Рішення № 17317605, 25.07.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2011 р. Справа № 5010/1109/2011-19/52

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Матейко І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Єврошпон-Смига", вул.Заводська,1, смт. Смига, Дубнівський район, Рівненська область,35680

до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, Івано-Франківська область,77120

про стягнення заборгованості на суму 23 500,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився,

від відповідача: приватний підприємець ОСОБА_2, (посвідчення водія ОАА № НОМЕР_2 від 17.07.04. )

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Єврошпон -Смига" звернулось в суд із позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на суму 23 500,00 грн. Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов"язань щодо поставки товару та неповерненням отриманих коштів.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, 14.06.11 подав клопотання вх. № 3010/2011-свх про розгляд справи без участі повноважного представника.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, в частині основної заборгованості в сумі 20000,00 грн. та ствердив, що кошти ним отримані, а поставка деревини не відбулась через відмову позивача її прийняти у розмірі, запропонованому відповідачем.

На день розгляду справи 25.07.11 письмових заяв та клопотань від позивача про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

На підставі рахунку-фактури №08/09 від 09.09.10 (а.с.17), виставленого відповідачем, позивачем перераховано приватному підприємцю ОСОБА_2 20000,00 грн. за пиломатеріали, що підтверджується платіжним дорученням №59 від 10 вересня

2010 р. (а.с.9).

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов"язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб та організацій (ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України).

Отримання відповідачем передоплати від позивача, визнання ним наявності боргу в сумі 20000,00 грн., свідчать про існування між сторонами зобов"язань з приводу поставки товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що договір на поставку товару між сторонами не укладено, зобов"язання по поставці деревини виникло у відповідача перед позивачем відповідно до ст.530 ЦК України- в семиденний термін з моменту отримання вимоги. Такою вимогою про поставку товару або повернення авансового платежу є претензія №б/н від 25.11.10.(а.с.8-10). Отже, боржник зобов"язаний був виконати зобов"язання до 09.12.10.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи часткове визнання відповідачем позовних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем становить 20000,00 грн.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобовязання щодо поставки товару, тому вимоги позивача про стягнення 20000,00 грн. боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, зважаючи на невиконання відповідачем зобов"язань, суд, прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення 20000,00 грн. обґрунтована та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки в сумі 1500,00 грн., то слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України). Крім того, приписами ст.1Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, неустойка це один із способів забезпечення виконання зобов”язань, який має додатковий характер. Правочин щодо встановлення способу забезпечення виконання зобов”язання має бути укладено тільки в письмовій формі незалежно від форми основного зобов”язання. Недодержання письмової форми спричиняє недійсність правочину щодо встановлення способів забезпечення виконання.

З огляду на викладене та відповідно до наведених правових норм, позов в частині стягнення неустойки в сумі 1500,00 грн. задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 2000,00 грн. збитків (упущеної вигоди), то суд заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що дана вимога до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено що між упущеною вигодою позивача та невиконанням відповідачем зобов"язання по поставці товару є причинно-наслідковий зв"язок. Отже в даному випадку, відсутній склад цивільного правопорушення і як наслідок, у суду відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків - стягнення з відповідача 2000,00 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного , у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.11, 15, 16, 22, 525, 526, 530, 547, 549, 551, 611, 614, 623 ЦК України, ст. 174, 193, 224 ГК України, керуючись ст. 4-3, 22, 33, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного акціонерного товариства "Єврошпон-Смига" до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на суму

23 500,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, Івано-Франківська область,77120 ( код НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства "Єврошпон-Смига", вул.Заводська,1, смт. Смига, Дубнівський район, Рівненська область,35680 (код 30981499) - 20000,00 (двадцять тисяч гривень) - заборгованості, а також 200,00 (двісті гривень) - судових витрат по сплаті державного мита та 200,85 ( двісті гривень вісімдесят п"ять копійок) судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 29.07.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Матейко І. В. 29.07.11