Рішення № 1730668, 30.05.2008, Господарський суд Чернігівської області

30.05.08

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.678-853

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

29 травня 2008р. справа №14/96

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”, Печерський узвіз,3, м. Київ, 01601 (поштова адреса: м. Чернігів, вул.Шевченка,5)

До відповідача: Державного підприємства „Чернігівське лісове господарство”, вул.Молодчого,18, м. Чернігів

Про стягнення 17251грн. 70коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Колобова І.Є. представник, дов.№64/04/08 від 08.04.08р.

Від відповідача: Рудь О.Ф. юрисконсульт, дов.№677 від 07.08.07р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 17251,70грн. - несплаченого страхового платежу за договором №2-219-53/06 від 18.10.06р.

У відзиві на позов за №386 від 08.04.08р. відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що згідно п.5.8. договору між сторонами має місце дострокове припинення договору з причин несплати страхових внесків, що сторона позивача повинна була вчасно від слідкувати наявність оплати за договором, припинити його дію згідно обставин зазначених у договорі та анулювати страхові поліси. Відповідач також стверджує, що жодних дій спрямованих на виконання зобов’язань за договором №2-219-53/06 від 18.10.06р. з його боку не було і про що свідчить відсутність оплати частини першого внеску, що договір страхування мав бути припиненим, а поліси анульованими, так як згідно ст.997 ЦК України, п.3 ст.82 ЗУ „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” договір страхування припиняється у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. Відповідач зазначає, що за час дії договору страхових випадків не сталося, позивачу не довелося нести витрати на страхові відшкодування за даним договором.

У доповненні до відзиву №450 від 24.04.08р. відповідач також зазначив, що на страхових полісах відсутня печатка підприємства відповідача і підписані вони головним механіком, тобто особою без права підпису і це може свідчити про те, що керівництво підприємства могло не знати про наявність полісів, що страхове забезпечення за даним договором не могло бути надане у разі настання страхового випадку, так як згідно п.8.2. договору виплата страхового відшкодування проводиться тільки після повної оплати загальної суми страхового платежу зазначеної в п.4.5. договору, а як відомо даної оплати не було, що відповідач вважає даний договір недійсним і не заперечує проти відшкодування позивачеві 3450,34грн., що становить 20% від суми договору, як відшкодування на ведення страхової справи як зазначено у п.5.8. договору.

У письмовому поясненні за №807/08 від 24.04.08р. позивач, посилаючись на п.17.5 ст.17 ЗУ „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” зазначив, що державний зразок спеціального знаку був затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №7495 від 19.06.07р., що оскільки договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності з відповідачем був укладений раніше, а саме 18.10.06р., то відповідно ці спеціальні знаки відповідачу не надавалися.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення №976/08 від 28.05.08р., в якому зазначив, що додатковою угодою №1 до договору №2-219-53/06 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був змінений порядок видачі та набрання чинності полісами, виданими страхувальнику в кількості 65 штук на зазначені в додатку №1 транспортні засоби 23.10.06р., який залежав від сплати ним страхового платежу, а тому заперечення відповідача щодо не чинності полісів по причині несплати страхового платежу є безпідставними, що правомочність підпису саме на страховому полісі не впливає на обов’язок відповідача своєчасно і в повному обсязі сплатити страховий платіж, передбачений самим договором страхування, який укладений відповідно до вимог чинного законодавства, що посилання відповідача на ст.. 983 ЦК України є безпідставним оскільки п.5.1. договору чітко вказує, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до закінчення терміну дії страхових полісів, що ч.2 ст.997 ЦК України закріплює за страховиком право, а не обов’язок відмовитися від договору страхування, якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу, що жодних письмових вимог про припинення договору та наміру повернути оригінали полісів від відповідача не надходило, що оскільки відповідачем не було сплачено жодного страхового платежу, а тому і повернення йому у разі дострокового припинення дії договору були б відсутні, тому намір відповідача сплатити позивачу лише 20% (3450,34грн.), а не повну суму страхового платежу є необґрунтованим та безпідставним, що в Звіт №1 про реалізацію полісів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності ВАТ „СТ „Гарантія” за жовтень 2006р. були також включені і поліси, які виписані ДП Чернігівське лісове господарство” на підставі договору №2-219-53/06 від 18.10.06р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення №573 від 29.05.08р., в якому зазначив, що якщо позивач вважав договір страхування дійсним він мав видати спеціальний знак, видача якого була передбачена ст..17 ЗУ „Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів”, що зважаючи на те, що форму знаку було затверджено після укладання договору він мав би бути виданий після затвердження, при умові існування діючого договору.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Відповідно до п.9 ч.1 ст.7 Закону України „Про страхування” від 7 березня 1996 року N85/96-ВР страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є одним із видів обов’язкового страхування. Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно приписів ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Як свідчать матеріали справи та не спростовують сторони, 18.10.06р. між позивачем та відповідачем укладено договір №2-219-53/06 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Предметом договору (п. 1.1.) є обов’язкове страхування страховиком (позивачем по справі) цивільно-правової відповідальності страхувальника (відповідача по справі), відповідно до Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” №1961-IV від 01.07.04р. із змінами та доповненнями. Згідно п.1.2. договору страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та майну потерпілих при експлуатації забезпечених транспортних засобів страхувальника.

За змістом п.п.2.1., 2.2. договору об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Перелік забезпечених транспортних засобів наведений у Додатку №1.

Як вбачається з п.4.2. договору обов'язковий ліміт відповідальності страховика –це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору (Полісу). У п.4.3 та 4.5 сторони передбачили розмір обов’язкового ліміту відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну потерпілих та за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих.

Відповідно до п.4.5 договору загальна сума страхового платежу до сплати страхувальником становить 17251,70грн. та підлягає сплаті наступним чином: 4312,93грн. –до 18.11.06р., 4312,93грн. –до 18.01.07р., 4312,92грн. –до 18.04.07р., 4312,92грн. –до 18.07.07р.

Згідно ст.18 Закону України „Про страхування” договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування, що кореспондується з приписами ст.983 Цивільного кодексу України, згідно яких договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Сторони у п.5.1. договору встановили, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до закінчення терміну дії страхових полісів, укладених (оформлених) між страхувальником і страховиком на умовах договору.

Відповідно до п.5.2. Договору, відповідальність страховика щодо відшкодування шкоди, заподіяної особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до цього Договору, життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, починається з дати, зазначеної у полісі, але не раніше дня, наступного за датою зарахування страхового платежу на поточний рахунок Страховика або внесення його у касу Страховика.

Відповідно до п.5.4. договору термін дії страхових полісів визначається за згодою сторін та зазначається в цих страхових полісах.

18.10.2006р. між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору №2-219-53/06 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якої сторони внесли зміни в п.5.3. договору, виклавши його в наступній редакції: „Страхові поліси видаються страхувальнику на наступний день після дати підписання цього договору. Поліси набувають чинності з 24.10.06р. та діє по 23.10.07р. (включно)”.

У п.1.3. договору сторони передбачили, що на виконання умов договору між страховиком та страхувальником укладаються (оформлюються) страхові поліси за формою, яка встановлена Моторним (транспортним) страховим бюро України.

На виконання договору позивач передав відповідачу поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 50-112). Зазначені поліси відповідач прийняв та протягом строку їх дії позивачу з мотивів не набрання чинності договором страхування не повернув, що представником відповідача не заперечується і доказів зворотного відповідачем не надано.

Таким чином, фактично позивачем було надано, а відповідачем добровільно прийнято послугу по страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Посилання відповідача на те, що поліси належним чином неоформлені, оскільки підписані головним механіком та на них відсутня печатка підприємства, і це може свідчити про те, що керівництво підприємства могло не знати про наявність полісів, не заслуговує на увагу, так як відповідно до п.1.3 договору Поліси оформлюються на виконання умов договору, який на час видачі полісів був вже укладений сторонами відповідно до вимог діючого законодавства. Крім того, на полісах є печатка відповідача, яка отримана ним відповідно до діючого законодавства, знаходилась в користуванні, про що свідчить копія журналу обліку печаток та видачі печаток і штампів по підприємству відповідача.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що договір страхування №2-219-53/06 від 18.10.06р., укладений між сторонами, не набрав чинності, а відповідач може бути звільнений від оплати отриманої ним послуги страхування. Суд не приймає заперечення відповідача з посиланням на п.5.2. договору, оскільки цей пункт не регулює питання набрання договором чинності.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.4.5. договору відповідач зобов’язався сплатити останній страховий платіж у розмірі 4312,92грн. до 18.07.07 року, проте прийняті на себе зобов’язання належним чином не виконав.

Обов’язок страхувальника своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором, закріплений у ст.989 Цивільного кодексу України та у п.7.3.4 договору.

Позивачем направлено відповідачу лист №307/07 від 31.07.07р. з вимогою сплатити страховий платіж по договору №2-219-53/06 від 18.10.06р. до 10.08.07р.

Відповідач у листі відповіді №125 від 01.02.08р. зазначив, що підприємство не сплатило страхових платіж в сумі 17251,70грн. у зв’язку з скрутним фінансовим становищем, що згідно п.5.8 договору має місце дострокове припинення договору з причин несплати страхових внесків.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що має місце дострокове припинення договору з причин несплати страхових внесків, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.9. договору дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика у випадках та порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.18 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” №1961-IV від 01.07.04р. дія договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов’язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса страховику; у разі виходу транспортного засобу з володіння страхувальника проти його волі або знищення транспортного засобу; з інших підстав передбачених законом або договором. Стаття 19 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачає підстави дострокового припинення договору страхування з ініціативи страховика.

Крім того, ч.2 ст.997 Цивільного кодексу України передбачає право, а не обов’язок позивача відмовитися від договору страхування, якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу.

Як вбачається із змісту листа позивача від 31.07.07р. за №307/07, останній вимагав від відповідача сплати заборгованості по страховим платежам та виконання умов укладених договорів, позивачем не ініціювалось питання відмови від договору укладеного 18.10.06р. за №2-219-53/06.

Твердження відповідача про те, що невидача позивачем спеціального знаку державного зразка свідчить про недійсність договору страхування, судом не приймається, оскільки наявність чи відсутність зазначених знаків не позбавляє сторони від виконання зобов’язань, передбачених в договорі.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України, та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій статі 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як свідчать матеріали справи, ні позивачем, ні відповідачем не вчинені дії у відповідності до приписів ст.18, 19 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та ст.997 Цивільного кодексу України, які б були спрямовані на дострокове припинення укладеного договору страхування №2-219-53/06 від 18.10.06р.

На день розгляду справи відповідач страховий платіж не сплатив, заборгованість становить 17251,70грн., що підтверджується матеріалами справи.

За приписами ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення несплаченого страхового платежу в сумі 17251,70грн.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 172,52грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись Законом України “Про страхування”, Законом України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст.525, 526, 530, 599, 979, 981, 983, 989, 997 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Чернігівське лісове господарство” (вул.Молодчого,18, м. Чернігів, р/р 26009005452 в Полікомбанку МФО 353100, код 00993490) на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхове товариство „Гарантія” (м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3, п/р 26507010031815 в ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313, код 14229456) 17251грн. 70коп. несплаченого страхового платежу, 172грн.51коп. державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 30.05.08р.

Суддя Н.Ю.Книш