Рішення № 17313989, 28.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

28 липня 2011 року справа № 5020-925/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Культурна спадщина України” (АДРЕСА_1, 99011, ідентифікаційний код 36758833)

до Комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Приморський бульвар” (99011, м. Севастополь, вул. Капітанська, 2, ідентифікаційний код 36025852)

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99022, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про визнання договору недійсним

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № б/н від 01.06.2011; ОСОБА_3 директор, посвідчення № НОМЕР_2 ОСОБА_4 представник, довіреність від 01.06.2011;

відповідача (КП СМР „Приморський бульвар”): ОСОБА_5 представник, довіреність № б/н від 30.05.2011;

відповідача (ФОП ОСОБА_1.): ОСОБА_6 - представник, довіреність № б/н від 01.06.2011;

третьої особи (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради): ОСОБА_7 начальник відділу, довіреність б/н від 08.06.2010;

третьої особи (Севастопольська міська рада): ОСОБА_8 начальник юридичного відділу, довіреність № 03-15/26 від 10.01.2011;

сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Культурна спадщина України” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Приморський бульвар” та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про спільну діяльність по благоустрою та використанню причального місця № НОМЕР_3 укладеного 15.04.2011 між відповідачами.

Позивач зазначає, на підставі спірного договору Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надано причальні місця для розміщення маломірних суден, вважає, що за своїми ознаками спірний договір є договором найму комунального майна. При цьому, Комунальне підприємство „Приморський бульвар”, порушивши вимоги Закону України «Про оренду державного та комунального», передало в оренду майно, яке не мало повноважень передавати.

Таким чином, позивач просить суд визнати недійсним спірний договір на підставі статті 203 Цивільного кодексу України у зв`язку з його укладенням особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

Ухвалою від 15.06.2011 позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідач (ФОП ОСОБА_1.) надав відзив на позовну заяву, зазначивши про те, що з вимогами, викладеними у позовній заяві, не погоджується повністю, вважає спірний договір таким, що в повній мірі відповідає вимогам Цивільного кодексу України стосовно положень про договори про спільну діяльність. Відповідач також зазначає, що отримав не причал в оренду, в право користування причальними місцями.

Інший відповідач (Комунальне підприємство „Приморський бульвар”) також надав відзив на позов, зазначивши, що з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Даний відповідач посилається на наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 292 від 30.03.2009 яким Комунальному підприємству „Приморський бульвар” надано право господарського відання комунальним майном, в тому числі, причальними місцями. Комунальне підприємство „Приморський бульвар” посилається на наявність у нього повноважень рзпоряджатися закріпленим за ним на праві господарського віданнямайном, такі повноваження передбачені пунктами 2.1, 5.1 його Статуту.

У судовому засіданні 28.07.2011 представник Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з доводами позовних вимог не погодився, вважає що оспорюваний позивачем договір не являється договором оренди, оскільки його предметом може бути лише індивідуально-визначений об`єкт нерухомості, який в даному випадку не передавався. Також представник третьої особи посилається на той факт, що на підставі спірного договору конкретний об`єкт в користування не передавався, а лише було дозволено організацію підходу/відходу маломірних суден з метою стоянки, посадки та висадки пасажирів, без обмеження доступу.

Представник третьої особи Севастопольської міської ради, також не погодився з доводами позовних вимог, вважає що спірний договір не має ознак договору оренди.

У судовому засіданні 28.07.2011 позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів: рішення Севастопольської міської ради від 13.03.2008 № 3875, наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради № 292 від 30.03.2009, паспорту гідротехнічної споруди (причалів № НОМЕР_4, НОМЕР_5) та даних з БТІ щодо реєстрації гідротехнічної споруди в якості об`єкту нерухомого майна.

Копія витребуваного позивачем наказу Фонду комунального майна № 292 від 30.03.2009 була долучена представником Комунального підприємства „Приморський бульвар” у судовому засіданні.

Розглянувши клопотання про витребування доказів суд відмовив у його задоволенні з огляду на зміст статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

В даному випадку представником позивача належним чином не обгрунтовано необхідності витребування вказаних доказів, а також не вказано конкретних обставин, які можуть підтвердити або спростувати такі докази.

Приймаючи до уваги той факт, що матеріали справи повною мірою характеризують стан спірних правовідносин суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

30.12.2010 між Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради „Приморський бульвар” Підприємство, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Культурна спадщина України” Організація, було укладено Договір розміщення маломірних суден на причальних місцях, згідно з пунктами 1.1, 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Підприємство здійснює розміщення маломірних суден Організації на причалах, розташвоаних на набережних Корнілова та Приморського бульвару м.Севастополя у відповідності з Правилами користування маломірними (малими) судами на водних об`єктах м.Севастополя (а.с.8).

Підприємство зобов`язується на набережних імені Корнілова та Приморського бульвару (причал № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5) надати Організації причальні місця для розміщення маломірних суден, згідн Додатку № 2.

Пунктом 2.3 договору від 30.12.2010 встановлено, що за користування 18 причальними місцями в період з 01.05.2011 по 31.09.2011 Організація сплачує Підприємству 83700,00 грн. із рохрахунку 1 причальне місце (місце щвартовки) 930,00 грн. в місяць, в тому числі ПДВ згідно Додатку № 1.

15.04.2011 між Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради „Приморський бульвар” Сторони-1, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Сторона-2, було укладено Договір № 18/1 про спільну діяльність по благоустрою та використанню причальних місць.

Пунктом 2.2 договору № 18/1 від 15.04.2011 встановлено, що його предметом є надання Стороною-1, в порядку та на умовах, визнаних даним договором, Стороні-2 отримання права спільного використання Причального місця № ПК12 за призначенням у відповідності з Правилами користування маломірними (малими)суднами на водних об`єктах м.Севастополя, тобто підхід/відхід маломірного судна, що належить Стороні-2, з метою стоянки, посадки/висадки пасажирів при організації морськтх прогулянок по Севастопольській бухті щоденно з 8:00 до 20:00 у 2011 році.

Пунктом 2.3 договору № 18/1 від 15.04.2011 сторони домовились, що надання причального місця для спільної діяльності не тягне перехід права власності або оренди на нього. Причальне місце не являється внеском Сторони-1 у спільну діяльність.

На думку позивача,за своїми ознаками договір № 18/1 від 15.04.2011 є договором найму комунального майна. При цьому, Комунальне підприємство „Приморський бульвар”, на думку позивача, порушивши вимоги Закону України «Про оренду державного та комунального», передало в оренду майно, яке не мало повноважень передавати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши фактичні оставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Позивач стрверджує, що під час укладення договору № 18/1 від 15.04.2011 було порушено вимоги Закону України «Про оренду державного та комунального», оскількимайно фактично передано в оренду, така передача здійснена особою, яка не мала на це повноважень.

Пункт 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Надаючи оцінку укладеному між сторонами у справі правочину на предмет його відповідності вимогам пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” обєктами оренди є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), а також нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Пунктом 2.6 Інструкції щодо складання державного статистичного спостереження за формою № 2-вод “Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 22.02.2001 № 102 (в редакції наказу Державного комітету статистики України від 11.10.2005 № 303), встановлено, що причал - гідротехнічна споруда (або їх комплекс), яка функціонує у складі порту або самостійно і призначена для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо.

Тобто таке майно, як причал відповідає вказаним визначенням предмету договору найму (обєкту договору оренди).

Предметом оспорюваного позивачем Договору № 18/1 від 15.04.2011 є розміщення маломірних суден на причалах, що розташовані на набережних імені Корнилова і Приморського бульвару м. Севастополя відповідно до Правил користування маломірними (малими) судами на водних обєктах м. Севастополя.

Як зазначалось, пунктом 2.3 договору № 18/1 від 15.04.2011 сторони домовились, що надання причального місця для спільної діяльності не тягне перехід права власності або оренди на нього. Причальне місце не являється внеском Сторони-1 у спільну діяльність.

Тобто фактично за оспорюваним договором причали, як гідротехнічна споруда, в оренду (найм) не передаються.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що, оскільки Договір від 11.02.2010 № 1 не містить умов про передачу у користування індивідуально визначеного майна, тобто не містить предмета договору найма (оренди), на нього не розповсюджується дія положень Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, в тому числі дія частини сьомої статті 9 вказаного закону щодо необхідності проведення конкурсу.

Пунктом 2.1 Статуту Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Приморський бульвар” закріплено, що метою діяльності підприємства є здійснення підприємницької діяльності, зокрема, зовнішньоекономічної, відновідно до вимог чинного законодавства України, реалізації державної політики в галузі культури, сприяння задоволенню культурних потреб мешканців і гостей міста, організація змістовного їх відпочинку шляхом погодження та дозвіл на проведення у парках окремих культурно-просвітницьких заходів, спрямованих на відродження і розвиток національної культури, народної творчості.

Пунктом 3.7 Статуту передбачено, що підприємство має право від свого імені набувати майнових і немайнових прав, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському і третейському суді.

Пунктом 2.1 договору № 18/1 від 15.04.2011 встановлено, що метою договору є спільна діяльність без створення юридичної особи та без об`єднання внесків Сторін, для організації належного відпочинку фізичними особами в м.Севастополі, забезпечення туристичної привабливості м.Севастополя, отримання Сторонами соціального та економічного ефекту, а також благоустрою території і організованого розміщення суден на набережних імені Корнілова та Приморського бульвару в м.Севастополі за призначенням у відповідності з Правилами користування маломірними (малими) суднами на водних об`єктах м.Севастополя у 2011 році.

Дослідивши пункт 2.2 договору № 18/1 від 15.04.2011, суд погоджується з доводами Фонду комунального майна про те, що оспорюваний договір не передбачає передачу в оренду набережної, як об`єкту нерухомості, а лише дозволяє Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 організовувати підхід/відхід малоірних суден з метою стоянки, посадки, висадки пасажирів, без обмеження доступу інших осіб.

За таких обставин відсутні підстави для визнання недійсним Договору № 18/1 від 15.04.2011, укладеного між Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради “Приморський бульвар” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Посилання позивача на ускладення користування ним причальними місцями на підставі договору № 01/2011 від 30.12.2010 не може свідчити про недійсність договору № 18/1 від 15.04.2011, а свідчить про необхідність встановлення порядку користування.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 Господарського

процесуального кодексу України 29.07.2011