Рішення № 17302008, 22.04.2010, Господарський суд Чернігівської області

У К Р А Ї Н А

Г О С П О Д А Р С Ь К И Й С У Д

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів

проспект Миру , 20 тел. 77-99-18

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2010р.справа № 2/68

За позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

дотовариства з обмеженою відповідальністю „МПК „Придеснянський”

15600, м. Мена, вул. Гастелло, 3

про визнання права власності

Суддя Михайлюк С.І.

представники сторін:

від позивача: уповноважений представник ОСОБА_2

від відповідача:. директор Шмат Р.П.

Заявлений позов про визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права власності на цілісний майновий комплекс (приміщення, споруди та обладнання), який знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Мена, вул. Гастелло, 3 та зобовязання ТОВ „МПК „Придеснянський” передати у власність позивачеві зазначений цілісний майновий комплекс.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем угоди про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 07.02.2006р., який визнаний дійсним рішенням суду Чернігівської області від 16.03.2010р.

Відповідач подав заяву про визнання позову та просить повністю задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали, суд

в с т а н о в и в:

Заявою від 22.04.2010р. відповідач визнав позов повністю.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству.

Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, оскільки такі дії суперечать законодавству, з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Чернігівської області у справі № 2/43-2/48 між цими ж сторонами визнано дійсною угоду про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (приміщень, споруд та обладнання), що укладена 07.02.2006р. між

товариством з обмеженою відповідальністю „МПК „Придеснянський” (Чернігівська обл., м. Мена, вул. Гастелло, 3, код 31895495) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

Зазначеним рішенням встановлено, що 07.02.2006р. сторонами підписана та скріплена печатками угода про наміри укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (приміщень, споруд та обладнання), за якою майбутній продавець (ТОВ „МПК „Придеснянський”) зобовязався передати цілісний майновий комплекс, який складається із приміщень, споруд та обладнання (місцезнаходження: АДРЕСА_2) у власність майбутньому покупцю (приватний підприємець ОСОБА_1,), а майбутній продавець прийняти вказане майно та сплатити його вартість відповідно до умов даної угоди та основного договору.

Також цим рішенням встановлено, що угода від 07.02.2006р. є угодою про наміри.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 ГК України угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до ст. 393 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Фактично такий зміст відповідає ст. 392 ЦК України.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його

права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, такий позов може бути предявлений лише у тому разі, коли інша особа оспорює або не визнає права власності, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності. При цьому право на предявлення такого позову належить виключно власнику майна.

Позивач не навів доказів у підтвердження виникнення права власності на цілісний майновий комплекс в м. Мена Чернігівської області, вул. Гастелло, 3. При відсутності права власності відсутні і підстави для твердження про його оспорювання або невизнання. Стаття 392 ЦК України не регулює порядок набуття права власності, а є підставою для захисту вже набутого права власності.

Позивачем не надано доказів у підтвердження обовязку відповідача передати у власність цілісний майновий комплекс.

За таких обставин у позовних вимогах слід відмовити повністю.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2113,92грн. державного мита (1% вартості майна). Фактично ж позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру визнати право власності на майно та зобовязати передати майно у власність. Таким чином при зверненні до суду державне мито сплачено не у повному обсязі. Тому з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню 2113,92грн. державного мита.

Враховуючи викладене, а також керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 35, 44, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету (код 22825965, рахунок № 31111095700002 в ГУДК України в Чернігівській області) 2113,92грн. державного мита.

Повний текст рішення підписаний 22.04.10 р.

Суддя С. І. Михайлюк

22.04.10