Постанова № 17314166, 24.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2011 р. Справа № 2а-11938/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н. В. при секретаріМоісєєвій А.В. за участю: представника позивача представника відповідача Журавльова О.С. Феденко І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рістола" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення - рішення, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рістола» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська з позовними вимогами про : скасування податкового повідомлення-рішення № 0018531502/0 від 16.09.2010 року, винесене Державною податковою інспекцією у амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, яким було виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування ТОВ «Рістола» та відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за другий квартал 2010р. в сумі 48054,00 грн. В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що в результаті документальної виїзної перевірки ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровську ТОВ «Рістола» достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2 квартал 2010 року було складено акт №2551/15-2/36095998 від 01.09.2010р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0018531502/0 від 16.09.2010р. про відмову у наданні бюджетного відшкодування на загальну суму 48054грн. Позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", винесено на підставі незаконних висновків акту перевірки, тому рішення повинно бути визнане протиправним та скасоване.

Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що у позивача відсутні правові підстави для задоволення позову та зазначає, що по результатах перевірки поданої ТОВ „Рістола" звітності з ПДВ та податку на прибуток за період з жовтня 2008 по 2 квартал 2010 у підприємства відсутні оподатковувані операції з використанням придбаних у жовтні 2008 основних фондів (нежитлове приміщення). Таким чином, основні фонди, які були придбані у жовтні 2008р. не використовувалися в господарській діяльності з моменту придбання нерухомого майна. Крім того, обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців склав 9417грн., заявлена сума бюджетного відшкодування за 2 квартал 2010р. 48054грн. Нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за останні 12 календарних місяців не здійснювалось, у звязку з чим, ТОВ „Рістола" не має права на отримання бюджетного відшкодування, яке заявлено по декларації з ПДВ за 2 квартал 2010р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на доводи викладені в запереченнях.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №052393 Товариство з обмеженою відповідальністю «Рістола» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 18.08.2008р.

З 31.08.2010р. по 01.09.2010р. головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська Обертас О.В., проведено документальну невиїзну перевірку (камеральну) достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2 квартал 2010р.

За результатами перевірки складено акт №2551/15-2/36095998 від 01.09.2010р. Про результати документальної невиїзної перевірки (камеральної) достовірн6ості заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2 квартал 2010р., яким встановлено порушення п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.2 та п.п. 7.7.11 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів у розмірі 48054грн.

На підставі вказаного акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0018531502/0 від 16.09.2010р. про відмову у наданні бюджетного відшкодування на загальну суму 48054грн, копію якого, як зазначено позивачем у адміністративному позові ним отримано 17.09.2010р.

Згідно копії нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.10.2008р. між ВАТ «Дніпроспецбуд» та ТОВ «Рістола» ТОВ «Рістоал» придбало нерухоме майно будівлі та споруди, що розташовані за адресою : Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, буд.30. П.1, ч.2 вказаного Договору передбачено, що ціна за яку продається нерухоме майно складає 300000,00 грн.

Відповідно до виписки банку від 14.10.2008р., платіжним доручення № 29 ТОВ «Рістола» перерахувало на користь ВАТ «Дніпроспецбуд» кошти в сумі 3000 000,00 грн. згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна , у т.ч. ПДВ 50000, 00 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за 2 квартал 2010р. позивачем заявлена сума бюджетного відшкодування 48054грн.

Відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., 1 квартал 2010р., 2 квартал 2010р. обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців складає 9417грн.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги), відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником «податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника, податку; - право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.4. п.7.4. ст..7 Закону №168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

П.п.7.7.3. вищевказаного Закону передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

П.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону №168 передбачено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування: особа яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

П.5.12 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, 12 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації N159 від 17.03.2008р. чинному на час виникнення спірних правовідносин, встановлено що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового)періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) до податкової декларації з податку на додану вартість).

Абз.2 п.п.5.12.1. вищевказаного Порядку передбачено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування і подання вказаного Розрахунку такі особи: особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідокпридбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно з п.п.5.12.2., 5.12.3., 5.12.4., Порядку, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів(послуг). Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашалиподатковізобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24). Значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток3) до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 ) до податкової деклараціїзподаткунадоданувартість). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податковоїдекларації поточного звітного податкового періоду та переноситьсядо рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду). Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Приймаючи рішення судом враховані норми п.п.74.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, та вимоги п.п.7.7.11 ст.7 вказаного Закону України, згідно якого не має права на отримання бюджетного відшкодування: особа яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Як встановлено судом згідно матеріалів справи в декларації з ПДВ за жовтень 2008р. підприємством відображено у складі податкового кредиту суму ПДВ у звязку з придбанням обєктів нерухомості, у період з жовтня 2008р. по 2 квартал 2010р. у підприємства позивача відсутні оподатковувані операції у звязку з використанням придбаних у жовтні 2008р. основних фондів, обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців склав 9417,0 тобто менше ніж сума бюджетного відшкодування за 2 квартал 2010р. 48054,0 грн., а нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за останні 12 календарних місяців не здійснювалось. Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач безпідставно заявив до відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 48054грн., у звязку з чим відповідачем правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення №0018531502/0 від 16.09.2010р., відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рістола» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 29.06.2011 року.

Суддя Н.В. Турлакова