Ухвала суду № 17312437, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-4638/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2007 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2008 р.

у справі № 2-24/14802-07А

за позовом Сакського міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству

до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Сакське міжрайонне управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству звернулося з адміністративним позовом до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2007 р. (суддя Г.Г.Колосова) у справі № 2-24/14802-07А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –В.І.Гонтар, судді: В.А.Лисенко, І.В.Черткова), позов задоволено у повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ від 21.08.2007 року № 0001181502/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій про незаконність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення мотивовано тим, що позивач сплатив у повному обсязі та у встановлений строк ПДВ по розрахунках за вересень-жовтень 2006 року.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Відповідно до ч.1 та. ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкової інспекції 20.08.2007 р. була здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за вересень-жовтень 2006 року, про що складено акт № 1294/15-02/01039576.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2007 р. № 0001181502/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати на 304 дні узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19.242,02 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту –Закон) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування

Згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Вказаними законодавчими нормами закріплено обов’язок платника податків сплачувати у встановленні законом строки податкові зобов’язання, а його не виконання тягне за собою застосування штрафних санкцій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач сплатив у повному обсязі та у встановлений строк ПДВ по розрахунках за вересень-жовтень 2006 року, однак відповідач зараховував суми податків не в рахунок погашення поточного платежу, а в рахунок попередніх платежів.

У касаційній скарзі відповідач вказує, що діяв у відповідності до п. 7.7 ст. 7 Закону.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб’єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов’язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов’язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Приписами підпункту 8.6.2 пункту 8.6 статі 8 вищезазначеного Закону надано платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов’язання.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтовано встановили, що зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов’язань.

Наведене свідчить про незаконність податкового повідомлення-рішення від 21.08.2007 року № 0001181502/0, яким до позивача були застосуванні штрафні санкції.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2007 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2008 р. у справі № 2-24/14802-07А - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Карась О.В. Маринчак Н.Є. Пилипчук Н.Г.