Ухвала суду № 17312404, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-23471/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:          Бившева Л.І.

Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 01.03.2007 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2008 р.

у справі № 22-а-1491/08 (33/189-46/372-11/721-А –номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті»(надалі –позивач, ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі –відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду м. Києва від 01.03.2007 р. (суддя –О.О. Євсіков), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2008 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Т.І. Горбань, судді: Л.В. Бєлова, О.В. Попович), позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 23.02.2004 р. №171/23-6/24580961.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав неправильного застосування ними положень підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі –Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), статтей 1, 12, 16 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування», та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача було проведено комплексну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 р. по 01.07.2003 р., за результатами якої 20.02.2004 р. було складено акт № 75/23-6/24580961 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення Київською дирекцією страхування «Гарант-Авто-Сіті»Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант АВТО»(правонаступник Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант») приписів підпунктів 2.1.1 та 2.1.3 пункту 2.1 статті 2, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статтей 1, 12, 16 Закону України «Про страхування», що призвело до заниження податку на прибуток від страхової діяльності на суму 14900,00 грн. та заниження цього ж податку від діяльності не пов’язаної зі страхуванням і перестрахуванням на суму 1800,00 грн.

На підставі акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2006 р. № 171/23-6/24580961, яким було визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 24840,00 грн., у т.ч. 16700,00 грн. –основного платежу та 8140,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, яке і є предметом оскарження у даній справі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Зі змісту акта вбачається, що частки страхових платежів сплачувалися окремими структурними підрозділами як платниками податку іншим структурним підрозділам як платникам податку у межах одного страховика (однієї юридичної особи) на підставі угод про розподіл ризику, наказів юридичної особи тощо не можуть вважатись страховими платежами (страховими внесками, страховими преміями) сплаченими (нарахованими) за договором перестрахування, оскільки не виконуються вимоги Закону України «Про страхування».

Київська дирекція страхування «Гарант-АВТО-Сіті»зменшувала суму валових внесків, одержаних протягом періоду, за який здійснювалася перевірка, на суму грошових коштів, нарахованих позивачу згідно останнього наказу від 27.04.2001 р. № 45 «Про внесення змін в механізм перерозподілу ризиків по централізованим програмам страхування»на загальну суму 507839,67 грн.

Як встановлено судовими інстанціями, Київська дирекція страхування «Гарант-Авто-Сіті»є відособленим підрозділом позивача та діє на підставі і за дорученням останнього та на підставі Положення про Київську дирекцію страхування «Гарант-Авто-Сіті»ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант». Київська дирекція не є юридичною особою, має лише відокремлений баланс, що входить до зведеного балансу ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант».

Юридичною особою є ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», яка здійснює господарську діяльність через свої підрозділи, в тому числі через Київську дирекцію страхування «Гарант-Авто-Сіті».

Філія безпосередньо підпорядкована апарату управління ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», яка забезпечує координацію страхової діяльності з формування та використання технічних резервів.

Згідно статті 9 Закону України «Про страхування»страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Згідно з Положенням про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженим Наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12.03.1994 року № 13, контроль за максимальним обсягом страхових зобов’язань за окремими договорами страхування і загальним обсягом страхових зобов’язань структурних підрозділів здійснюється страховиком, як юридичною особою.

Виходячи з викладеного, Центральним апаратом компанії здійснюється перерозподіл ризику в межах компанії, тобто частину ризику (відповідальності) по укладених дирекцією від імені компанії договорах страхування, яка перевищує максимальний обсяг страхових зобов’язань по дирекції Центральний апарат приймає на себе. Такий перерозподіл ризиків між структурними підрозділами в системі компанії здійснюється по Централізованих програмах страхування (накази ВАТ УСК «Гарант-АВТО»№ 45 від 27.04.2001 р., № 169 від 29.12.2002 р., № 28 від 07.03.2002 р.), по яких страховиком (юридичною особою) централізовано здійснюється перестрахування ризиків за кордоном.

Страхові договори за централізованими програмами підлягають обов’язковому перестрахуванню на підставі статті 12 Закону України «Про страхування»та Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.1996 р. № 1290, яке було чинним на період, що перевірявся.

У відповідності до статті 12 Закону України «Про страхування»та на виконання наказу ВАТ УСК «Гарант-АВТО»від 27.04.2001 р. № 45 «Про внесення змін в механізм перерозподілу ризиків по централізованих програмах страхування»саме юридична особа перестраховує ті договори, які від її імені укладені дирекцією. Страхові внески, які були перераховані дирекцією до Центрального апарату передавались останнім в перестрахування.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій вважають, що оскільки Центральний апарат приймає на себе частину ризику по договорах, які укладені його структурними підрозділами, у тому числі і позивачем, то ті грошові кошти, які направляються у Центральний апарат повинні оподатковуватися останнім як страхові платежі, по яких компанія несе відповідальність за страховими ризиками за ставкою 3%.

А відтак, суди дійшли висновку, про помилковість висновку податкового органу щодо недотримання дирекцією вимог статті 12 Закону України «Про страхування»та підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Київською дирекцією страхування «Гарант-АВТО-Сіті»було правомірно включено до складу валового доходу 50 відсотків від суми страхових платежів по полісах «Синя карта»у розмірі 2990,00 грн., оскільки саме ці 50 відсотків є страховою премією від перестрахування частини відповідальності Страхового акціонерного товариства «Белингосстрах»і мають включатися до оподатковуваного доходу від страхової діяльності та оподатковуватись за ставкою 3 відсотки.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такий висновок судів передчасним з огляду на наступне.

Так, згідно пункту 1.1 статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законодавством покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, є самостійними платниками податку на прибуток.

Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування..

Згідно з пунктом 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлені правила щодо визначення дати збільшення валового доходу, не містить будь-яких виключень для валового доходу від страхової діяльності.

Пунктом 3.1 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом ДПА України від 16.01.1998 р. № 22, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.1998 р. за № 92/2532, визначено, що з метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих у перестрахування, повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку, що не мають статусу юридичної особи.

Разом з тим, дія згаданого Порядку поширюється не лише на юридичних осіб, діяльність яких регулюється Законом України «Про страхування»та які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності, а й їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими структурними підрозділами, розташованими на території іншої територіальної громади.

З огляду на наведені правові норми, наявність у Київської дирекції страхування «Гарант-Авто-Сіті»статусу самостійного платника податку на прибуток, у тому числі з доходів від страхової діяльності, зобов'язує дирекцію дотримуватися правил податкового обліку, встановлених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, щодо визначення валового доходу, порядку оподаткування страхової діяльності та дати збільшення валового доходу. Перерахування дирекцією частини страхових платежів не може впливати на об'єм обов'язків дирекції як платника податку щодо дотримання правил податкового обліку незалежно від підстав такого перерахування, оскільки інше Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено. У зв’язку з чим, частина страхових платежів, перерахована іншим відокремленим підрозділам, як іншим платникам податків у межах одного страховика (однієї юридичної особи) на підставі наказів про перерозподіл ризиків не можуть зменшувати суму валових внесків, яка враховується при визначенні валового доходу від страхової діяльності, що підлягає оподаткуванню.

Більш того, пунктами 2,1, 4.2 Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12.03.1994 р. № 13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.05.1994 р. за № 100/309 передбачено, що встановлення максимального обсягу страхових зобов’язань за окремим договором страхування і загального обсягу страхових зобов’язань філії та дотримання такого обсягу філією при здійсненні страхової діяльності є необхідними умовами створення страховиком філії, іншого структурного підрозділу користування страховиком виданими йому ліцензіями.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій, правила податкового обліку, встановлені викладеними нормами чинного законодавства, взяті до уваги не були, що призвело до неправильних висновків щодо прав і обов’язків сторін у даному спорі. Беручи до уваги те, що оспорювана сума податкового зобов’язання визначена позивачу як із суми страхових платежів, перерахованих Центральному апарату ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», так і із суми доходу, одержаного внаслідок реалізації страхових полісів Страхового акціонерного товариства «Беліндержстрах», а також те, що судами попередніх інстанцій не встановлені обставини щодо сум донарахування за кожною із зазначених підстав, і що таке в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочиснтва України знаходиться поза межами повноважень касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, всебічно, повно й об’єктивно встановити обставини справи, зокрема, щодо характеру доходів, отриманих дирекцією від реалізації страхових полісів Страхового акціонерного товариства «Беліндержстрах»з точки зору того, чи не є вони доходами від агентської діяльності, та в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду м. Києва від 01.03.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2008р. у справі № 22-а-1491/08 (33/189-46/372-11/721-А –номер справи у суді першої інстанції) скасувати.

Справу № 22-а-1491/08 (33/189-46/372-11/721-А –номер справи у суді першої інстанції) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Карась О.В. Маринчак Н.Є. Пилипчук Н.Г.