11.07.2011 р.

третьої особи 4:ОСОБА_11- довіреність від 11.07.2011 р.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура", Товариства з обмеженою відповідальністю "Армапобутсервіс", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання незаконним та скасування наказу №790 від 28.04.1995 р. та визнання незаконним та скасування реєстраційного посвідчення на обєкт нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області неправомірно прийняло наказ №790 від 28.04.1995 року "Про перетворення в процесі приватизації Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" у відкрите акціонерне товариство", яким було затверджено акт оцінки вартості майна та, як наслідок, передано у статутний фонд товариства гуртожиток по вулиці П. Тичини, 14 у місті Львові. Зазначене зумовлено порушеннями норм Закону України "Про приватизацію державного майна", Житлового кодексу України, оскільки гуртожитки як обєкти державного житлового фонду не підлягали приватизації.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.08.2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 01.11.2010 року рішення місцевого господарського суду скасував, позовні вимоги задовольнив. Приймаючи оскаржувану постанову, суд дійшов висновку, що включення гуртожитку по вулиці П. Тичини, 14 у місті Львові у статутний фонд Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура" суперечить частині 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, яка діяла на час приватизації) та порушує житлові права громадян мешканців гуртожитку на приватизацію житлового фонду, передбаченого статтею 9 Житлового кодексу України, а тому дане майно є обєктом державного житлового фонду, у звязку з чим спірне нерухоме майно було неправомірно включено до складу цілісного майнового комплексу першого відповідача.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2011 року попередні рішення судів скасовано, а справу направлено на новий розгляд. При цьому суд касаційної інстанції вказав, що на момент проведення приватизації Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало. Разом з тим, при новому розгляді справи для повного та об'єктивного розгляду справи необхідно достовірно встановити, зокрема: час введення спірних гуртожитків в експлуатацію, чи перебували вони на балансі Львівського заводу "Прикарпатпромарматура", чи були включені спірні гуртожитки у вартість майна при затверджені акта оцінки вартості майнового комплексу Львівського заводу "Прикарпатпромарматура", чи були включені спірні гуртожитки до об'єктів, які не підлягають приватизації при затвердженні плану приватизації, чи включено до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура" спірні будівлі гуртожитків.

Ухвалою від 18.02.2011 р. справу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 15.03.2011 р. У звязку з переходом судді Хабіб М.І. на іншу роботу відбулась зміна складу суду та призначено колегіальний розгляд справи у складі суддів Т.Рим, Н.Левицька, Н.Березяк. У звязку з хворобою судді Левицької Н.Г., до складу колегії призначено суддю Мазовіту А.Б. У звязку з відпусткою судді Березяк Н.Є. до складу колегії включено суддю Левицьку Н.Г.

Ухвалою суду від 30.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 13.07.2011 року, залучено до участі у справі третіх осіб на стороні відповідача 1, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: фізичну особу підприємця ОСОБА_1, приватне підприємство "Форос", фізичну особу підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3. Зазначене зумовлено тим, що частини гуртожитку по вулиці Тичини, 14, у місті Львові були відчужені зазначеним особам, а тому рішення у справі може вплинути на права та обовязки цих осіб.

При новому розгляді справи прокурор та позивач підтримали позовні вимоги у повному обсязі. В судових засіданнях зазначили, що Фонд неправомірно прийняв наказ №790 від 28.04.1995 року, яким було передбачено включення зазначеного гуртожитку в статутний фонд Товариства, оскільки гуртожитки станом на день прийняття цього наказу не підлягав приватизації, оскільки входив до житлового фонду. З урахуванням заяви від 25.07.2011 року №2692вих-11 прокурор просить:

-визнати незаконним та скасувати наказ РВ ФДМУ по Львівській області №790 від 28.04.1995 року "Про перетворення в процесі приватизації Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" у відкрите акціонерне товариство" в частині, яким було передбачено включення гуртожитку в статутний фонд ВАТ "Прикарпатпромарматура";

-визнати незаконним та скасувати акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 28.04.1995 р. в частині включення вартості гуртожитку на вулиці Тичини, 14 у місті Львові до статутного фонду;

-визнати незаконним та скасувати акт передачі нерухомого майна у власність ТОВ "Армапобутсервіс" від 29.06.2004 року, виданий ВАТ "Прикарпатпромарматура";

-визнати незаконним та скасувати реєстраційне посвідчення на обєкт нерухомого майна гуртожиток, який знаходиться у місті Львові по вулиці Тичини, 14, від 04.10.2000 р., за реєстровим номером 1606.

Відповідач 1 повністю заперечив проти позову з огляду на те, що не існувало законодавчої заборони на приватизацію гуртожитків, а тому Фондом правомірно прийнято спірний наказ.

Відповідач 2 в судові засідання не зявлявся, власних пояснень по суті позову не надав.

Відповідач 3 повністю визнав позовні вимоги. Зазначив, що гуртожитки як обєкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", а тому включення вартості гуртожитку в статутний фонд Товариства суперечило вимогам законодавства.

Відповідач 4 в судові засідання не зявлявся, надав суду інвентаризаційну справу на будівлю гуртожитку. Дослідженням цієї інвентаризаційної справи встановлено, що вона не містить інформації про час введення в експлуатацію гуртожитку. Проте право власності на цей гуртожиток зареєстровано за Товариством на підставі наказу Фонду №790 від 28.04.1995 року та акту оцінки цілісного майнового комплексу від 28.04.1995 року.

Третя особа 1: фізична особа підприємець ОСОБА_1, надала пояснення, яким проти позову заперечила повністю. Зазначила, що добросовісно набула у власність нежитлові приміщення площею 80,5 м2, які знаходяться у гуртожитку. З огляду на це просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа 2 в судові засідання не зявлялася, пояснень стосовно заявленого позову не надала.

Третя особа 3 пояснила, що станом на дату розгляду спору право власності на майно в гуртожитку по вулиці Тичини, 14 у місті Львові у неї відсутнє. Стосовно заявленого позову заперечує, оскільки на момент проведення приватизації Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура" гуртожитки не належали до обєктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало. У звязку з цим просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа 4 надала пояснення, що станом на день розгляду справи є власником частини нежитлових приміщень загальною площею 33,2 м2 в будівлі гуртожитку. Стосовно заявленого позову заперечує проти цього позову з тих же підстав, що й третя особа 3.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив таке.

Оглядом інвентаризаційної справи спірного гуртожитку встановлено, що вона не містить інформації про час введення в експлуатацію будівлі гуртожитку.

Наказом Фонду №790 від 28.04.1995 року "Про перетворення в процесі приватизації Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" у відкрите акціонерне товариство" затверджено акт оцінки вартості майна Львівського заводу "Прикарпатпромарматура", перетворено Львівський завод "Прикарпатпромарматура" у відкрите акціонерне товариство "Прикарпатпромарматура".

Як вбачається з вихідних даних для здійснення оцінки вартості цілісного майнового комплексу Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" (том 3, а.с. 62-63), балансова вартість основних засобів (у тому числі гуртожитку) становить 305929449 тис. крб., залишкова вартість основних засобів (в тому числі гуртожитку) становить 155444110 тис. крб.

Акт оцінки цілісного майнового комплексу затверджено Фондом 28.04.1995 року (том 3, а.с. 59-61). Балансова вартість основних засобів становить 305929449 тис. крб., залишкова вартість основних засобів становить 155444110 тис. крб.

Фондом затверджено перелік нерухомого майна, що передається у власність Товариству згідно з Наказом (том 3, а.с. 56-58). Зокрема, у власність Товариства передано будівлю спірного гуртожитку.

На підставі Наказу та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 28.04.1995 року БТІ зареєстровано право власності Товариства на будівлю гуртожитку, що знаходиться за адресою: вулиця Тичини, будинок 14, місто Львів, та видано реєстраційне посвідчення від 04.10.2000 року.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Статтею 11112 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України, ним було звернуто увагу на необхідність встановлення такого: час введення спірних гуртожитків в експлуатацію, чи перебували вони на балансі Львівського заводу "Прикарпатпромарматура", чи були включені спірні гуртожитки у вартість майна при затверджені акта оцінки вартості майнового комплексу Львівського заводу "Прикарпатпромарматура", чи були включені спірні гуртожитки до об'єктів, які не підлягають приватизації при затвердженні плану приватизації, чи включено до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура" спірні будівлі гуртожитків.

Як встановлено судом, відомості про введення будівлі гуртожитку в експлуатацію в інвентаризаційній справі відсутні.

Судом встановлено на підставі балансу підприємства станом на 01.01.1995 року (том 3, а.с. 64-67), акту оцінки (том 3, а.с. 59-61), вихідних даних для здійснення оцінки (том 3, а.с. 62-63), переліку нерухомого майна, що передається у власність Товариству згідно з Наказом Фонду №790 від 28.04.1995 року (том 3, а.с. 56-58), що спірна будівля гуртожитку перебувала на балансі Львівського заводу "Прикарпатпромарматура", її вартість була включена у вартість майна при затверджені акта оцінки вартості майнового комплексу Львівського заводу "Прикарпатпромарматура", будівлю гуртожитку було передано у власність до статутного фонду Товариства.

Як вбачається з пояснень представників сторін у судовому засіданні 30.06.2011 року, спірна будівля гуртожитку не була включена до об'єктів, які не підлягають приватизації при затвердженні плану приватизації. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

За приписами частини 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.95 №36, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема, на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 1, частиною 2 статті 2 названого Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віддані чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

Відповідно до частини 2 пункту 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віддані яких перебуває державний житловий фонд, останній (окрім гуртожитків), одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.95 №891, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, окрім гуртожитків. Зміни до пункту 2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26.05.04. Таким чином, на момент проведення приватизації Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" гуртожитки не належали до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

За таких обставин безпідставними є твердження прокурора, позивача та Фонду про незаконність спірного Наказу, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України, що відображено в постановах від 08.11.2010 року у справі №3/039-08/5, від 28.02.2011 року у справі №4/46-40/32. Відповідно до частини 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Що стосується решти позовних вимог, то суд звертає увагу на ту обставину, що реєстраційне свідоцтво видається на підставі відповідного правовстановлюючого документа та лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обовязки, а тому не є правовстановлюючим актом, який може бути визнаний недійсним у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічно, зазначені в уточненні позову акт оцінки вартості та акт передачі майна також не є актами, які може бути визнано недійсними. За таких обставин провадження у справі в частині визнання недійсним та скасування реєстраційного посвідчення та зазначених актів потрібно припинити на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ по Львівській області №790 від 28.04.1995 року "Про перетворення в процесі приватизації Львівського заводу "Прикарпатпромарматура" у відкрите акціонерне товариство" в частині, яким було передбачено включення гуртожитку в статутний фонд ВАТ "Прикарпатпромарматура".

2.В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Левицька Н.Г.