Постанова № 17314342, 09.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2011 року № 2а-6871/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення податкової заборгованості у сумі 29 998,40 грн. за рахунок активів платника податків

за участю

представника позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 3474/9/10-214 від 30.05.2011)

представника відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості у сумі 29 998,40 грн. за рахунок активів платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки було встановлено порушення відповідачем абзацу "а" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", підпункту 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту "а" пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доході фізичних осіб" та статтю 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992, у зв'язку з чим донараховано податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 6 706,51 грн. та з податку на додану вартість на суму 14 851,00 грн. Також позивач посилався на те, що відповідачем не були сплачені самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2010 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2011 позовну заяву залишено без розгляду.

09.02.2011 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було подано апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2011.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 по справі № 2а - 13765/10/2670 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2011 скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Супровідним листом № 2.1-19/19798 від 12.04.2011 справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2011 справу прийнято до провадження та призначено до судового засідання на 09.06.2011.

У судовому засіданні 09.06.2011, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання 09.06.2011 не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу вказану в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Поштове відправлення відповідачу повернулись без вручення адресату, в довідці ф.20 причиною повернення (досилання) зазначено не знаходження за вказаною адресою. Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

З урахуванням вище наведеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 15.04.2002 та взята на податковий облік Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № НОМЕР_2 від 12.09.2003 суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа підприємець ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

20.01.2007 суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа підприємець ОСОБА_1 подала до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2006 року № 45555ДСК, в якій самостійно визначила суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77 грн.

22.01.2007 суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа підприємець ОСОБА_1 подала до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2006 року або за інший період звітного року, в якій самостійно визначила суму доходу, з якого необхідно сплатити прибутковий податок за 2006 рік у розмірі 1 028,00 грн.

23.01.2007 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва винесено податкові повідомлення форми "Ф", якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем прибутковий податок на доходи № 0003463701/412 на суму 300 грн. та № 0003433701/411 на суму 36,79 грн.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вище зазначеного закону передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З 29.05.2007 по 11.06.007 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва на підставі направлення № 783/17-04 від 29.05.2007 проведено планову перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 по 31.12.2006.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Перевіркою дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість встановлено порушення абзацу "а" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", а саме, не було подано податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень, жовтень та листопад 2006 року, порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, до складу податкового кредиту було включно суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними в результаті чого завищено суму податкового кредиту в 2004 році на 5 938,00 грн., в 2005 році на 6 229,00 грн. та в 2006 році на 2 808,00 грн. та порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого було занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в 2004 році на 5 914,00 грн., у 2005 році на 6 229,00 грн. та у 2006 році на 2 708.00 грн. За результатами виявлених порушень донараховано податку на додану вартість на загальну суму 14 851,00 грн.

Підпунктом "а" пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доході фізичних осіб", встановлено, що платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики.

У відповідності до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 „Про прибутковий податок з громадян" із змінами і доповненнями, до складу витрат відносяться документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням протягом календарного року доходу, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". "Валові витрати" формуються за переліком статті 5 і відповідно до статті 8 "Амортизація" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" застосовуються у частині підтвердження документами сум витрат, що відповідають фактичній сумі отриманого у звітному календарному році чи іншому податковому періоді доходу.

Відповідно до пункту 13 Інструкції „Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", затвердженою Наказом Головної державної податкової інспекції України №12 від 21.04.1993, якщо витрати, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції, а саме 25 відсотків до суми валового доходу.

Перевіркою правильності формування витрат пов'язаних з отриманням доходу встановлено порушення підпункту "а" пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доході фізичних осіб" та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян " № 13-92 від 26.12.1992, а саме, не було документально підтверджено валові витрати у розмірі, що перевищував норму, в результаті чого було занижено оподатковуваний дохід в 2004 році на 21 881,25 грн., в 2005 році на 11 677,75 грн. та в 2006 році на 18 029,50 грн.

Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За результатами перевірки складено акт № 108/17-04/НОМЕР_1 від 12.06.2007 на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання № 833/17-04 від 21.06.2007 за платежем податок з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 6 705,51 грн. та № 834/17-04 від 21.06.2007 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 22 956,50 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 14 851,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 105,50 грн.

Податкові повідомлення - рішення № 833/17-04 від 21.06.2007 та № 834/17-04 від 21.06.2007 відповідачем не оскаржувались та заборгованість сплачена не була.

З метою погашення податкової заборгованості Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва винесено першу податкову вимогу № 1/555 від 05.02.2007, яка була отримана відповідачем 26.04.2007, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

29.05.2007 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва була винесена друга податкова вимога № 2/2961, яка була отримана відповідачем 22.05.2007, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Оскільки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва були вжиті всі заходи щодо належного повідомлення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 сума податкового зобов'язання є узгодженою та в зв'язку з несплатою до бюджету в строки визначені законодавством, набула статусу податкового боргу.

Заборгованість відповідачем сплачена не була та станом на 08.06.2011 з податку на додану вартість становить 23 031,31 грн. та з доходів фізичних осіб становить 6 967,09 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Відповідно до статті3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду.

Відповідач в судові засідання не з'явився, заперечень проти адміністративного позову не надав.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, є обґрунтованою, доведеною, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості у сумі 29 998,40 грн. за рахунок активів платника податків. - задовольнити повністю

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (06060, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь державного бюджету (розрахунковий рахунок № 31119029700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100) суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 23 031,31 грн. (двадцять три тисячі тридцять одна грн. 31 коп.) та на користь державного бюджету (розрахунковий рахунок № 31114002700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11010200) суму податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6 967,09 грн. (шість тисяч дев'ятсот шістдесят сім грн. 09 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови складено 16.06.2011