Рішення № 17317246, 22.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/31022.06.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК»

До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»

Про: стягнення 51 778 грн. 25 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1 дов. № 160/05/11 від 20.05.2011. Відповідача:не зявився

У судовому засіданні 22.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВІК»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»про стягнення 51778, 25 грн., із них: 30000, 00 грн. сума основного боргу, 2695, 07 грн. 3 % річних, 10048, 06 грн. інфляційні втрати, 9035, 12 грн. пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 розгляд справи № 61/310 призначено на 22.06.2011.

17.06.2011 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 30000, 00 грн. сума основного боргу, 2695, 07 грн. 3 % річних, 10048, 06 грн. інфляційні втрати.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

У судове засідання 22.06.2011 представник відповідача не зявився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.06.2011.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У період з вересня 2007 по грудень 2007 на підставі накладних № № 709, 745, 845, 890, 1245 позивач поставив відповідачу двосторонні крюки, труби Golan-Pex d 16*2.2мм (10бар), патрубок-подовжувач, натяжні гільзи, затискач, подовжувачі, потрійні розетки (далі-товар) на загальну суму 55334, 99 грн.

Згідно з положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 2 ст. 184 ГК України визначено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, а отже укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ГК України визначено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач товар на суму 55334, 99 грн. отримав, що підтверджується копіями довіреностей, які знаходяться в матеріалах справи, однак за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 25334, 99 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Заборгованість відповідача на момент розгляду спору становить 30000, 00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що гарантійним листом № 58/01-12 від 25.03.2008 відповідач зобовязався на протязі двох місяців розрахуватися за отриманий товар.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 30000, 00 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 2695, 07 3 % річних та 10048, 06 грн. інфляційні втрати визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укобудпостач»(02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А; ідентифікаційний код 33993753) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК»(03115, м. Київ, Святошинський район. вул. Крамського, Івана/Котельникова, буд. 14/34, ідентифікаційний код 19071913) 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. сума основного боргу, 2695 (дві тисячі шістсот девяносто пять) грн. 07 коп. 3 % річних, 10048 (десять тисяч сорок вісім) грн. 06 коп. інфляційні втрати, 427 (чотириста двадцять сім) грн. 43 коп. державного мита, 194 (сто девяносто чотири) грн. 82 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення: 27.06.2011