Рішення № 1730746, 12.06.2008, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"12" червня 2008 р.

справа № 5020-5/130

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

до Державного комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10” (99011 м. Севастополь, вул. Робоча, 10);

Комунального підприємства „Енергосервіс” ( м. Севастополь, вул. І. Голубця, 5)

про стягнення заборгованості в розмірі 32970,17 грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач –Філатова Л.Б., довіреність № 9/0/2-08 від 02.01.2008, ВАТ "ЕК "Севастопольенерго";

Відповідач не з’явився, Державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10";

Відповідач –не з’явився, КП " Енергосервіс";

Суть спору:

Позивач, ВАТ “Енергетична компанія Севастопольенерго”, звернувся до суду з позовом до відповідачів, Державного комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10”, Комунального підприємства „Енергосервіс”, про стягнення заборгованості в розмірі 32970,17 грн.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та просить стягнути:

- з ДКП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10” перевищення договірної величини споживання електроенергії в розмірі 1324,48 грн., 16,62 грн. –пені, 2,47 грн. –3% річних, 6,53 грн. –збитки від інфляції.

- з КП „Енергосервіс” борг по активному споживанню в розмірі 16768,60 грн., перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі 663,17 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачами умов договору № 176 від 14.02.2005 та додаткової угоди до нього від 28.12.2006.

Представник відповідача - ДКП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10 уточнені позовні вимоги визнав в повному обсязі (а.с.70).

Представник відповідача - КП „Енергосервіс” позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що укладання додаткової угоди до договору відповідно до якої він є платником, не є договірними відносинами.

Представники відповідачів на оголошення вступної та резолютивної частин рішення не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

Представникам сторін в судовому засіданні 26.05.2008 роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

встановив:

Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 № 928.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

14.02.2005 між ВАТ ЕК “Севастопольенерго” (Постачальник) та ДКП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10 (Споживач), укладений Договір № 176 про постачання електричної енергії строком дії із дня підписання по 31.12.2005. Він вважається продовженим на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору. (арк. с. 9-17).

Цей договір не був розірваний. Сторонами вчинялись дії по його виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, після 31.12.2005 і на момент виникнення спірних взаємовідносин та звернення з позовом в господарський суд, ВАТ ЕК “Севастопольенерго” забезпечувало ДКП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10 електроенергією, а ДКП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10 користувався нею і частково оплачував спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” слід вважати, що ВАТ ЕК “Севастопольенерго” поставляло, а ДКП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10 користувався електроенергією на підставі Договору № 176 від 14.02.2005 (далі –Договору).

На підставі п.п 1.2.2 і п.3 розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 08.11.06 № 1128 “Про функціонування комунального підприємства „Енергосервіс” і про виділення долі розходів на освітлення міст загального користування у оплаті населенням послуг з утримання та експлуатації житлових будинків та прибудинкових територій”, 28.12.2006 між позивачем та відповідачами була укладена додаткова угода до договору № 176, відповідно до умов якої с 28.12.2006 платником за електричну енергію є КП „Енергосервіс” (а.с.38, 100).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 635-р від 17.07.2007 “Про внесення змін в розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 08.11.06 № 1128 “Про функціонування комунального підприємства КП „Енергосервіс” і про виділення долі розходів на освітлення міст загального користування у оплаті населенням послуг з утримання та експлуатації житлових будинків та прибудинкових територій”, п.п 1.2.2 був виключений, а п.3 змінений у частини встановлення долі розходів КП „Енергосервіс”, що підлягають оплаті за рахунок квартирної плати без розходів на освітлення міст загального користування, у зв’язку з цим КП „Енергосервіс” вважає, що додаткова угода до договору № 176 втратила чинність.

Однак, з такими доводами КП „Енергосервіс” суд не може погодитися з наступних підстав.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з п. 8.1 Договору розрахунковим вважається період з 10 календарного числа місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника в уповноваженому банку. У випадку перерахування Споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок Постачальника, Постачальник зобов’язаний повернути ці кошти за заявою Споживача чи самостійно у триденний строк з дня їх отримання.

За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дати внесення Споживачем готівкових коштів в касу Постачальника.

Усі рахунки на оплату електричної енергії повинні оплачуватися Споживачем на протязі 5 банківських днів з дня виписування рахунку.

Строк остаточного розрахунку 15 число календарного місяця.

Відповідно до п. 10.2.2 Правил користування електричною енергією Споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

При укладенні договору сторони домовились про те, що у всьому іншому, що не передбачено даним договором, сторони керуються діючими правилами користування електроенергією та діючим законодавством України (п. 10.5 договору).

Таким чином, враховуючи, що додаткова угода до договору № 176 ні у судовому порядку, ні за домовленостю сторін розірвана не була, суд вважає, що вона продовжую свою дію до теперішнього часу.

Крім того, рахунки по оплаті за електроенергію, надавались відповідачам своєчасно, але оплата здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість КП „Енергосервіс” за активну електроенергію за період з 29.12.2006 по 01.08.2007 склала 16768,60 грн.

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів „Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам” № 441 (в редакції постанови № 473 від 16.06.2005) встановлено, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Відповідно до ч. 3 п. 4.2 Правил користування електричною енергією розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання.

Додатком № 1 до договору, який оформлюється щорічно, в якому узгоджуються договірні величини споживання електроенергії по площадкам.

Відповідно до п. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції Закону від 19.01.2006), та умов додаткової угоди до договору від 15.08.2005 споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

На підставі викладеного сторони узгодили у встановленому порядку на 2007, 2008 роки договірні величини споживання електроенергії.

Перевищення споживачем договірної величини споживання електроенергії у березні 2007 року на 3254 кВт/г, у вересні 2007 року на 6263 кВт/г, у жовтні 2007 року на 26 кВт/г, у січні 2008 року на 34 кВт/г, у лютому 2008 року на 16 кВт/г, а всього 9763 кВт/г.

Таким чином, має місце перевищення споживання електроенергії з боку ДКП РЕП № 10 на суму 1324,48 грн., КП „Енергосервіс” 663,17 грн.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003р. та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003р. зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 8.6 Договору у випадку несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів, Постачальник здійснює нарахування Споживачу нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована пеня в сумі 16,62 грн., яка підлягає стягненню.

Відповідно до п. 4.2.4 договору споживач, який прострочив виконання грошового зобов’язання за вимогою постачальника зобов’язаний оплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 процентів річних з простроченої суми боргу.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням 3% річних та індексу інфляції.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку, сума 3% річних складає 2,47 грн., збитків від інфляції –6,53 грн.

Все вищевказане дає суду право для висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 329,70 грн. та інформаційне –технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10” (99011 м. Севастополь, вул. Робоча, 10, код ЕДРПОУ 03360495, р/р 260043011022 в СФ УСБ, МФО 324195) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ 05471081, р/р 2603830131168 в СМВ № 4548 ВАТ “Державний Ощадний Банк України”, МФО 384027) перевищення договірної величини споживання електроенергії в розмірі 1324,48 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Комунального підприємства „Енергосервіс” ( м. Севастополь, вул. І. Голубця, 5, код ЕДРПОУ 13789271, р/р 260073537 в АБ „Перший інвестиційний банк” м. Києва, МФО 300506) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ 05471081, р/р 2603830131168 в СМВ № 4548 ВАТ “Державний Ощадний Банк України”, МФО 384027) борг по активному споживанню в розмірі 16768,60 грн., перевищення договірної величини споживання електроенергії в розмірі 663,17 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Державного комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10” (99011 м. Севастополь, вул. Робоча, 10, код ЕДРПОУ 03360495, р/р 260043011022 в СФ УСБ, МФО 324195) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ 05471081, п/р 260073537 в АБ “Перший інвестиційний банк” м. Києва, МФО 300506) пеню в розмірі 16,62 грн., 3% річних в розмірі 2,47 грн., збитки від інфляції в розмірі 6,53 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 155,38 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Комунального підприємства „Енергосервіс” ( м. Севастополь, вул. І. Голубця, 5, код ЕДРПОУ 13789271, р/р 260073537 в АБ „Перший інвестиційний банк” м. Києва, МФО 300506) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ 05471081, п/р 260073537 в АБ “Перший інвестиційний банк” м. Києва, МФО 300506) витрати по сплаті державного мита в сумі 174,32 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І. В. Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

17.06.2008

Розсилка:

1. ВАТ “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

2. ДКП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 10” (99011 м. Севастополь, вул. Робоча, 10);

3. КП „Енергосервіс” ( м. Севастополь, вул. І. Голубця, 5)

4. Справа

5. наряд