Рішення № 17313826, 28.07.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2011 р.

Справа № 5004/1269/11 За позовом Підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

до відповідачів: Підприємця ОСОБА_2, с. Рівне Любомльського району Волинської області

Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний тарний комбінат",

м. Київ

про стягнення 38 750 грн. 31 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 19.02.2011 року

від відповідачів: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

Суть спору: позивач - підприємець ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний тарний комбінат" 38 550 грн. 31 коп., в. т. ч. 37212 грн. 68 коп. основного боргу за надані послуги з перевезення згідно заявок від 11.08.2009 року №11/08, від 12.08.2009 року №12/08, від 03.03.2010 року №03/03/10, від 04.03.2010 року №04/03/10, 1337 грн. 63 коп. річних та судові витрати по справі: 387 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу, а також стягнути солідарно з відповідачів: підприємця ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний тарний комбінат" 200 грн. 00 коп. боргу згідно договору поруки №23 від 11.08.2009 року.

Відповідач - ТзОВ «Індустріальний тарний комбінат»у відзиві на позовну заяву від 12.07.2011 року просить у позові відмовити, пояснює, що замовлення перевезень за вказаними позивачем заявками було здійснено відповідачем - ТзОВ «Індустріальний тарний комбінат»на виконання укладеного з німецькою фірмою "Olga Skliarova Palettenhandel" контракту №ICC-SKL 02/10 від 10.10.2008 року, відповідно до розділу 3 якого поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA. Про те, що умовами поставки є FCA (ІНКОТЕРМС -2000) вказано також в усіх відповідних інвойсах, згідно яких складались накладні CMR№№ 203171, 121626, 107703, 0175481, а також вантажно-митних деклараціях МД-2 (п. 20). Відповідно до п. "а" статті А.З. офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) в редакції 2000 року у продавця немає зобов'язань відносно договору перевезення. Проте, за наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики, у випадку, якщо покупець своєчасно не дав інших указівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця. Отже, умови угод на перевезення, укладених у спрощений спосіб, за міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 203171, 121626, 107703, 0175481, не передбачають зобов'язання продавця оплачувати договори перевезення, а тому у відповідача - ТзОВ «Індустріальний тарний комбінат»відсутні зобов'язання щодо оплати перед позивачем. Крім того, відповідач надав суду копії рахунків на оплату перевезення, що виставлялись позивачем німецькій компанії, та, на думку відповідача - ТзОВ «Індустріальний тарний комбінат», у зв’язку з їх неоплатою німецькою фірмою, позивач намагається стягнути спірні кошти з неналежного відповідача - ТзОВ «Індустріальний тарний комбінат».

ОСОБА_2 у клопотанні від 25.07.2011р. підтвердив укладення договору поруки №23 від 11.08.2009р., оскільки він здійснював керування проходження вантажних автомобілів позивача через митні переходи на території Західної України. Про оплату відповідачем-2 транспортних послуг йому не відомо. Просить справу слухати без його участі.

Позивач у додаткових поясненнях від 22.07.2011р. №520 зазначає, що замовником транспортних послуг виступав безпосередньо відповідач-2, оплата передбачена по факту прибуття вантажу на місце призначення і пред’явленню ТТН. Посилання відповідача-2 на п «а»ст. А 3 Правил ІНКОТЕРМС-2000 не відповідає змісту даної норми. При поданні заяви не обумовлювалась оплата послуг покупцем. До зовнішньоекономічного контракту позивач не має ніякого відношення. По попередніх ділових стосунках оплату проводив відповідач-2.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

                                                  в с т а н о в и в:

Відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний тарний комбінат" подав позивачу – підприємцю ОСОБА_1 заявки на перевезення від 11.08.2009 року №11/08, від 12.08.2009 року №12/08, від 03.03.2010 року №03/03/10, від 04.03.2010 року №04/03/10 на загальну суму фрахту 3300 євро.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі заявок від 11.08.2009 року №11/08, від 12.08.2009 року №12/08, від 03.03.2010 року №03/03/10, від 04.03.2010 року №04/03/10 (а. с. 12, 15, 17, 19) між сторонами склалися договірні відносини щодо перевезення вантажу, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зазначених заявок позивач зобов'язувався доставити вантаж по маршруту Київ –Гамбург (Німеччина). У заявках також визначені вартість перевезень, порядок і форма оплати: по факту прибуття вантажу в місце призначення і пред’явлення ТТН. Платник не зазначений.

Надання позивачем послуг з перевезення вантажу на підставі зазначених заявок стверджується міжнародними товарно - транспортними накладними №№203171, 121623, 107703, 0175481 (а. с. 14, 16, 18, 20).

Проте, оплата за надані послуги з перевезення не проведена.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що перевезення згідно вищевказаних заявок здійснювалось на виконання умов контракту №ICC-SKL 02/10 від 10.10.2008 року, укладеного між ТзОВ «Індустріальний тарний комбінат»з німецькою фірмою "Olga Skliarova Palettenhandel".

Згідно р.3 вказаного контракту поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA –Київ з доставкою в Німеччину. Умови поставки встановлюються «Інкотермс»в редакції 2000 року з подальшими змінами і доповненнями. Зміна умов поставки оформляється додатковими угодами до контракту.

01.01.2000 року Міжнародною торговою палатою введені в дію офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів Інкотермс, які полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс-2000 у контракті №ICC-SKL 02/10 від 10.10.2008 року чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.

В п. А3 правил Інкотермс зазначено, що за поставкою згідно базису FCA у продавця відсутні зобов'язання щодо перевезення товару після його поставки у визначене базисом поставки місце. Проте продавець може укласти договір перевезення на ризик і за рахунок покупця.

Судом встановлено, що саме такі договори - заявки були укладені вантажовідправником ТзОВ «Індустріальний тарний комбінат».

В інвайсах, які є додатками до міжнародних ТТН, зазначені умови перевезення -FCA- Київ.

Крім того, згідно копій рахунків на оплату перевезення (а. с. 48, 53), останні виставлялись позивачем німецькій компанії.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач наявність зобов’язання відповідачів щодо оплати наданих послуг перевезення належними доказами не довів, що є підставою для відмови у позові.

Підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

У позові відмовити.

Суддя                                                   А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

28.07.11