Рішення № 17317452, 21.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

21.07.2011Справа №5002-33/2317-2011 за позовом Маломаяцької сільської ради (вул. Кооперативна, 8, с. М.Маяк, м. Алушта)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська інвестиційна компанія «Південний берег» (вул. Бахчисарайська, 3, м. Сімферополь, 95015; вул. Пушкіна, 3, кв.21, м. Сімферополь, 95000)

про стягнення 54351,20 грн., розірвання договору оренди землі та спонукання повернути земельну ділянку

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, спеціаліст 1-ої категорії, юрист, довіреність № 01-14/16 від 05.01.2011р., Маломаяцька сільська рада.

Від відповідача: не з'явився, ТОВ «Таврійська інвестиційна компанія «Південний берег».

Суть спору: Маломаяцька сільська рада звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська інвестиційна компанія «Південний берег», та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 54351.20 грн., у тому числі заборгованість з орендної плати у розмірі 33354.89 грн., пеню 20996.31 грн., розірвати договір оренди земельної ділянки від 04 грудня 2008 року, зобовязати відповідача повернути передану по договору від 04 грудня 2008 року земельну ділянку.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором оренди землі від 04 грудня 2008 року в частині своєчасної оплати орендних платежів та обґрунтовані посиланнями на статті 509, 526 Цивільного кодексу України та статті 173, 188 Господарського кодексу України.

Відповідач у судове засідання жодного разу не зявився, явку уповноважених представників не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про час та дату судового засідання був сповіщений належним чином за адресами, зазначеними в позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ (а.с. 43). Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача надана суду копія позовної заяви, з відміткою, що позовна заява отримана уповноваженим представником відповідача (а.с. 64-68).

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

04 грудня 2008 року між Маломаякською сільською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська інвестиційна компанія «Південний берег» (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого, орендодавець, відповідно до рішення 18-ої сесії 05-го скликання Маломаякської сільської ради № 18/153 від 30 травня 2008 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, за рахунок земель державного підприємства Алуштинського ДЛГ, яка знаходиться в с. Лазурне, вул. Слуцького, 71 (а.с. 7-10).

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер 01103918 00:06:001:0201), площею 0,3000 га, в тому числі по угіддям: землі, що використовуються для відпочинку, у тому числі кемпінги, будинки для відпочинку або проведення відпусток 0,3000 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 444660.00 грн. (пункт 4 договору).

Договір оренди земельної ділянки укладений строком на 49 років. (пункт 6 договору).

Відповідно до пункту 7 договору орендна плата вноситься в грошовій формі в розмірі 44466.00 грн. на рік; 3705.00 грн. на місяць.

У разі невнесення орендної плати в строки, передбачені цим договором, нараховується пеня в розмірі 0,3 % неоплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 11 договору).

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення рекреаційного комплексу (пункт 12 договору).

15 жовтня 2009 року сторонами складений акт приймання-передачі спірної земельної ділянки (а.с. 12).

Супровідним листом від 14 травня 2010 року (а.с. 14) позивач направив відповідачу рахунки на оплату орендної плати за період з жовтня 2009 року по травень 2010 року (а.с. 23-35).

Як стверджує позивач, відповідачем вимоги договору порушувалися, а саме орендна плата вносилася несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим листом № 02-14/254 від 24 лютого 2011 року (а.с.13) позивач звернувся до відповідача з повідомленням про наявність у нього заборгованості, яку необхідно погасити у встановлений строк.

Невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором оренди землі в частині своєчасного та повного внесення орендних платежів зявилося підставою для звернення Маломаякської сільської ради із даним позовом до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку порушенням умов договору оренди землі вони регулюються положеннями Податкового кодексу України, § 3 глави 58 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 93 Господарського кодексу України, відповідно до якій право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 288.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (стаття 288.2 Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Як вже зазначалося, 04 грудня 2008 року між Маломаякською сільською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська інвестиційна компанія «Південний берег» (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець відповідно до рішення 18-ої сесії 05-го скликання Маломаякської сільської ради № 18/153 від 30 травня 2008 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, за рахунок земель державного підприємства Алуштинського ДЛГ, яка знаходиться в с. Лазурне, вул. Слуцького, 71 (а.с. 7-10).

Відповідно до пункту 7 договору орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 44466.00 грн. на рік; 3705.00 грн. на місяць.

Договір оренди за своєю суттю є платним договором та з його змісту випливає обовязок орендаря вносити орендну плату. Також необхідно враховувати, що розмір орендної плати був встановлений договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього відповідного обовязку.

Звернувшись з позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 33354.89 грн., що виникла за період з 01 жовтня 2009 року по 01 квітня 2011 року.

Так, позивач зазначає, що в період з 01 жовтня 2009 року по 01 квітня 2011 року позивач повинен був сплатити 78687.25 грн. орендної плати за земельну ділянку, що виконано ним було частково, всього в сумі 45332.36 грн., у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість в розмірі 33354.89 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів погашення заборгованості з орендної плати відповідачем надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 33354.89 грн. заборгованості з орендної плати.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 20996.31 грн. пені.

Суд вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, позивачем було проведено нарахування пені за період з жовтня 2009 року по січень 2010 року, виходячи з розміру пені 0,3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Однак, суд не може погодитися з таким розрахунком позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Дійсно, пунктом 11 спірного договору оренди встановлено, що у разі невнесення орендної плати в строки, передбачені цим договором, нараховується пені в розмірі 0,3% неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Однак, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, навіть у разі, якщо сторони в договорі передбачили більший розмір пені, яка також може бути нарахована за порушення грошового зобовязання, - стягненню підлягатиме пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Облікова ставка Національного банку України визначається як виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші (стаття 1 Закону України «Про Національний банк України»).

Крім того, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців (182 дня) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до розрахунку, проведеному судом, сума пені, яка підлягає до стягнення, виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, складає

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 2450.44 грн. пені (а.с. 69).

Крім того, позивач просив розірвати договір оренді, у звязку з невиконанням орендарем своїх обовязків щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів та зобовязати відповідача повернути Маломаякській сільській раді спірну земельну ділянку.

Суд вважає, що такі вимоги також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, сторони, в пункті 34 договору домовилися, що договір припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду за вимогою однієї з сторін внаслідок невиконання іншою стороною обовязків, передбачених цим договором.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частини 2, 3 статті 651 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи те, що відповідач порушив умови спірного договору та сторони передбачили, що істотне порушення його умов є підставою для розірвання цього договору, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині розірвання договору оренди.

Відповідно до пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є: систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про зобовязання відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачеві також підлягають задоволенню.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 26 липня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між Маломаякською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська інвестиційна компанія «Південний берег», зареєстрованого 15 жовтня 2009 року № 040900100032 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі), площею 0,300 га, за адресою: с. Лазурне, вул. Слуцька, 71.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська інвестиційна компанія «Південний берег» (м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 3, кв. 21; м. Сімферополь, вул. Бахчисарайська, 3, ЄДРПОУ 32992146) на користь Маломаякської сільської ради (м. Алушта, с. Малий Маяк, вул. Кооперативна, 8, ЄДРПОУ 04367387) 33354.89 грн. заборгованості з орендної плати, 2450.44 грн. пені, 528.05 державного мита та 157.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська інвестиційна компанія «Південний берег» (м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 3, кв. 21; м. Сімферополь, вул. Бахчисарайська, 3, ЄДРПОУ 32992146) повернути Маломаякській сільській раді земельну ділянку, площею 0,300 га, у тому числі по угіддям: землі, що використовуються для відпочинку, у тому числі кемпінгів, будинків для відпочинку або проведення відпусток, за адресою: с. Лазурне, вул. Слуцька, 71.

5.В частині стягнення 18545.87 грн. пені в позові відмовити.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.