Постанова № 17314351, 10.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2011 року                     № 2а-17859/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Технік-Едвайс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

проскасування повідомлення - рішення № 00081623-03/0 від 29.10.2010року

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технік-Едвайс», звернувся до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі в м. Києві №00081623-03/0 від 29.10.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання у загальній сумі 4 317 875,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Шевченківському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у особи, яка не сплачувала податки, діяльність якої мала ознаки фіктивного підприємства, яка за юридичною та фактичною адресою не знаходилась, а також, вірогідно, що продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв’язки й учасники якого обізнані щодо один одного.

Представник Відповідача проти позову заперечив та пояснив, що в порушення пп.7.2.3, п 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5, ст. 7 Закону України №168/97-ВР ТОВ «Компанія «Технік-Едвайс»призвело до заниження податку на податок на додану вартість за березень 2010 року на загальну суму 2878583,33 грн., а податкове повідомлення-рішення від 29.10.2010 р. №00081623-03/0 винесене правомірно податковим органом з додержанням норм.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВАККО»та ТОВ «АН-СЕНТ»за період березень 2010 року. За результатами перевірки складено Акт від 07.10.2010 року № 3707/23-03/36799073 (надалі –Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено, що в порушення пп. 7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями привели до заниження податку на додану вартість ТОВ «Компанія Технік Едвайс»за березень 2010 року на загальну суму - 2 878583,33 грн., а саме по взаємовідносинам з ТОВ «Вакко»на суму 1478333,33грн, та взаємовідносинам з ТОВ «Ан Сент»на суму 1400250,00грн.

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Печерському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2010 р. №00081623-03/0, яким за позивачем визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 4317875,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Компанія Технік Едвайс»занизило податок на додану вартість за березень 2010 р. на загальну суму 2 878 583,33 грн., а саме, по взаємовідносинам з ТОВ «Вакко» на суму 1 478 333, 33 грн. та взаємовідносинам з ТОВ «Ан Сент» на суму 1400250,00 грн.

Проведення перевірки ТОВ «Вакко»з питання достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Технік Едвайс»за березень 2010 року, неможливо. ТОВ «Вакко»за адресою зазначеною в установчих документах не знаходиться (ТОВ «Вакко»має стан «Місцезнаходження не встановлено»).

На дату проведення перевірки, ТОВ «Вакко»подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010року №161719 від 06.05.2010року, дану декларацію визнано недійсною.

ТОВ «АН СЕНТ»зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією м. Києва. Проведення перевірки ТОВ «АН СЕНТ»з питання достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Технік Едвайс»за березень 2010 року неможливо. ТОВ «АН СЕНТ»за адресою зазначеною в установчих документах не знаходиться (ТОВ «АН СЕНТ»має стан «запит на встановлення місцезнаходження»).

До ДПІ у Печерському районі м. Києва подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, №18668 від 13.04.2010 року але податкові зобов'язання по контрагенту ТОВ «Компанія Технік Едвайс»в декларації не відображені.

Судом витребувана у Позивача наявна первинна документація, а саме договори, які були укладені з контрагентами Позивача, докази виконаних робіт та докази оплати по договорам. Також було викликано в судове засідання Директора Позивача та головного бухгалтера. Проте, Позивачем не надано суду витребовуваних документів та не надано пояснення стосовно невиконання вимог суду.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Оскільки контрагентами Позивача суму податку на додану вартість на загальну суму 2878483,33 грн., не було включено до складу податкових зобов’язань суму ПДВ та яка була відображена Позивачем у складі податкового кредиту, право на податковий кредит у ТОВ «Компанія «Технік-Едвайс» відсутнє.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ”, а також, що “…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами”.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.           

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 А.Б. Федорчук