Рішення № 17317371, 20.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/297-41/15620.06.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»

ДоПриватного підприємства «Парк»

Акціонерного страхового товариства «Вексель»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_1

ОСОБА_2

Простягнення 6 748, 65 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3. дов. № 45/18 від 10.01.2011 року;

від відповідача 1: ОСОБА_4 дов. № 1647 від 31.05.2010 року;

від відповідача 2: не зявився;

від третьої особи 1: не зявився;

від третьої особи 2: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Парк»про стягнення 6 748,65 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2010р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.06.2010 р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 02.06.2010р., 23.06.2010р. та 18.10.2010р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Акціонерне страхове товариство «Вексель».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 року у справі № 48/297 (суддя Бойко Р.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «Парк»на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 510,00 грн., витрати на оплату за оформлення довідки ДАІ про обставини ДТП у розмірі 34,05 грн., державне мито у розмірі 8,22грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 19,05грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Приватне підприємство «Парк»звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Парк»залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 року у справі № 48/297 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011 року касаційні скарги Приватного підприємства «Парк»та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 року та рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 року у справі № 48/297 скасовано. Справу № 48/297 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ від 06.05.2011 року, справу № 48/297 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України викладені у постанові від 19.04.2011 року по справі № 48/297, ухвалою від 10.05.2011 року було залучено до участі у справі в якості іншого відповідача - Акціонерне страхове товариство «Вексель»та відкладено розгляд справи на 27.05.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 27.05.2011 року подав письмові пояснення по справі, згідно з якими просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача 1 надав усні пояснення по суті спору.

Представники відповідача 2 та третіх осіб 1, 2 в судове засідання не зявилися, вимоги ухвали від 10.05.2011 року не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представників відповідача 2 та третіх осіб, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 27.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 20.06.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 20.06.2011 року подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні 20.06.2011 року представник відповідача 1 подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача всієї суми страхового відшкодування заперечував.

Представники відповідача 2 та третіх осіб 1, 2 в судове засідання не зявилися, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.06.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2007 о 08-05 год. року в м. Києві по вул. Стеценка за участю автомобіля Reno Clio Symbol, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням власника транспортного засобу ОСОБА_5 та за участю автомобіля Богдан А091, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, власником якого є Приватне підприємство «Парк», сталася дорожньо транспортна пригода.

Як вбачається з довідки про дорожньо транспортну пригоду № 58/38385 від 09.08.2007 року та постанови Подільського районного суду м. Києва від 05.09.2007 року у адміністративній справі № 3-26650/07, дорожньо транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_1 вимог п.13.1 ПДР та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 05.09.2007 року у адміністративній справі № 3-26650/07 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого п. 13.1 ПДР України та статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

23.05.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий альянс», правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна»(страховик, позивач) та Цуп Антоном Романовичем (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту №098406\05АК (далі Договір), обєктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом автомобілем Reno Clio Symbol, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання подій, перелік яких наведено у п. 9 Договору, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; протиправні дії третіх осіб у будь-якому місці знаходження автотранспортного засобу; стихійні лиха; пожежа чи самозаймання автотранспортного засобу; незаконне заволодіння.

Відповідно до звіту №1360к про визначення вартості відновлювального ремонту без урахування та з урахуванням фізичного зносу автомобіля Renault Clio Symbol, належного ОСОБА_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 р.в., в результаті пошкодження при ДТП, станом на 14.08.2007 р., складеного 14.08.2007 р. субєктом оціночної діяльності ПП «Аттика Плюс»(сертифікат №5622/07, виданий Фондом державного майна України 30.03.2007 р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Рено, р.н. НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 10 837,90 грн.

На підставі наказу №9337 від 07.09.2007 року, страхового акту №8396/05/11, затвердженого 07.09.2007 року та додатку №1 до вказаного страхового акту, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 6144,82 грн., що підтверджується платіжним дорученнями №335 від 12.09.2007 р. та відомістю виплат №49 від 13.09.20007 р.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначене правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 6 144,82 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, у звязку з чим позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 6593,39 грн. страхового відшкодування з урахуванням інфляційних втрат, 121,21 грн. 3% річних, 34,05 грн. витрат на оплату за оформлення довідки ДАІ.

Із довідки ВДАІ з обслуговування Подільського району при УДАІ ГУМВС України в місті Києві №58/38385 від 09.08.2007р., інформації Управління ДАІ ГУ МВС України в місті Києві (лист №10/19053вх від 16.07.2010 р.), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04.04.2007 р., нотаріально посвідченої довіреності від 29.05.2007 р., договору користування транспортним засобом №2218 від 31.05.2007 року, вбачається, що транспортний засіб автобус Богдан А091, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Renault Clio Symbol, належить ОСОБА_2., на момент скоєння ДТП знаходився у володінні ПП «Парк» та перебував під керуванням ОСОБА_1. на підставі дорожнього листа №184234 від 19.07.2007р., виданого ПП «Парк».

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП автобус Богдан, реєстраційний номер 057 32 КА, знаходився у володінні відповідача, а тому шкода заподіяна внаслідок експлуатації автобуса Богдан відшкодовується ПП «Парк», як володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Як вбачається з матеріалів справи цивільно правова відповідальність водія автомобіля Богдан А091 була застрахована в Акціонерному страховому товаристві «Вексель», згідно полісу обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/0676213.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/0676213) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 30.05.2007 р. (00:00) по 29.08.2007 р.

Відповідно до п. 4 полісу № ВА/0676213 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_2

31 травня 2007 року між ФОП ОСОБА_2 (підприємець) та ПП «Парк»(підприємство) було укладено договір користування транспортним засобом № 2218, згідно умов якого підприємство взяло у підприємця в користування в якості додаткового рухомого складу, необхідного для організації своєчасних, якісних та безпечних перевезень транспортний засіб Богдан А-091, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Тобто, ПП «Парк»користувалося транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1. (на підставі виданого ПП «Парк»дорожнього листа №184234 від 19.07.2007 р.), належного третій особі 1 автобуса Богдан, р.н. НОМЕР_2, була застрахована АСТ «Вексель».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВА/0676213) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно по частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, позовні вимоги щодо відшкодування завданої власнику автомобіля Reno Clio Symbol шкоди у розмірі 5634,82грн. (6 144,82 грн. 510,00 грн.), а також 3% річних та інфляційних втрат, які позивач нараховує на суму страхового відшкодування, повинні бути сформовані до АСТ «Вексель», відповідно до визначеного полісом №ВА/0676213 ліміту відповідальності за вирахуванням встановленої франшизи.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок виплати страхового відшкодування страховиком за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Таким чином, грошове зобовязання страховика за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодувати завдану страхувальником шкоду виникає через один місяць після отримання регресної вимоги та визначених Законом документів.

Будь-яких вимог до АСТ «Вексель»позивачем не заявлено, матеріалами справи не підтверджується звернення позивача з вимогою до АСТ «Вексель»про відшкодування завданої шкоди.

Згідно п. 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Отже, відповідальність за заподіяну шкоду в сумі, яка не підлягає відшкодуванню за полісом №ВА/0676213, покладається на особу, відповідальну за її заподіяння, а відтак ПП «Парк»зобовязано відшкодувати позивачу завдану шкоду у розмірі 510,00 грн. (франшиза за полісом), а також відшкодувати понесені позивачем збитки на оплату довідки ДАІ у розмірі 34,05 грн. згідно ст.ст. 22, 993 Цивільного кодексу України, а всього 544,05 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд враховує, що спір у справі виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Згідно з ч.3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобовязаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Натомість, відповідно до ч.1 ст. 1 191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п.1 ч.3 ст.22, ч.1 ст.1 191 ЦК України та ч.3 ст. 198 ГК України до позивача виключно у межах фактичних витрат по виплаті страхового відшкодування перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат та 3% річних, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат, 3% річних тощо). Оскільки з боку відповідача існує обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов'язання, тому положення ч.2 ст.625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Зазначена позиція підтримується Вищим господарським судом України (постанова від 28.09.2010р. у справі № 34/313).

Крім того, з листа № 690 від 02.11.2010 року вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 року Акціонерне страхове товариство «Вексель»було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

22 травня 2010 року в офіційному друкованому органі газеті «Урядовий курєр»№ 92 (4243) було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство позивача.

Згідно з частиною 11 статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон) після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідно до частин 1 статті 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Тобто, вимоги позивача зі сплати боргу по відношенню до відповідача є конкурсними в розумінні статті 1 Закону, оскільки виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 2 статті 14 Закону визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З положень статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 1 Закону погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

У звязку з тим, що позивач, як конкурсний кредитор по стягненню заборгованості, що виникла до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача 2, не звертався до господарського суду із заявою про визнання його кредитором Акціонерного страхового товариства «Вексель»та про включення його вимог до реєстру вимог кредиторів (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), конкурсні вимоги останнього до відповідача 2 відповідно до частини 2 статті 14 Закону є погашеними, а грошові зобовязання відповідно до статті 598 ЦК України припиненими.

Крім того, на пропозицію суду позивач вимоги до відповідача 2 не сформував.

Вищезазначена правова позиція підтверджується Рекомендацією Президії вищого господарського суду України № 04-5/1193 від 04.06.2004 року «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та Постановою Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство».

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Парк»(місцезнаходження: 03062, м.Київ, вул.Червонозаводська, 7, код ЄДРПОУ 24102067) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»(місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул.Братська, 14, код ЄДРПОУ 31235110) 510 (пятсот десять) грн. 00 коп. франшизи, 34 (тридцять чотири) грн. 05 коп. витрат на оплату за оформлення довідки ДАІ про обставини ДТП, 8 (вісім) грн. 22 коп. державного мита, 19 (девятнадцять) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

30.06.2011 року