Рішення № 17313937, 18.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2011 р.

Справа № 15/17-1763-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.М. Ільєвій

За участю представників:

від позивача – Микитюк А.І., Пукіш Б.С.;

від відповідача –не з’явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Пресмаш” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Калібр Плюс” про розірвання договору оренди та зобов’язання повернути майно, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Пресмаш” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Калібр Плюс” про розірвання договору оренди обладнання від 01.03.2005 р. та зобов’язання відповідача повернути з (орендного) тимчасового користування майно, а зокрема: кран КС5363Д (номерний знак 237) 1991 року випуску та двигун 21783, що було передано згідно вказаного договору оренди та акту прийому-передачі майна від 01.03.2005 р. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

01.03.2005 р. між ВАТ „Пресмаш” та ТОВ „Калібр Плюс” укладено договір оренди обладнання, відповідно до умов якого та акту прийому-передачі майна від 01.03.2005 р. ВАТ „Пресмаш” передало, а ТОВ „Калібр Плюс” прийняло в тимчасове користування кран КС5363Д номерний знак 237б 1991 року випуску, двигун 21783.

Відповідно до п. 2.1 договору плата за найм встановлена в розмірі 3200,00 грн. Пунктом 2.3 встановлено, що плата за найм перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця - ВАТ „Пресмаш” щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Однак, як вказує позивач, починаючи з 01.01.2007 р. відповідачем перестали виконуватися умови договору, а саме п.п. 2.1., 2.3., 3.1.2. договору.

Так, за період з 01.01.2007 р. по 01.12.2010 р. заборгованість ТОВ „Калібр Плюс” перед ВАТ „Пресмаш” по орендній платі становить 115200,00 грн. Як зазначає позивач, на адресу відповідача неодноразово направлялися вимоги про погашення заборгованості по орендній платі, проте вимоги залишені без задоволення.

Відтак, позивача зазначає, що відповідачем були порушені умови договору оренди, у зв’язку з чим позивачем був направлений відповідачу лист № 445/12 від 23.12.2010 р. про розірвання договору оренди обладнання з правом викупу від 01.03.2005 р., однак відповіді не отримано. При цьому позивач посилається на п. 6.4 договору, згідно якого при невиконанні або порушенні однією зі сторін умов цього договору, договору найму може бути розірваний достроково на вимогу другої сторони.

З огляду на викладені обставини, позивач просить суд розірвати вказаний договір оренди та зобов’язати відповідача повернути орендоване майно, що передбачено ст. 782 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-1763-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. У зв’язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як з’ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, ВАТ „Пресмаш” належить на праві власності кран КС5363Д номерний знак 237б 1991 року випуску, двигун 21783.

01.03.2005 р. між ВАТ „Пресмаш” (орендодавець) та ТОВ „Калібр Плюс” (орендар) у було укладено договір найму обладнання з правом викупу, згідно п. 1.1 якого позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає в тимчасове користування кран КС5363Д номерний знак 237, 1991 р. випуску, двигун 21783.

Згідно п.п. 1.2., 1.3 договору майно повністю передається в розпорядження орендаря (відповідача) на період дії цього договору та передача майна не тягне за собою виникнення права власності на майно у орендаря (відповідача). Власником залишається орендодавець (позивач), а орендар лише володіє і користується ним протягом строку найму.

Відповідно до п. 2.1., 2.2 договору орендар зобов’язується сплачувати плату за найм в сумі 3200,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 %. Вартість самого майна становить 160 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –26 666,67 грн.

Згідно п. 2.3 договору плата за найм перераховується на розрахунковий рахунок позивача щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця. Відповідно до п. 2.4 договору під час дії договору плата за найм може бути замінена тільки по погодженню сторін та у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно п. 2.6 договору плата за найм нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі майна.

Згідно п. 3.1.1-3.1.4 договору відповідач має право і зобов’язаний використовувати наймане майно у відповідності з його призначенням; своєчасно і в повному обсязі вносити плату за найм; повідомляти орендодавця про зміну чи припинення договору найму у письмовому вигляді та по закінченню договору найму передати наймане майно орендодавцю (позивачу) в стані не гіршому, ніж на час передачі його в найм, з урахуванням фізичного зносу. Також відповідно до п.п. 3.1.5. та 3.1.6 договору відповідач зобов’язаний нести витрати по утриманню майна під час його використання а нести повну юридичну відповідальність за передане майно за час дії договору.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2005 року орендодавець (позивач) передав відповідачу як орендарю відповідно до умов договору від 01.03.2005 р. кран КС5363Д номерний знак 237, 1991 р. випуску, двигун 21783, про що був складений акт приймання-передачі. Зазначене свідчить, що позивач (орендодавець) належно виконав умови договору та покладені відповідно до п.п. 3.2.1. договору на нього зобов’язання.

Однак, як вказує позивач та не спростовано відповідачем, починаючи з 01.01.2007 р. відповідачем перестали виконуватися умови даного договору щодо сплати орендної плати, у зв’язку з чим за період з 01.01.2007 р. по 01.12.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі склала 115200,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача позивачем направлялися претензія № 442/09 від 18.09.2008 р. та вимога № 444/12 від 20.12.2010 р. про погашення заборгованості по орендній платі. Проте, вимоги позивача залишені без задоволення.

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 6.1. договору сторона, яка через об’єктивні причини не може виконувати зобов’язання по договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону. Проте, будь-які повідомлення щодо причин невиконання умов договору від відповідача до позивача не надходили.

Вищенаведене свідчить про порушення відповідачем умов договору оренди.

Так, невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 6.4 договору оренди при невиконанні або порушені однією із сторін умов договору, договір найму може бути розірваний достроково на вимогу другої сторони.

Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, виключення з вказаного правила визначено ст. 782 Цивільного кодексу України, згідно якої наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, чинним законодавством передбачено право на відмову від договору оренди, яке виникає у наймодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць. Наймодавець має право відмовитись від договору в такому випадку, незалежно від того, внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні. Тому навіть у разі внесення наймачем плати за користування після настання строку оплати за третій місяць наймач вправі відмовитися від договору найму. Виходячи з викладеного, той факт, що відповідачем не сплачується орендна плата, наділяє позивача правом на відмову від договору.

Так, ВАТ „Пресмаш” було направлено на адресу ТОВ „Калібр Плюс” лист № 445/12 від 23.12.2010 р. про розірвання договору оренди обладнання з правом викупу від 01.03.2005 р., однак відповіді позивачем не отримано, тоді як згідно ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Отже, користуючись таким правом на відмову від договору, позивач просить суд розірвати договір оренди та зобов’язати відповідача повернути відповідачу орендоване обладнання.

У зв'язку з вищевикладеним договір оренди припинив свою дію в день отримання орендарем повідомлення, а саме 12.11.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно положень ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Так, підставою для розірвання спірного договору найму з правом викупу від 01.03.2005 р. позивачем визначено невиконання відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати, що є істотним порушення умов цього договору та не спростовано відповідачем.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору оренди від 01.03.2005 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З огляду на викладене, враховуючи розірвання договору найму від 01.03.2005 р., суд доходить висновку щодо правомірності позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача повернути орендоване обладнання - кран КС5363Д номерний знак 237, 1991 р. випуску, двигун 21783.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Пресмаш” обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства „Пресмаш” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Калібр Плюс” про розірвання договору оренди та зобов’язання повернути майно задовольнити.

2. Розірвати договір найму обладнання з право викупу, укладений 01.03.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством „Пресмаш” (76495, м. Івано-Франківськ, вул. Автоливмашівська, 1; код ЄДРПОУ 13643567) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Калібр Плюс” (65000, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 69; код ЄДРПОУ 3331311).

3. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Калібр Плюс” (65000, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 69; код ЄДРПОУ 3331311) повернути Відкритому акціонерному товариству „Пресмаш” (76495, м. Івано-Франківськ, вул. Автоливмашівська, 1; код ЄДРПОУ 13643567) з орендного користування майно - кран КС5363Д (номерний знак 237) 1991 року випуску та двигун 21783, що був переданий згідно договору найму обладнання від 01.03.2005 р. та акту прийому-передачі майна від 01.03.2005 р.

4. СТЯГНУТИ з Товариство з обмеженою відповідальністю „Калібр Плюс” (65000, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 69; код ЄДРПОУ 3331311) на користь Відкритого акціонерного товариства „Пресмаш” (76495, м. Івано-Франківськ, вул. Автоливмашівська, 1; код ЄДРПОУ 13643567) витрати по сплаті державного мита у розмірі 170/сто сімдесят/грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2011 р.