Рішення № 17317537, 28.07.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2011 р.

Справа № 5004/912/11 за позовом дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз”, м.Луцьк

про стягнення 49012211,41 грн.

Головуючий суддяШум М.С.

Судді: Войціховський В.А.,

Слободян П.Р.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, заст.. дир.. нач. відділу по роботі з борговими зобовязаннями (дов. № 113/10 від 23.12.2010р.)

від відповідача ОСОБА_3, юрисконсульт (дов. №2620/6-3 від 11.10.2010р.)

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України учасникам судового процесу розяснено їх права та обовязки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач ДК “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” просить стягнути з відповідача ВАТ по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз” 49012211,41 грн., в т.ч. 42269992,96 грн. заборгованості за природний газ, переданий впродовж січня грудня 2009р. на підставі договору №06/08-2374 від 31.12.2008р.; 3754437,28 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, 2080853,73 грн. збитків, завданих інфляцією, за період червень 2009р. березень 2010р., 906927,44 грн. процентів річних за період з 9.06.2009р. по 21.07.2010р.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідачем змінено організаційно-правову форму товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки на момент розгляду справи Кабінетом Міністрів України не затверджено механізму списання заборгованості згідно Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» який передбачає можливість списання заборгованості за природний газ субєктам господарювання, яка стягується з відповідача.

Представник позивача розгляд вказаного клопотання покладається на розсуд суду.

Суд заслухавши доводи представника відповідача з приводу відкладення розгляду справи вважає, що клопотання до задоволення не підлягає, оскільки строки розгляду спору, згідно ч. 1 ст. 69 ГПК України, обмежені двома місяцями. Крім того за клопотанням відповідача у відповідності до вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України ухвалою суду від 21.06.2011р. продовжено розгляд справи на 15 днів (до 26.07.2011р.), тобто день розгляду справи є грачиним строком для розгляду спору.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що списання заборгованості за спожитий природний, можливе і за наявності рішення суду по даній справі у відповідності до норм Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»та за наявності затвердженого механізму Кабінетом Міністрів України, а тому колегія суду вважає за можливе приступити до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позові та просить суд стягнути з відповідача 49 012 211,41 грн.

Відповідач в поясненнях № 1299/6-3 від 21.07.2011р., представник відповідача в судовому засіданні заборгованість перед позивачем в розмірі 42269992,96 грн. за природний газ, переданий на підставі договору №06/08-2374 від 31.12.2008р., за період січень грудень 2009р. визнав.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1432181,40 грн. пені у звязку з пропуском строку позовної давності, при цьому посилається на п. 5.1 договору, ст.223 ГК України, ст.ст. 258, 260, 261 ЦК України, акти передачі - приймання природного газу за період з січня по травень 2009 року, які були вручені уповноваженій особі ВАТ "Волиньгаз" 04.06.2009 року. На думку відповідача остаточний розрахунок за цей період повинен був настати 09.06.2009 року. Початок перебігу строку позовної давності щодо нарахування неустойки за період січень-травень 2009 року на суму 19 530 024, 98 грн. починається 10.06.2009 року і закінчується 10.06.2010 року, а позовна заява була направлена до суду 21.07.2010 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 31.12.2008 року між дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” і відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Волиньгаз” (на час розгляду справи публічне акціонерне товариство) було укладено договір №06/08-2374 на постачання природного газу з протоколом розбіжностей від 19.01.2009р., протоколом узгодження розбіжностей від 26.01.2009р. та додатковими угодами №№1-4.

Укладена між сторонами угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у звязку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

На виконання умов зазначеного договору ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” впродовж січня-грудня 2009 року відпустило ВАТ “Волиньгаз” природний газ на суму 47751807,94 грн.

Постачання відповідачеві природного газу у визначеній кількості стверджується долученими до матеріалів справи актами передачі-приймання природного газу за січень-грудень 2009 року (а.с. 27-38).

Відповідно до п.5.1. договору (в редакції згідно з протоколом узгодження розбіжностей від 26.01.2009р.) оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом в національній валюті України шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється на підставі підписаного та скріпленого печатками сторін акту приймання-передачі газу протягом двох банківських днів з дати отримання покупцем такого акту.

Як встановлено судом, відповідач зобов'язання по оплаті вартості спожитого за період січень-грудень 2009р. природного газу виконав частково на суму 5481814,98 грн., що також не спростовується відповідачем.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене, заборгованість по оплаті вартості за отриманий природний газ в розмірі 42 269 992, 96грн. є підставною, підтверджується матеріалами справи, а саме: договором поставки природного газу, актами прийому-передачі природного газу, які підписані сторонами та реєстрами розсилки актів приймання-передачі природного газу. Також вказана заборгованість не спростовується та не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 42269992,96 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За умовами договору №06/08-2374 (п.6.2.) передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ та послуги з його транспортування у строки, зазначені в п. 5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється на підставі підписаного та скріпленого печатками сторін акту приймання - передачі газу, протягом двох банківських днів з дати отримання покупцем такого акту.

Враховуючи викладене вимога позивача щодо стягнення пені з відповідача в сумі 3754437,28грн. підставна згідно ст.ст.230-232 ГК України, п.6.2 договору.

Суд не приймає заяву відповідача, про застосування строку позовної давності до стягнення пені в розмірі 1432 181,40 грн. за період січень-травень 2009р. з огляду на те, що акти передачі - приймання природного газу за період з січня по травень 2009 року були вручені уповноваженій особі ВАТ "Волиньгаз" 04.06.2009р., відповідач мав розрахуватися за газ, прийнятий за цими актами, 09.06.2009р.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В силу ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається з п. 9.5 договору № 06/08-2374 від 31.12.2008 р., що міститься в матеріалах справи та з п. 9.5. протоколу узгодження розбіжностей до договору на постачання природного газу № 06/08-2374 від 31.12.2008р., сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору встановлюється тривалістю у 3 роки.

Слід звернути увагу відповідача, що зазначена позиція висловлена Вищим господарським судом України в постанові від 13.04.2011р. по даній справі (а.с.120-122).

Враховуючи викладене суд вважає, що сторонами було узгоджено умовами договору №06/08-2374 від 31.12.2008 р. збільшення строку позовної давності для стягнення неустойки (пені), а тому, строк позовної давності щодо стягнення пені в розмірі 1432 181,40 грн. за період січень-травень 2009р. на момент подання позовної заяви дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, 23.07.2010 р. ще не сплив, оскільки початок перебігу строку позовної давності для стягнення пені за прострочення оплати відповідачем вартості природного газу за актами, отриманими 04.06.2009р., починається 10.06.2009 року і закінчується 10.06.2012 року.

Разом з цим, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що згідно поданих суду розрахунків становить 2080853,73 грн. збитків, завданих інфляцією, за період червень 2009р. березень 2010р., 906927,44 грн. процентів річних за період з 9.06.2009р. по 21.07.2010р.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору на постачання природного газу, надання позивачем відповідачу послуг з поставки природного газу, отримання останніх ПАТ "Волиньгаз", а також не проведення останнім при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд вважає, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом, (сплата державного мита, оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 230-232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 258, 259, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", (м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", (м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 42269992,96 грн. заборгованості за природний газ, 3754437,28 грн. пені, 2080853,73 грн. збитків, завданих інфляцією, 906927,44 грн. процентів річних; а всього 49012211,41 грн.; 25500 грн. витрат, повязаних з оплатою держмита, 236 грн.

Суддя М. С. Шум

Повний текст рішення

складено та підписано

28.07.11