Рішення № 17301253, 22.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/30122.06.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей Ей Еф Україна"

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Планбудсервіс"

про: стягнення заборгованості за договором поставки 40 924 грн. 57 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1, довіреність №105-2 від 25.05.2011 Відповідача:не зявились

В судовому засіданні 22.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей Ей Еф Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планбудсервіс"про стягнення заборгованості за договором поставки 40 924 грн. 57 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 порушено провадження у справі № 61/301, розгляд справи призначено на 22.06.2011.

Представник позивача в судове засідання 22.06.2011 зявився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 22.06.2011 не зявився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином, однак відповідач своїм правом не скористався.

У судовому засіданні 22.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №01/09/08 (надалі Договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобовязується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 114 990 грн. 62 коп., товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача на підставі довіреностей, згідно видаткових накладних:

№РН-00930 від 04.09.2008р. на суму 35978 грн. 11 коп.;

№РН-00931 від 04.09.2008р. на суму 22999 грн. 09 коп.;

№РН-00994 від 16.09.2008р. на суму 10018 грн. 46 коп.;

№РН-1211 від 28.10.2008р. на суму 45994 грн. 96 коп.

Копії відповідних документів містяться в матеріалах справи, оригінали яких досліджені судом в судовому засіданні.

Згідно п.3.1 Договору, ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим Договором, визначається у рахунках-фактурах до цього договору, яка є невідємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.2 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються на умовах 30% передоплати згідно виставлених рахунків-фактур, не пізніше ніж 3 (три) календарних дня, починаючи з дня отримання рахунку, та 70% оплати на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після відвантаження продавцем продукції.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату товару згідно зазначених видаткових накладних. Однак, відповідач свої грошові зобов'язання за Договором виконав частково, а саме сплатив позивачу в сумі 85 990 грн. 62 коп., що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 29 000 грн. 00 коп. (114 990 грн. 62 коп.- 85 990 грн. 62 коп.).

Позивач направляв відповідачу претензію №137 від 20.09.2010р. (яка отримана відповідачем 29.09.2010р.), а також лист №165 від 20.10.2010р. (який отриманий відповідачем 25.10.2010р.) з вимогами сплатити заборгованість за Договором. Однак, матеріали справи не містять відповіді відповідача на звернення позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань в повному обсязі, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 29 000 грн. 00 коп. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні збитки від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 312 грн. 29 коп. трьох відсотків річних, 9 612 грн. 28 коп. збитків від інфляції визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Планбудсервіс"(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд.18; код 32314554) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джей Ей Еф Україна" (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд.147; код 34760531) 29 000 (двадцять девять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2 312 (дві тисячі триста дванадцять) грн. 29 коп. три відсотки річних, 9 612 (девять тисяч шістсот дванадцять) грн. 28 коп. збитків від інфляції, 409 (чотириста девять) грн. 25 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення: 27.06.2011