Ухвала суду № 17312518, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-11378/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада»

на постанову Господарського суду Сумської області від 01.08.2007 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 р.

у справі № 22-а-332/08 (АС 12/327/07 –номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада»

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Левада»звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Сумської області від 01.08.2007 р. (суддя Л.А.Костенко), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –О.І.Сіренко, судді – Л.В.Мельнікова, А.М.Григоров), у задоволені позову відмовлено.

Відмова в задоволенні позову судами попередніх інстанцій та висновки про законність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень мотивовано тим, що позивач необґрунтовано та безпідставно здійснив коригування валових доходів та включив до складу податкового кредиту непідтверджені податковими деклараціями суми податку.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ «Левада»звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач вказує на неправильне застосування судовими інстанціями ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Відділом аудиту юридичних осіб Шосткинської МДПІ з 10.10.2006 р. по 30.10.2006 р. проводилась планова виїзна документальна перевірка TOB «Левада»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 р. по 30.06.2006 р.

За результатом перевірки складено акт від 02.11.2006 року № 1325/23-3/14022133.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 000220233/0 від 09.11.2006 року, яким визначено податок на прибуток у сумі 49.852,50 грн., у т.ч. основного платежу –33.235,00 грн., штрафної санкції –16.617,50 грн. (за рішенням Шосткинської МДПІ про результати розгляду первинних скарг від 29.12.2006 р. №14956/10/25-006 скасовано податкове повідомлення-рішення № 000220233/0 у частині основного платежу у сумі 325,00 грн. та фінансових санкцій у сумі 163,00 грн., в інший частині повідомлення-рішення від 09.11.2006 р. № 000220233/0 залишено без змін), податкове повідомлення-рішення № 000222233/0 від 09.11.2006 р., яким визначено суму зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 21.8772,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 109.386,00 грн., та повідомлення-рішення № 000221233/0 від 09.11.2006 р. про визначення податкових зобов’язань з ПДВ у сумі 57.075,28 грн. та штрафних санкцій у сумі 28.537,50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податків валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час складання взаємовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебував у господарських відносинах TOB «Мрія»та TOB «Славутич».

За результати перевірки встановлено, що TOB «Мрія»(код ЄДРПОУ 31249507) не значиться на податковому обліку в органах державної податкової служби України (лист Державної податкової адміністрації у м. Києві від 23.09.2005 року № 6626/7/29-020), а TOB «Славутич»не знаходиться на обліку у ДПІ Оболонського району м. Києва.

Згідно довідки Державного реєстратора № 873 від 06.10.2006 року TOB «Славутич»з кодом ЄДРПОУ 25384791 не відповідає вимогам щодо ідентифікаційних кодів юридичних осіб. Також згідно бази даних ДПА у м. Києві підприємство TOB «Славутич»з вказаним кодом 25384791 на податковому обліку по м. Києву зареєстрованим не значиться.

Отже, судовими інстанціями правильно встановлено, що позивач неправомірно включив у відповідних періодах до складу податкового кредиту ПДВ, суми коштів, визначені в отриманих податкових накладних від TOB «Мрія»та TOB «Славутич», які не зареєстровані платниками ПДВ.

Що ж стосується коригування позивачем валових доходів в сторону зменшення за три квартали 2004 року, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем скориговано валовий дохід у сторону зменшення зважаючи на рішення Господарського суду Сумської області від 27.04.2004 року про визнання угод недійсними з моменту укладення договорів купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей укладені між ТОВ «Левада»та ТОВ «Машсервіс»№ 4 від 25.01.2001 року, № 5 від 26.01.2001 року, № 61 від 28.11.2000 року, № 54 від 09.10.2000 року, № 37 від 01.07.2000 року, № 33 від 01.06.2000 року, № 18 від 20.03.2000 року, № 2 від 31.01.2000 року на загальну суму 342.000,00 грн.

У відповідності до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 5.10 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Отже, наведена вище норма встановлює підставу для проведення коригування валових доходів, а саме зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг).

За даними бухгалтерського обліку повернення реалізованого товару ТОВ «Машсервіс»на склад ТОВ «Левада»не відбулося та не проведено коригувань по рахунках бухгалтерського 702 «Доход від реалізації товарів» та по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», що свідчить про неправомірність здійснення коригування валових доходів.

Також позивачем скориговано податкові зобов'язання з ПДВ у сторону зменшення, посилаючись на рішення Господарського суду Сумської області про визнання угод недійсними з моменту укладення договорів купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів не може погодитись твердженнями позивача, викладеними у касаційній скарзі, щодо правомірності такого корегування з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 4.5 ст.4 цього Закону, визначено, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (п 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Вищенаведене вказує на законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення № 000222233/0 від 09.11.2006 року, яким визначено суму зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 218.772,00 грн. та застосовану штрафну санкцію в сумі 109.386,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада»–залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Сумської області від 01.08.2007 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2008 р. у справі № 22-а-332/08 (АС 12/327/07 –номер справи у суді першої інстанції) –залишити без змін.

          3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М СуддіБившева Л.І. Карась О.В. Маринчак Н.Є. Пилипчук Н.Г.