Рішення № 17317227, 30.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/11430.06.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет»

Про стягнення 190683,74 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № 080/-08/78 від 25.05.2011

Від відповідача ОСОБА_2. по дов. № б/н від 01.01.2010

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.06.2011 було оголошено перерву до 30.06.2011.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Укррічфлот»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет»60506,81 грн. суму боргу по орендній платі та комунальним послугам, 8079,49 грн. пені, 115718,40 грн. штрафу, 4442,68 грн. інфляційних втрат, 1936,36 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору оренди нерухомого майна № 07-02/01.10-1 від 01.10.2009.

Позивачем в судовому засіданні 07.06.2011 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 60506,81 грн. суму основного боргу по орендній платі та комунальним платежам, 8385,80 грн. пені, 115718,40 грн. штрафу, 6583,55 грн. інфляційних втрат та 1936,36 грн. 3% річних.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 14.06.2011 відзиві зазначає наступне. Згідно договору оренди нерухомого майна №07-02/01.10-2 від 01.10.2009 між АСК «Укррічфлот»та TOB «Аквамаркет»сума заборгованості становить 29,460 грн., ця сума підтверджується актом звірки. Позивач у своєму позові намагається стягнути суму шрафу у розмірі 115 718 грн., але керуючись п.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України. Враховуючи той факт, що суми штрафних санкцій надмірно великі порівняно із збитками, згідно п. 1 ст. 233 ГК просить суд зменшити розмір санкцій. Враховуючи, той факт що маючи фінансові труднощі, TOB «Аквамаркет»раніше мало заборгованість, більш ніж 3 місяці, АСК «Укррічфлот»опечатала офісне приміщення та працівники TOB «Аквамаркет»не мали доступ до нього. Після трьох місяців TOB «Аквамаркет»сплатило борг фактично не користуючись послугами згідно договору оренди нерухомого майна № 07-02/01.10-2 від 01.10.2009, адже офіс було опечатано. На всі намагання мирно вирішити ці питання з відповідальними людьми АКС «Укррічфлот», щодо оренди, вони проявили байдуже ставлення щодо цих проблем, та потягнувши час направили позов до суду урахуванням штрафів та пені на суму, яка перевищує суму заборгованості в два рази. Доводячи TOB «Аквамаркет»до банкрутства відповідач вважає, що сума позову навмисно завищена з метою оптимізації оподаткування.

Позивачем в судовому засіданні 30.06.2011 заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 192826,58 грн. (розмір суми позову та судові витрати). Клопотання мотивовано тим, що відповідач за весь час існування договірних правовідносин між позивачем і відповідачем систематично порушував свої зобовязання зі сплати орендної плати та комунальних платежів. Крім того відповідач зі свого боку не підписував акти звірки взаєморозрахунків та в ряді випадків не відповідав на телефонні дзвінки позивача. Таким чином недобросовісність поведінки відповідача дає підстави позивачу вважати те, що відповідач може здійснити заходи, спрямовані на реалізацію його активів, зокрема реалізацію майна та зняття грошових коштів зі своїх рахунків, що в свою чергу спричинить неможливість виконання рішення суду і поновлення порушених прав позивача захисту його законних інтересів.

Відповідач проти забезпечення позову заперечень не навів.

Розглянувши клопотання позивача суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявником не надано достатньо обґрунтованих даних про те, що грошові суми та майно відповідача може зникнути, погіршитись, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.

В судовому засіданні 30.06.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.10.2009 між Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет»(орендар) було укладено договір № 07-01/01.10-1 оренди нерухомого майна (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець зобовязався передати, а орендар зобовязався прийняти у строкове платне користування обєкт оренди нежитлові приміщення з такими характеристиками:

1.1.1. місце розташування : м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 7, 3-й поверх, приміщення №№ 2, 3, 4, 5, 6 (інв. № 003);

1.1.2. загальна площа складає 86,1 кв. м.;

1.1.3. балансова вартість складає 226127,38 грн.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та комунальних послуг, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 60506,81 грн. та за неналежне виконання зобовязань позивачем нараховані пеня в розмірі 7168,29 грн., штраф в розмірі 115718,40 грн., інфляційні збитки в розмірі 6583,55 грн., 3% річних в сумі 2340,22 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобовязаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно п. 2.1. договору обєкт повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 5 календарних днів після набрання чинності цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору прийом-передача обєкта здійснюється уповноваженими представниками сторін з обовязковим підписанням сторонами акту прийому-передачі обєкта не пізніше строку, зазначеного в п. 2.1. цього договору.

Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 02.10.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування обєкт оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що строк дії цього договору встановлений з 01.10.2009 та діє до 01.10.2010.

За умовами п. 2.6. договору повернення орендодавцю обєкта повинно бути здійснено орендарем протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку оренди, або з моменту дострокового припинення дії цього договору.

Згідно п. 2.9. договору обєкт вважається фактично поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання орендованого обєкта.

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору розмір щомісячної орендної плати за 1 кв. м. обєкта складає 96 грн. разом з ПДВ. Загальний розмір щомісячної орендної плати за користування обєктом складає разом з ПДВ 8265,60 грн.

Згідно п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 15 числа поточного місяця, на рахунок орендодавця, на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

У випадку неотримання та/або несвоєчасного отримання орендарем рахунків у строки, передбачені у п. 3.9. договору, оплата має бути здійснена не пізніше 20 числа поточного місяця у розмірі, самостійно розрахованому орендарем шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за вже відомий місяць.

Відповідно до п. 3.9. договору рахунки на оплату орендної плати представник орендаря самостійно отримує у орендодавця до 10 числа поточного місяця, а рахунок на сплату комунальних послуг до 15 числа поточного місяця за адресою : м. Київ, вул. Нижній Вал, 51

Слід зазначити, що отримання рахунків на оплату послуг у вищезазначені строки є обовязком орендаря (п. 4.3.5. договору).

Згідно п. 3.6. орендар додатково сплачує орендодавцю у строки, передбачені п. 3.3. цього договору грошові кошти в розмірі, визначеному в додатку № 3 до цього договору, в якості компенсації за користування місцями загального призначення, пропорційно до загальної площі, переданого орендарю обєкта.

Розмір компенсації за користування місцями загального користування визначено в сумі 71,75 грн., що разом з ПДВ становить 86,10 грн.

Відповідно до п. 3.4. договору в орендну плату не включена плата за комунальні послуги. Відшкодування комунальних послуг, електроенергії, послуг по водовідведенню, водопостачанню та ін. Здійснюється орендарем на підставі окремих рахунків, які виставляються орендодавцем на підставі показників лічильників, або формуються розрахунковим шляхом.

Орендар додатково компенсує орендодавцю витрати, які повязані з утриманням в належному стані прибудинкової території, на якій розташовано обєкт.

Орендар щомісяця компенсує орендодавцеві вартість комунальних послуг, шляхом перерахування відповідних сум на рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

За умовами п. 3.10. договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату (п. 3.2. договору), відшкодовує комунальні послуги (п. 3.4. договору) та компенсує орендодавцю додаткові витрати (п. 3.6. договору) з дня фактичного передачі обєкта в оренду і по день повернення обєкта.

Вважаючи на те, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами, а тому підтвердженням передачі та відповідно звільнення обєкту оренди є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення. Сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення до матеріалів справи не поданий.

Пунктом 4.3.6. договору орендар зобовязався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення у період з листопада 2009 року по грудень 2010 року орендної плати в повному обсязі, внесення комунальних платежів, внесення плати за користування місцями загального призначення, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 41711,97 грн. по орендній платі, 17589,44 грн. за комунальні послуги, 1205,40 грн. компенсації за користування місцями загального призначення, а всього 60506,81 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 60506,81 грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги оренди не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що орендар у разі прострочення внесення орендної плати сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобовязання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендну плату не пізніше 20 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за розрахунками суду на визначені позивачем суми боргу по орендній платі за визначені позивачем періоди прострочення (розрахунок наданий позивачем в судовому засіданні 22.06.2011) становить 6516,35 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6516,35 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В частині ж розміру пені в сумі 1869,45 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині сплати комунальних платежів та компенсації за користування місцями загального призначення.

В п. 6.2. договору, на який позивач посилається в обґрунтування нарахування пені на вказані платежі, йде мова про відповідальність лише за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування орендної плати.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені, нарахованої на борг за комунальні послуги та компенсації за користування місцями загального призначення, в розмірі 1869,45 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Абзацем 2 п. 6.2. договору передбачено, що у випадку прострочення орендарем більше ніж на 10 календарних днів граничних строків сплати місячних платежів по орендній платі, відшкодуванню комунальних послуг та інших додаткових витрат, орендар зобовязаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати на місяць) за кожне таке порушення.

Позивачем за прострочення з оплати орендної плати, комунальних платежів, внесення плати за користування місцями загального призначення нараховано штраф в розмірі 115718,40 грн. із розрахунку 8 265,60 грн. розмір орендної плати х 14 місяців.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення за вищевказані платежі мало місце понад 10 днів щомісяця за кожним платежем, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в сумі 115718,40 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь інфляційні збитки в розмірі 6583,55 грн., 3% річних в сумі 1936,36 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6583,55 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 1936,36 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамаркет»(м. Київ, вул. Юрківська, 36, кв. 27, код ЄДРПОУ 35251712) на користь Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»(м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, код ЄДРПОУ 00017733) 60 506 (шістдесят тисяч пятсот шість) грн. 81 коп. основної заборгованості, 6516 (шість тисяч пятсот шістнадцять) грн. 35 коп. пені, 115718 (сто пятнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 40 коп. штрафу, 6583 (шість тисяч пятсот вісімдесят три) грн. 55 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 936 (одну тисячу девятсот тридцять шість) грн. 36 коп. 3% річних, 1912 (одну тисячу девятсот дванадцять) грн. 61 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 01.07.2011.