Рішення № 17317545, 29.07.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2011 р.

Справа № №5004/1206/11 за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Мар-Кюель», м. Ужгород

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Вопак-Трейд», м.Луцьк

про стягнення 9466,93 грн.

Суддя Шум М. С.

Представники:

від позивача: Курганович О.М., юрист, дов. в матеріалах справи

від відповідача: ОСОБА_1., представник, дов. в матеріалах справи

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України розяснено їх процесуальні права та обовязки. Заяв та клопотань від останнього на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач ТОВ «Мар-Кюель»звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «Вопак - Трейд»про стягнення 9466,93 грн. в т.ч. 6281,98 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки, 1787,26, 26 грн. пені, 1093,06 грн. інфляційних нарахувань, 304,63 грн. 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, вважає, що розрахунок пені здійснено у відповідності до вимог законодавства України.

Відповідач в поясненнях № 125 від 21.07.2011р., представник відповідача в судовому засіданні заборгованість перед позивачем в розмірі 6281,98 грн. за поставлений товар на підставі договору №020209-02/1 від 02.02.2009р.не оспорює, проте в частині стягнення 1301,74 грн. пені, 1093,06 грн. інфляційних нарахувань, 304,63 грн. 3% річних та 1000 грн. - за надану правову допомогу просить відмовити з підстав необґрунтованості та безпідставності при цьому посилається на норми ст. 343 ГК України як спростування нарахування інфляційних втрат та 3% річних. В частині стягнення пені вказує на пропуск строку позовної давності для її стягнення та просить врахувати ч. 6 ст. 232 ГК України; щодо витрат на правову допомогу зазначає, що відповідно до договору про надання правової допомоги №03-кг-11 від 01.03.2011р. така правова допомога надавалась у справах за позовами ТОВ «Мар-Кюель»до ТОВ «ПАККО Холдинг» які були розглянуті господарським судом Волинської області та постановлені рішення від 28.03.2011р. по справі № 5004/436/11 та від 28.03.2011р. по справі № 5004/437/11 і оплата правової допомоги здійснювалась по справах за позовами ТОВ «Мар-Кюель»до ТОВ «ПАККО Холдинг».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Мар-Кюель»та товариством з обмеженою відповідальністю «Вопак - Трейд»укладено договір поставки №020209-02/1.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник (позивач) зобовязується передавати у власність покупця (відповідача) товар партіями у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобовязується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно представлених видаткових накладних на загальну суму 25581,98грн.

Пунктом 5.3, розділу «Ціна товару, порядок розрахунків»договору поставки сторони встановили, що оплата за поставлений товар, сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.4. даного договору здійснюється покупцем протягом 60 календарних днів з моменту реалізації покупцем товару своїм клієнтам, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника. У випадку якщо товар, поставляється постачальником на нову торгову точку покупця то покупець оплачує товар протягом 14 календарних днів з моменту відкриття нової торгової точки.

Позивачем не подано доказів поставки товару понад ліміт встановлений п. 5.4. договору поставки, оскільки такий ліміт договором не встановлено, а також позивачем не подано доказів поставки товару на нову торгову точку покупця, що спричинило обовязок відповідача сплатити вартість товару протягом 14 календарних днів з моменту відкриття нової торгової точки.

За таких обставин суд вважає, що умовами договору в інших випадках ніж у тих, що визначені п. 5.4 договору поставки не встановлено строк виконання зобовязання.

Викладені позивачем у позовній заяві умови договору, а саме п. 5.3 не відповідають умовам договору поставки №020209-02/1 від 02.02.2009р. та тлумачаться позивачем на свою користь.

Як встановлено судом 05.11.2010р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію про сплату боргу за поставлений товар на суму 6281,98 грн., що стверджується фіскальним чеком Укрпошти від 05.11.2010р. (а.с. 67).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати обовязок по оплаті в семиденний строк з дня предявлення вимоги кредитором.

Враховуючи норми ч. 2 ст. 530 ЦК України та дату відправки претензії відповідачу, суд вважає, що строк оплати товару за договором поставки настав 12.11.2010р.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За отриманий товар відповідач оплату провів частково на суму 19300 грн.

Заборгованості відповідача на день розгляду справи складає 6281,98грн. підтверджується матеріалами справи, а також не спростовується та не заперечується відповідачем.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 6281,98грн. заборгованості за переданий йому товар обґрунтована і підлягає до задоволення.

Стосовно вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1787,26 грн. за період з 03.11.2009р. по 15.06.2011р. суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені). Пунктом 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, відповідно пеня підлягає стягненню згідно підрахунків суду в сумі 488,19грн. за шість місяців, які передували зверненню до суду (з 15.12.2010р. по 15.06.2011р.), а не 1787,26 грн. як заявлено позивачем. (а.с.66).

Також за вказаних обставин суд не приймає доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені, оскільки з врахуванням строку виконання зобовязання, 12.11.2010р. строк позовної давності для стягнення пені відповідно до вимог ст.258 ЦК України сплине 12.11.2011р.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не надав доказів оплати вартості товару у визначений строк в повному обсязі.

У звязку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, у звязку з неналежним виконанням зобовязань.

Обовязок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин спростовуються доводи відповідача щодо неможливості нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача наявна заборгованість за отриманий товар в розмірі 6281,98грн.

На цій підставі з врахуванням строку виконання зобовязання, 12.11.2010р. та здійсненими судом підрахунками підлягає стягненню з відповідача 420,89 грн. інфляційних нарахувань з 12.11.2010р. по 15.06.2011р. та 111,53 грн. 3% річних за цей же період. В решті нарахувань слід відмовити.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита та платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на нього пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 ГПК України.

Відповідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати скаладаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за правову допомогу при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

За вказаних обставин витрати за надану правову допомогу в сумі 1000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки згідно Інформаційного листа ВГСУ від 14.12.2007 року №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання послуг адвоката. Докази сплати позивачем коштів за отримання послуг адвоката відсутні. Договір від 01.03.2011 року №03-кг-11 про надання правової допомоги укладено з юридичною особою приватною юридичною фірмою «Віталіна», платіжним дорученням №20 від 10.03.2011 року кошти сплачені ПКЮФ, належно засвідчена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що представником позивача суду не надана. Крім того з наданої позивачем доручення вбачається, що повноваження на представництво інтересам в суді надано юристу, а не адвокатую.

Крім того, відповідачем підставно вказано на те, що відповідно до договору про надання правової допомоги №03-кг-11 від 01.03.2011р. така правова допомога надавалась у справах за позовами ТОВ «Мар-Кюель»до ТОВ «ПАККО Холдинг», а не до ТОВ «Вопак - Трейд».

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 599, 625 ЦК України, ст.ст. 144, 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вопак - Трейд»(м. Луцьк, вул.. К.Савури,21А, код ЄДРПОУ 34745403) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мар-Кюель»(м. Ужгород, вул. Грушевського, 74А, код ЄДРПОУ 34835360) 6281,98 грн. заборгованості, 488,19грн. пені, 420,89 грн. інфляційних нарахувань, та 111,53 грн. 3% річних, а всього 7302,59грн.; 73,03 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 182,05 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позову на суму 2164,34 грн. відмовити.

Суддя М. С. Шум

Повний текст рішення

складено та підписано

29.07.11