Рішення № 17313884, 21.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.11 Справа № 4/5009/2807/11

Суддя Зінченко Н.Г.

за позовом Науково-виробничого приватного підприємства “Пласт”, (04107, м. Київ, вул. Тропініна, буд. 1)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (69002, АДРЕСА_1)

про стягнення 33 019,20 грн. основного боргу, 1 588,83 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 313,39 грн. три відсотки річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився;

24.05.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Науково-виробниче приватне підприємство “Пласт”, м. Київ (НВПП “Пласт”) з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя (ФОП ОСОБА_2) про стягнення 33 019,20 грн. основного боргу за непоставлений товар, 1 588,83 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 313,39 грн. три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/2807/11, судове засідання призначено на 30.06.2011 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача розгляду справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 21.07.2011 р.

В судовому засіданні 21.07.2011 р. справу розглянуто без участі представників сторін і прийнято, на підставі ст. 85 ГПК України, рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача, поданим в судовому засіданні 30.06.2011 р., розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач в судове засідання 21.07.2011 р. не прибув. 21.07.2011 р. на адресу господарського суду Запорізької області від НВПП “Пласт”, м. Київ надійшла заява-клопотання за вих. № 073 від 15.07.2011 р., якою позивач просить суд провести розгляд справи № 4/5009/28071/11, призначений на 21.07.2011 р., без участі уповноваженого представника позивача, розглянути спір по суті та винести рішення, позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

Розглянувши подану позивачем заяву-клопотання про вирішення спору по суті без участі уповноваженого представника позивача, суд вважає, що воно подано у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, не суперечить правам та охоронюваним законом інтересам сторін та підлягає задоволенню судом.

Відповідач в жодне судове засідання не зявився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі від 24.05.2011 р. і від 30.06.2011 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки себе особисто або свого уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/2807/11 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 24.05.2011 р. про порушення провадження у справі № 4/5009/2807/11, яка 06.06.2011 р. була отримана особисто ФОП ОСОБА_2, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900108914648), та ухвалою суду від 30.06.2011 р. про відкладення розгляду справи № 4/5009/2807/11, яка відділенням поштового звязку на адресу суду не поверталася.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на закінчення встановленого ст. 69 ГПК України процесуального строку вирішення спору у справі № 4/5009/2807/11, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 15, 16, 22, 509, 526, 530, 610, 612, 614, 625 ЦК України, ст., ст. 174, 181, 193, 216, 224, 232 ГК України і полягають в тому, що за попередньою усною домовленістю сторін на підставі виставлених відповідачем рахунків б/н від 24.12.2010 р. і б/н від 08.02.2011 р. позивачем на користь відповідача платіжним дорученням № 1156 від 27.12.2010 р. перераховано 14 820,00 грн. та платіжним дорученням № 112 від 09.02.2011 р. 18 199,20 грн. в оплату дроту о/кт/ (св.), діаметром 1,2 мм в кількості 3,9 тони, який відповідач повинен був поставити позивачу. Всього позивачем в оплату майбутньої поставки товару відповідачу було перераховано 33 019,20 грн. Відповідач зобовязання з поставки позивачу товару, а саме: дроту о/кт/ (св.), діаметром 1,2 мм в кількості 3,9 тони, на загальну суму 33 019,20 грн. не виконав. 04.05.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 030 про погашення заборгованості за непоставлений товар, за який позивачем платіжними дорученнями № 1156 від 27.12.2010 р. і № 112 від 09.02.2011 р. перераховані кошти в сумі 33 019,20 грн. Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення. Станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідач заборгованість перед позивачем не погасив. Правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, фактично є відносинами поставки. Оскільки товар, за який позивачем відповідачу були перераховані грошові кошти, відповідачем поставлений не був, таким чином, відповідач порушив взяті на себе зобовязання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за непоставлений товар становить 33 019,20 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_2 33 019,20 грн. основного боргу за непоставлений товар, 1 588,83 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 313,39 грн. три відсотки річних.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі попередньої усної домовленості сторін у справі ФОП ОСОБА_2 (відповідачем у справі) НВПП “Пласт” (позивачу у справі) були виставлені рахунок б/н від 24.12.2010 р. на оплату за товар дріт о/кт/ (св.), діаметром 1,2 мм в кількості 1,9 тони на загальну суму 14 820,00 грн. з ПДВ та рахунок б/н від 08.02.2011 р. на оплату за товар дріт о/кт/ (св.), діаметром 1,2 мм в кількості 2,0 тони на загальну суму 18 199,20 грн. з ПДВ. (а.с. 13, 15).

Крім того, відповідачем позивачу були виставлені податкова накладна № 21 від 27.12.2010 р. на суму 14 820,00 грн. з ПДВ із зазначенням умов поставки рахунок-фактура б/н від 24.12.2010 р. і податкова накладна № 22 від 09.02.2011 р. на суму 18 199,20 грн. з ПДВ із зазначенням умов поставки договір поставки від 09.02.2011р.

Згідно виставлених відповідачем рахунків б/н від 24.12.2010 р. і б/н від 08.02.2011 р. позивачем на користь відповідача платіжним дорученням № 1156 від 27.12.2010 р. перераховано 14 820,00 грн. та платіжним дорученням № 112 від 09.02.2011 р. 18 199,20 грн. в оплату дроту о/кт/ (св.), діаметром 1,2 мм в загальній кількості 3,9 тони, який відповідач повинен був поставити позивачу. (а.с. 14, 16).

Всього позивачем в оплату майбутньої поставки товару відповідачу було перераховано 33 019,20 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач зобовязання з поставки позивачу товару, а саме: дроту о/кт/ (св.), діаметром 1,2 мм в загальній кількості 3,9 тони, на загальну суму 33 019,20 грн., не виконав.

05.05.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 030 від 04.05.2011 р. про погашення заборгованості за непоставлений товар, за який позивачем платіжними дорученнями № 1156 від 27.12.2010 р. і № 112 від 09.02.2011 р. перераховані кошти в сумі 33 019,20 грн. У підтвердження направлення відповідачу претензії вих. № 030 від 04.05.2011 р. позивачем надані суду копії фіскального чеку № 4683 від 05.05.2011 р. і опису вкладення в цінний лист, скріпленого відбитком календарного штемпелю відділення поштового звязку за 05.05.2011 р. (а.с. 17, 18 на звороті).

Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідач заборгованість перед позивачем за непоставлений товар не погасив.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який перерахував кошти за поставку товару в майбутньому, та дій відповідача, який ці кошти прийняв, у сторін виникли взаємні права та обовязки: у позивача право вимагати поставлення товару, а у відповідача обовязок поставити товар, за який позивачем сплачена його вартість.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст., ст. 662 та 663 ЦК України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно “Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень і поштових переказів”, затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України № 1149 від 12.12.2007 р., та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 р. за № 1383/14650, нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) в межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Севастополя, Сімферополя) вираховуються за формулою: день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання + 4 дні.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що претензія за вих. № 030 від 04.05.2011 р. про погашення заборгованості за непоставлений товар на суму 33 019,20 грн. відповідачем отримана 13.05.2011 р.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання та вимоги чинного законодавства, не здійснив поставку позивачу товару, в оплату якого позивачем на користь відповідача були перераховані грошові кошти в сумі 33 019,20 грн., факт наявності заборгованості відповідача перед НВПП “Пласт” у розмірі 33 019,20 грн. за непоставлений товар підтверджується фактичними обставинами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача повернути позивачу вартість оплаченого, але не поставленого товару не припинено.

На день розгляду спору відповідач погашення боргу за непоставлений позивачу товар в повному обсязі не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 33 019,20 грн. основного боргу за непоставлений товар предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання за загальний період з 28.12.2010 р. по 16.05.2011 р., згідно розрахунку позивача, становить 1 588,83 грн., а сума 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання з цей же період, згідно розрахунку позивача, складає 313,39 грн.

Надані розрахунки судом перевірені та в частині розрахунку 3 % річних розрахунок позивача визнаний обґрунтованим. Отже, вимога про стягнення з відповідача 313,39 грн. 3 % річних задовольняється судом.

Стосовно розрахунку втрат від інфляції грошових коштів суд зазначає, що в цій частині розрахунок позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р. Стягненню з відповідача підлягає 1 631,38 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період за загальний період з 28.12.2010 р. по 16.05.2011 р. Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем заявлено до стягнення 1 588,83 грн. втрат від інфляції грошових коштів, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі 1 588,83 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 33 019,20 грн. основного боргу за непоставлений товар, 1 588,83 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 313,39 грн. три відсотки річних документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 173, 174, 193 ГК України, ст., ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 625, 662, 663, 670, 655, 712 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (69002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в Донецькій ОФ ПАТ “Укрсоцбанк” м.Донецьк, МФО 334011) на користь Науково-виробничого приватного підприємства “Пласт”, (04107, м. Київ, вул. Тропініна, буд. 1, код ЄДРПОУ 14347180, р/р № 260040000023187 в ПАТ “Укрсоцбанк” м. Київ, МФО 300023) 33 019 (тридцять три тисячі девятнадцять) грн. 20 коп. основного боргу, 1 588 (одну тисячу пятсот вісімдесят вісім) грн. 83 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 313 (триста тринадцять) грн. 39 коп. 3 % річних, 349 (триста сорок девять) грн. 22 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “27” липня 2011 р.