Рішення № 17314039, 27.07.2011, Господарський суд Чернігівської області

27.07.11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

„19” липня 2011 року Справа № 10/77

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго",

вул. Данила Галицького 27, м. Рівне, 33027

Відповідач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

Предмет спору: про розірвання договору

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

Позивач: ОСОБА_2, довіреність № 03-05/51 від 11.01.2011р., довіреність № 03-05/809 від 23.04.10р., представник

Відповідач:не з”явився

Рішення оголошується після оголошеної 07.07.11р. перерви на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.07.2011р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору на надання юридичних послуг і представленню інтересів за дорученням від 18.04.11р. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 651 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем неналежним чином виконані свої зобов”язання за договором, що є підставою для його розірвання у судовому порядку.

Від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач вважає, що надані ним консультації в розрізі обставин позивача відповідають вимогам законодавства в повній мірі (а.с. 137).

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи балансів позивача за договором СД № 11+3/ТС від 25.11.09р. станом на 31.03.2010р. та станом на 31.03.2011р., звіту про фінансові результати за 1 квартал 2010 року (а.с. 145-152). Судом документи залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

В С Т А Н О В И В:

Між позивачем та відповідачем 18 квітня 2011 року було укладено Договір на надання юридичних послуг і представленню інтересів за дорученням (а.с. 57-59) та Додаткова угоду № 1 до названого договору, в якій сторони обумовили конкретний характер роботи, який необхідно виконати відповідачу.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди № 1 від 18 квітня 2011 року до договору на надання юридичних послуг і представленню інтересів за дорученням, замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) бере на себе зобов'язання:

1.1.За вказівкою замовника, дослідити правомірність укладення договору про спільну діяльність 25 листопада 2009 року №1193/ТС (далі - договір про спільну діяльність) без рішення власника підприємства підприємств комунальної власності.

1.2.проаналізувати правомірність умов договору про спільну діяльність в частині внесків майном (тепломережі) комунальних підприємств на баланс спільної діяльності.

1.3.проаналізувати правомірність укладення додаткових угод до договору про спільну діяльність щодо операцій з передачі одиниць скорочення викидів на баланс спільної діяльності.

1.4.проаналізувати правомірність операцій по поверненню внесків учасників в період дії договору про спільну діяльність.

1.5.проаналізувати правовий статус коштів, отриманих від реалізації одиниць скорочення викидів за договором про спільну діяльність нерезидентові та правомірність укладення спільною діяльністю договорів з контрагентами при реалізації положень договору про спільну діяльність.

25 листопада 2009 року між Комунальним підприємством „Теплотранссервіс” Рівненської міської ради (Сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю „Рівнетеплоенерго” (Сторона 2, позивач), Комунальним підприємством „Здолбунівкомуненергія” Здолбунівської міської ради (Сторона 3) та Комунальним підприємством „Дубровицякомуненергія” Дубровицької районної ради (Сторона 4) було укладено договір № 1193/ТС про спільну діяльність. Згодом редакція Договору була викладена в Додатковій угоді № 1 до Договору про спільну діяльність № 1193/ТС від 25 листопада 2009 року.

Предметом вказаного договору (п. 1.1. договору та п. 1.2 договору) є те, що Сторона1, використовуючи права заявника проекту Спільного впровадження „Реконструкція системи комунального теплопостачання в Рівненській області”, що реалізується відповідно до ст. 6 Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату та отримала Лист підтримки № 10384/20/2-7 від 18.10.2004 року від Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Сторона 2, Сторона 3 та Сторона 4 дійшли згоди щодо здійснення спільної діяльності з метою досягнення цілей від використання проекту Спільного впровадження „Реконструкція системи комунального теплопостачання в Рівненській області”, що реалізується відповідно до ст. 6 Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату далі - Проект, в результаті чого Сторона 2 набуває комплекс всіх прав власника та вигодонабувача, а також значущих дій, повязаних з використанням корисних властивостей, що витікають з правової природи права володіння й використання Проекту, а також реалізує цей Проект і укладає зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу Одиниць Скорочення викидів, з врахуванням використання всіх необхідних і достатніх процедур і інструментарію досягнення мети цього договору.

Отримані грошові кошти згідно заключеного Стороною 2 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу Одиниць Скорочень викидів є власністю Сторони 2, крім грошових сум, що належать перерахуванню Стороні 1, Стороні 3, Стороні 4 в порядку та на умовах даного Договору.

У відповідності до положень ст.6 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату, з метою виконання своїх зобов'язань за статтею 3 будь-яка Сторона, зазначена у Додатку I, може передавати будь-якій іншій такій Стороні або отримувати від неї одиниці величин скорочення викидів, визначених у результаті проектів, спрямованих на скорочення антропогенних викидів із джерел або на збільшення абсорбції поглиначами парникових газів у будь-якому секторі економіки.

В п. 4.2 Договору про спільну діяльність сторони цього договору передбачили, що Сторона 1, Сторона 3, Сторона 4 по цьому договору доручають Стороні 2 здійснювати представництво перед третіми особами і державними органами та ведення спільних справ Сторін по цьому договору, в результаті чого Стороні 2 надається право на укладення усіх видів правочинів, які необхідні для досягнення спільної мети за цим договором в тому числі і зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу Одиниць Скорочення, всі необхідні дії щодо виконання Договору про спільну діяльність № 1193/ТС від 25 листопада 2009 року, а саме, з приводу здійснення спільної діяльності, бути представником в органах державної та місцевої влади, міністерствах, відомствах, державних комітетах, судових органах (судах загальної юрисдикції, господарських, адміністративних судах), зокрема, здійснювати претензійну та позовну роботу, тощо.

Додатковою угодою № 1 до Договору про спільну діяльність № 1193/ТС від 25.11.2009 року від 01.03.2010 року (п.1.1 Додаткової угоди) сторони визначили, що метою Договору є реалізація, шляхом спільних дій сторін даного договору, проекту спільного впровадження „Реконструкція системи комунального теплопостачання в Рівненській області”, що реалізується відповідно до ст. 6 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату від 09.05.1992 року.Вищевказаний договір про спільну діяльність був зареєстрований в податкових органах в порядку встановленому законодавством України, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків від 04.02.2010 року за № 29-16/6729 .

На виконання умов Додаткової угоди № 1 до спірного договору , відповідач надав позивачу письмовий звіт по Додатковій угоді (дорученню) № 1 від 18.04.11р. до „Договору на надання юридичних послуг і представленню інтересів за дорученням” від 18.04.11р., в якому надав письмові відповіді на поставлені запитання (а.с. 63-66).

- щодо дослідження правомірності укладення договору про спільну діяльність № 1193/ТС від 25 листопада 2009 року (далі - договір про спільну діяльність) без рішення власника підприємств комунальної власності:відповідач, зазначивши, що з 4-х учасників спільної діяльності, 3 - є комунальними підприємствами, з посиланням на Закон України ««Про місцеве самоврядування в Україні» ,ст..191, 1130 Цивільного кодексу України та ст..77,78 Господарського кодексу України, надав висновок про необхідність погодження з засновником або органом управління комунального підприємства спірного договору про спільну діяльність, шляхом прийняття відповідних управлінських рішень, оскільки на його думку, комунальні підприємства (учасники спірнго договору) кожне є єдиним майновим комплексом, до складу якого входять усі види майна, призначені для їх діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, тощо, укладення договорів про спільну діяльність, як наслідок передбачає можливість використання спільною діяльністю майна, в тому числі майна комунальних підприємств; майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство )та не може бути передано без попередньої згоди органу управління у спільну діяльність на основі об'єднання вкладів учасників, а тому укладення договорів про спільну діяльність, як наслідок передбачає можливість використання спільною діяльністю майна, в тому числі майна комунальних підприємств, а отже, як наслідок, вчинення таких дій має відбуватися за погодженням з засновником або органом управління, шляхом прийняття відповідних управлінських рішень.

- щодо дослідження правомірності умов договору про спільну діяльність № 1193/ТС від 25 листопада 2009 року в частині внесків майном комунальних підприємств (тепломережі комунальних підприємств) на баланс спільної діяльності.

Відповідач ,проаналізувавши умови договору про спільну діяльність, у звіті прийшов до висновку, що для досягнення спільної мети сторони за договором вносять до спільної діяльності майно та всі права якими вони володіють на правах оперативного управління чи повного господарського відання , майно, яке вноситься кожною зі сторін для досягнення мети за договором спільної діяльності № 1193/ТС від 25.11.2009 року є тепломережами, що знаходяться на балансі кожного з учасників та на думку відповідача є внесками сторін договору, по суті вкладами у розумінні ч.2 ст.1130 Цивільного Кодексу України.З посиланням на ст. 356 Цивільного Кодексу України, згідно з якою власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, відповідач прийшов до висновку, що в даному випадку може відбуватися перехід від комунальної власності до власності спільної діяльності (учасників спільної діяльності, сторін договору), а отже наявна необхідність погодження вчинення таких дій з органом управління або засновником комунального підприємства.

За таких же обставин позивач у звіті прийшов до висновку про необхідність отримувати дозвіл у формі рішення засновника або органу управління комунального підприємства при вирішенні питання щодо дослідження правомірності укладення додаткових угод до договору про спільну діяльність та щодо операцій з передачі одиниць скорочення викидів на баланс спільної діяльності.

- стосовно аналізу правового статусу коштів, отриманих від реалізації одиниць скорочення викидів за договором про спільну діяльність нерезидентові та правомірності укладення спільною діяльністю договорів з контрагентами при реалізації положень договору про спільну діяльність.

Відповідач, з посиланням на ч. 9 ст. 78 Господарського Кодексу України та Закон України "Про здійснення державних закупівель", в своєму звіті надав висновок, що комунальні підприємства підпадають під визначення підприємства, які зазначені в пункті 21 частини першої статті 1 Закону, що в свою чергу зобов'язує комунальні підприємства здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом, не лише за державні кошти, які передбачені в пункті 4 частини першої статті 1 Закону, а також за інші кошти, отримані ними від фінансово-господарської діяльності (в т.ч за кошти отримані від реалізації спільною діяльністю одиниць скорочення викидів).

Позивач вважає, що надані в звіті виконавця по Додатковій угоді (дорученню) № 1 від 18 квітня 2011 року до „Договору на надання юридичних послуг і представленню інтересів за дорученням” від 18 квітня 2011 року відповіді є невірними, з точки зору застосування чинного законодавста, та, з посиланням на п.6.1, п.8.3 спірного договору, ст..907, ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України просить розірвати договір в судовому порядку.

Відповідно до п. 6.1 спірного Договору про надання юридичних послуг і представленню інтересів за дорученням від 18.04.11р., за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору і/чи Додаткових угод до нього сторони мають право вимагати розірвання Даного договору у звязку з невиконанням або неналежним виконанням Даного Договору та Додаткових Угод до нього, в разі їх наявності.

Згідно п.8.3. спірного Договору, даний договір може бути розірваний між сторонами шляхом укладення додаткової угоди до даного Договору про це. Відмова сторін від даного договору в односторонньому порядку не допускається. У випадку недосягнення згоди щодо розірвання Даного Договору та/або Додаткових угод до нього сторони мають право звертатися за встановленою підвідомчістю та підсудністю до відповідного суду про розірвання Даного Договору.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з вищенаведених приписів законодавства та умов спірного договору, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню , оскільки відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за спірним Договором, що є підставою для його розірвання у судовому порядку.

Відповідач виходив з того, що згідно з положеннями ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з положеннями ст.169 Цивільного Кодексу України, територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. У відповідності до положень ч.1 ст.63 Господарського Кодексу України, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, як комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Згідно з положеннями ст. 78 Господарського Кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

У відповідності до положень ч.3. ст. 77 Господарського Кодексу України, орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

Згідно з положеннями ст.191 Цивільного Кодексу України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Однак, відповідачем не достатньо було проаналізовано умови Договору про спільну діяльність № 1193/ТС від 25.11.09р.

Так, у відповідності до умов договору про спільну діяльність № 1193/ТС, (пункт 2), для досягнення спільної мети за даним Договором кожна зі сторін вносить до спільної діяльності сторін договору майно та всі права якими вона володіє відносно нього, згідно додатків №1-4 до даного договору, яке належить їй (конкретній стороні) на праві господарського відання. Все майно, яке є внеском кожної сторони у спільну діяльність згідно з умовами даного договору обліковується на балансі кожної із сторін (а саме майно, що перераховано у додатку № 1,№2, №3, №4 до даного Договору). Згідно з названими додатками мова йде про тепломережі, які є на балансі кожної із сторін спільної діяльності .

Факт відсутності передачі сторонами договору про спільну діяльність тепломереж у спільну діяльність також підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями балансів за дог. СД № 11+3/ТС від 25.11.09р. станом на 31.03.2010р. та станом на 31.03.2011р., а також звіту про фінансові результати за 1 квартал 2010 року .

У відповідності до положень ст. 136 Господарського Кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Тобто, у відповідності до Статутів всіх учасників спільної діяльності (які є комунальними підприємствами), наявні лише обмеження правомочності по розпорядженню майном (як то відчуження, застава, тощо).

В даному випадку, ніякого відчуження, фактичної передачі нерухомого майна (тепломереж) не відбувається, отже нема підстави для отримання згоди міської Ради чи органу уповноваженого управляти комунальним майном.

Таким чином, відсутня фактична передача майна від будь-якої зі сторін договору, так як воно не відчужено та не вибуває з її відання, розпорядження, а тому, висновок відповідача у звіті щодо можливості переходу майна сторін договору про спільну діяльність ( тепломереж) від комунальної власності до власності спільної діяльності та необхідності отримувати дозвіл у формі рішення засновника або органу управління комунального підприємства для здійснення таких операцій та укладення договору СД № 11+3/ТС від 25.11.09р. ( п.1,2 звіту), є в даному випадку необґрунтованим зазначеними відповідачем у звіті нормами чинного законодавства.

Згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Частина 2 ст. 1130 ЦК України вказує на існування двох різновидів договору про спільну діяльність:

- договір простого товариства (на основі об'єднання вкладів учасників);

- договір про спільну діяльність, що не передбачає об'єднання вкладів учасників.

У відповідності до положень ст. 1131 Цивільного Кодексу України, Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно з положеннями п.2.6. Договору про спільну діяльність № 1193/ТС від 25.11.09р. за взаємною згодою сторони даного договору не позбавлені права здійснювати додаткові внески до спільної діяльності, яка ведеться на умовах даного договору з правом подальшої компенсації цих внесків за згодою усіх сторін. Здійснення додаткових внесків має оформлюватись в письмовій формі (протокольно, шляхом укладення додаткової угоди по даному договору, складання актів приймання-передачі внесків). Однак, внесення будь-якою стороною додаткових внесків згідно з умовами даного пункту не впливає на зміну (збільшення, зменшення) її частки у спільній діяльності.

Згідно з п.2.6. Договору про спільну діяльність № 1193/ТС від 25.11.09р. мова йде про передання на баланс спільної діяльності одиниць скорочення викидів, які отримуються в результаті впровадження проекту спільної діяльності, тобто є результатом господарської діяльності сторін договору про спільну діяльність спрямованих на скорочення антропогенних викидів із джерел або на збільшення абсорбції поглиначами парникових газів ( ст..6 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату та п. 1.1 та 1.2 договору про спільну діяльність). Отже, в даній ситуації мова йде про те, що за даним договором, є обєднані вклади (одиниці скорочення викидів), які передаються на баланс спільної діяльності, а також необєднані вклади - тепломережі, які залишаються у віданні сторін договору і не передаються на баланс спільної діяльності. Спільна діяльність без об»єднання внесків учасників може здійснюваттися у вигляді спільно контрольованих операцій або на основі спільноконтрольованих активів.

Спільна діяльність у вигляді спільно контрольованих операцій повязанна з використанням активів та інших ресурсів її учасників, кожен учасник використовує власні основні засоби, утримує власні запаси, здійснює власні витрати та зобовязання, залучає власні кошти тощо. Спільна діяльність у вигляді спільно контрольованих операцій може здійснюватися шляхом обєднання дій та ресурсів двох або більше учасників з метою досягнення цілей, визначених умовами Договору про спільну діяльність.

Спільною діяльністю на основі спільно контрольованих активів може вважатися спільне володіння учасниками активами придбаними для використання у спільній діяльності, кожен учасник бере на себе узгоджену частку здійснених витрат та може отримувати частку результатів використання активів. Частку майбутніх економічних вигід учасник контролює через свою частку спільно контрольованих активів.

У відповідності до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність" від 28.04.95 р. № 02-5/302, при вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність, необхідно мати на увазі, що такими договорами передбачаються права і обов'язки сторін щодо досягнення певної господарської мети без створення суб'єкта права - окремої юридичної особи. Грошові та інші майнові внески учасників цього договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх сумісної діяльності, є спільною власністю сторін, яка за своїм характером є частковою (дольовою) власністю.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, одиниці скорочення викидів створюються в результаті проведення спільних дій, і є певною мірою результатом реалізації сторонами договору про спільну діяльність, до того ж у відповідності до умов Договору про спільну діяльність № 1193/ТС кінцевим результатом у відповідності до п. 5.4. є отримання сторонами спільної діяльності коштів за реалізацію одиниць скорочення викидів (форму розрахунку сторони визначають додатково).

Отже, зважаючи на наведене вище, відповідачем необґрунтований чинним законодавством України наданий ним у звіті висновок щодо необхідності отримання дозволу органу місцевого самоврядування для здійснення операцій щодо передачі одиниць скорочення викидів на баланс спільної діяльності.

Продаж одиниць скорочення викидів на оплатній основі за зовнішньоекономічним контрактом між власником об'єкта, який є джерелом викидів, з покупцем-нерезидентом передбачено Порядком підготовки, розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів, затвердженим постановою КМУ від 22.02.2006 р. N 206 (у редакції постанови КМУ від 20.08.2008 р. N 718).

У відповідності до вимог названого вище Порядку, власник об'єкта - фізична особа - підприємець або юридична особа, діяльність яких не припинена внаслідок ліквідації, у процесі відновлення їх платоспроможності або банкрутства, у власності або законному користуванні яких на території України на строк реалізації проекту спільного впровадження перебуває цех, агрегат, установка чи будь-який інший об'єкт, функціонування якого зумовлює антропогенні викиди парникових газів.Рахунок власника об'єкта - рахунок, відкритий власникові об'єкта в Національному реєстрі для зарахування одиниць скорочення викидів, отриманих в ході реалізації проекту спільного впровадження. Рахунок перенесення - рахунок України в Національному реєстрі, на який зараховуються одиниці (частини) установленої кількості, депоновані для перенесення на наступний період дії Кіотського протоколу, та який відкрито для реалізації проекту спільного впровадження за національною процедурою. Суд погоджується з позицією відповідача, що держава в даному випадку виконує роль посередника в безпосередньому переказі між державами учасницями Кіотського протоколу, одиниць скорочення викидів, безпосередньо отримані кошти за продаж таких одиниць нерезидентам є власністю конкретної особи, яка у власності або законному користуванні якої на території України на строк реалізації проекту спільного впровадження перебуває цех, агрегат, установка чи будь-який інший об'єкт, функціонування якого зумовлює антропогенні викиди парникових газів.

При наданні відповідачем у звіті висновку щодо правового статусу коштів, отриманих від реалізації одиниць скорочення викидів за договором про спільну діяльність нерезидентові та правомірності укладення спільною діяльністю договорів з контрагентами при реалізації положень договору про спільну діяльність, відповідач, з посиланням на ч. 9 ст. 78 Господарського Кодексу України та Закон України "Про здійснення державних закупівель", в своєму звіті надав висновок, що комунальні підприємства підпадають під визначення підприємства, які зазначені в пункті 21 частини першої статті 1 Закону, що в свою чергу зобов'язує комунальні підприємства здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом, не лише за державні кошти, які передбачені в пункті 4 частини першої статті 1 Закону, а також за інші кошти, отримані ними від фінансово-господарської діяльності (в т.ч за кошти отримані від реалізації спільною діяльністю одиниць скорочення викидів).

Однак, суд також вважає, що відповідачем неповністю було проаналізовано положення Закону України «Про здійснення державних закупівель». Так, слід звернути особливу увагу, що названий Закон був прийнятий Верховною Радою України 01.06.2010, опублікований в «Голосі України»30.06.2010 N 118, тобто, набрав чинності - 30.06.2010.

Договір про спільну діяльність від 25 листопада 2009 року, був укладений ще до набрання чинності цим Законом, а тому питання, щодо правового статусу коштів, отриманих від реалізації одиниць скорочення викидів за договором про спільну діяльність нерезидентові та правомірності укладення спільною діяльністю договорів з контрагентами при реалізації положень договору про спільну діяльність, не може бути предметом регулювання Закону України «Про здійснення державних закупівель», як і питання укладання договорів між спільною діяльністю та контрагентами.

Крім того, до спільної діяльності комунальними підприємствами не вносилися ніякі грошові кошти, отже в даному випадку, спільна діяльність для здійснення будь-яких дій з реалізації умов договору (в т.ч укладання договорів з контрагентами) не використовує кошти комунальних підприємств чи будь-які державні кошти.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати Договір про надання юридичних послуг і представленню інтересів за дорученням, укладеного 18 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Рівнетеплоенерго” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14001, АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у філії „Укрексімбанку” м. Чернігів, МФО 353649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рівнетеплоенерго” (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, 27, р/р 26001000820040 в банку „Демарк”, МФО 353575, код 36598008) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 25.07.2011р.

Суддя Мурашко І.Г.