Постанова № 17302215, 25.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"25" липня 2011 р. Справа № 5004/739/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду відповідача Командитного товариства "Гастроном № 29"

на рішення господарського суду Волинської області від 14.06.2011 р.

у справі №5004/739/11 (суддя Філатова С.Т.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс"

до Командитного товариства "Гастроном № 29"

про стягнення в сумі 17 657 грн. 31 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.06.2011 р. у справі №5004/739/11 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс" до Командитного товариства "Гастроном № 29" про стягнення в сумі 17 657 грн. 31 коп. задоволено частково. Стягнуто з Командитного товариства "Гастроном №29" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс" 15 857,31 грн. боргу, 176,57 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 1 800грн. боргу провадження у справі припинено.

Приймаючи вищезазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 25 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артпласт Плюс»і Командитним товариством «Гастроном №29»було укладено договір №01-09, згідно з яким позивач (виконавець) взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу (замовнику), а замовник - своєчасно оплатити та прийняти пакувальний матеріал з друком (товар) на умовах даного договору.

Судом також було прийнято до уваги той факт, що згідно зі специфікаціями № 1, 2 від 25.05.2009р., на виконання умов договору позивач поставив відповідачу пакувальний матеріал по видатковим накладним №0001 від 02.06.2009р., №0005 від 16.06.2009р. на загальну суму 47 969,46грн.

Місцевий суд дійшов у своєму рішенні до висновку, що заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 15 857,31грн., що стверджується договором №01-09 від 25.05.09р., специфікаціями до договору №№ 1, 2 від 25.05.009р., видатковими накладними №0001 від 02.06.09р., № 0005 від 16.06.09р., довіреністю АБВ №025612 від 15.02.2009р., банківськими виписками про часткову оплату від 10.06.09р., №ПП-0000013 від 15.06.09р., №ПП-0000017 від 22.06.09р., №ПП-0000038 від 03.08.09р., №ПП-0000057 від 31.08.09р., №ПП-0000065 від 10.09.09р., №ПП-0000127 від 04.12.09р., від 15.04.2011р., 19.04.2011р., 26.05.2011р., 06.06.2011р., листом-клопотанням КТ "Гастроном №29" від 14.06.2011р.

Разом з тим, суд виходив з того, що вказана заборгованість відповідачем належними доказами не оспорена та підлягає до стягнення з Командитного товариства "Гастроном №29" в силу ст. ст. 193, 265 ГК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Рішення місцевого суду в частині припинення провадження у справі щодо стягнення 1 800,00грн. заборгованості мотивовано тим, що згідно п.1.1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору, що стверджується, у даному випадку, банківськими виписками від 15.04.2011р., 19.04.2011р., 26.05.2011р., 06.06.2011р. (а.с.51-54).

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Командитне товариство "Гастроном № 29" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 14.06.2011 р. по справі № 5004/739/11 в частині стягнення з КТ «Гастроном 29»на користь ТзОВ «Артпласт Плюс»15000,00 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.

На підтвердження своїх доводів, скаржник враховує наступне.

Апелянт наголошує на тому, що видаткові накладні № 0001 від 02.06.2009 р., № 0005 від 16.06.2009 р., на які посилається позивач щодо стягнення коштів в сумі 17 657 грн. 31 коп., не були підписані відповідачем. Отже, факт отримання товару відповідачем не підтверджений належним чином.

Разом з тим, як зазначає скаржник, позивач не вказав про те, що у відповідності до розписок її представника Приходько Людмили від 11.02.2010 р. та 16.06.2009 р. відповідач передав позивачу кошти в сумі 15000,00 грн. в якості застави за отриманий пакувальний матеріал.

З огляду на вказані вище аргументи щодо відсутності правових пдстав для задоволення позовних вимог, відповідач просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 15000,00 грн.

В свою чергу, від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс" не надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача.

25 липня 2011 року в судове засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представники сторін не з'явилися.

Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 74-75), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення - скасувати, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артпласт Плюс»і Командитним товариством «Гастроном №29»було укладено договір №01-09, згідно з яким позивач (виконавець) взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу (замовнику), а замовник - своєчасно оплатити та прийняти пакувальний матеріал з друком (товар) на умовах даного договору. Структура матеріалу, кількість, строки поставки та вартість обумовлюються сторонами у специфікаціях, які складаються окремо на кожну партію товару (далі по тексту - Договір) ( а.с. 7-9).

Відповідно до п. 4.1.1. Договору, замовник зобов'язаний надати виконавцю затверджений належним чином оригінал - макет, виконаний у відповідності з наданими виконавцем вимогам до дизайну. Оночасно з передачею оригінал - макету замовник передає виконавцю всі права на його використання у відповідності з цим Договором. Виконавцем прийнято без перевірки, що для використання оригінал-макету замовник попередньо отримав усі необхідні узгодження та дозволи.

Пунктом 5.3. Договору визначений перелік супроводжувальних документів на товар: товарна накладна; податкова накладна; копія гігієнічного висновку МОЗ України.

На підтвердження позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс" посилається на договір №01-09 від 25.05.2009р. та видаткові накладні №0001 від 02.06.2009р., №0005 від 16.06.2009р., згідно яких відповідачу було поставлено товар на загальну суму 47 969,46грн., за який відповідач розрахувався частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 ГПК України, фактичні дані, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

У відповідності до п. 1 ст. 267 ГК України, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Згідно п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України N 99 від 16 травня 1996 року, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - товарно-транспортну накладну на відпуск цінностей, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку. Оформлення накладної здійснюється після подання довіреності. Отже, накладна на відпуск цінностей, в якій має бути зазначено, за якою довіреністю і через кого відпущено цінності та в якій зазначена більш рання дата, ніж дата видачі довіреності, свідчить про недотримання Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України N 99 від 16 травня 1996 року.

Наявна в матеріалах справи довіреність АБ № 025612 від 15.06.2009р. (а.с.13), на яку посилається місцевий суд у своєму рішенні в частині підтвердження факту одержання товару відповідачем, не може бути прийнята судом апеляційної інстанції до уваги як належний доказ.

Оскільки, з огляду на вищевказане, довіреність лише засвідчує право окремої особи на одержання товару. Тому, вказаний документ жодним чином не може підтвердити отримання відповідачем товару, поставленого позивачем.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що подані позивачем докази у вигляді видаткових накладних №0001 від 02.06.2009р., №0005 від 16.06.2009р. на підтвердження факту поставки товару на на загальну суму 47 969,46грн., не можуть бути прийнятий судом як належні докази для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Із видадкової накладної №0001 від 02.06.2009р. (а.с.12) вбачається, що в графі "Отримав (ла)" відсутній підпис особи, уповноваженої на отримання пакувального матеріалу, відвантаженого позивачем на суму 24 674, 64 грн.

У видаткові накладній №0005 від 16.06.2009р. (а.с. 17) також відсутній підпис у графі "Отримав (ла)", який би засвідчував належним чином факт отримання товару уповноваженою на те особою.

Отже, вказані вище видаткові накладні не були оформлені належним чином, у зв'язку з чим факт отримання товару відповідачем не доведений.

Враховуючи викладене, такі документи не можуть бути прийняті судом до уваги як належні докази на підтвердження вимог позивача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, виходячи із встановлених обставин справи, очевидним є те, що зобов'язання відповідача щодо прийняття товару по накладних не виникло. Даний факт підтверджується відсутністю в матеріалах справи належно оформлених видаткових накладних.

Місцевий господарський суд безпідставно дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки такий висновок не відповідає встановленим обставинам справи та спростовується наявними у справі доказами (видатковими накладними №0001 від 02.06.2009р., №0005 від 16.06.2009р.).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Виходячи із вищевказаного, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено факт поставки відповідачу пакувального матеріалу згідно видаткових накладних №0001 від 02.06.2009р., №0005 від 16.06.2009р., а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта є цілком обгрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи в зв'язку з чим рішення господарського суду Волинської області від 14.06.2011 р. у справі №5004/739/11 в частині стягнення з відповідача 15857,31 грн. основного боргу слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові. В решті оскаржуване рішення рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Командитного товариства "Гастроном № 29" задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 14.06.2011 р. у справі №5004/739/11 в частині стягнення з Командитного товариства "Гастроном № 29" корсть Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс" 15857,31 грн. основного боргу - скасувати .

Прийняти в цій частині нове рішення. В задоволенні позову про стягнення з Командитного товариства "Гастроном № 29" на корсть Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс" 15857,31 грн. основного боргу - відмовити.

В решті рішення господарського суду Волинської області від 14.06.2011 р. у справі №5004/739/11 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс" (м. Київ, вул.Кіквідзе, 26, офіс 62, код ЄДРПОУ 36426570) на користь Командитного товариства "Гастроном №29" (м.Ковель, вул. Відродження,4 код ЄДРПОУ 13349891) 88,30 грн. - витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

5. Справу № 5004/739/11 направити до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.