Рішення № 17301229, 21.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/13421.06.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»;

ДоФірми «Т.М.М.»- Товариство з обмеженою відповідальністю;

Простягнення 55042,34 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 10.01.2011 р.;

Від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 04.05.2011 р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 52843,18 грн. (51801,51 грн. основного боргу + 1041,67 грн. інфляційних втрат), 1842,54 грн. пені, 356,62 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 550,74 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що відповідач належним чином виконав свої зобовязання за договором, сплативши вартість предмета лізингу у сумі 290008,03 грн., з урахуванням ПДВ. При цьому, відповідач зазначає про те, що здійснення конвертації сум відшкодування вартості предмета лізингу, виражених в «у.о.»по курсу 2, в гривню валюту платежу зумовлює зміну обсягу таких складових в гривневому еквіваленті в перебігу правовідносин за договором лізингу до курсових коливань.

Відповідач також зазначає про те, що в результаті завищення лізингового платежу безпідставно зростає незмінена у правовідносинах між лизінгодавцем та продавцем вартість предмету лізингу. Спрямованість дій позивача, в результаті завищених сум по договору призводить до безпідставного збагачення однієї сторони за рахунок іншої і є несумісним із визначеними діючим законодавством лізингових правовідносин з точки зору його відплатності в контексті приписів ч. 2 ст. 1, п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України. Відповідач вважає, що позивачем порушені вимоги законодавства під час нарахування розміру лізингового платежу по договору фінансового лізингу саме в частині відшкодування вартості предмета лізингу.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

21.08.2007 р. між сторонами був укладений договір фінансового лізингу №961/08/2007, за умовами якого позивач зобов'язався придбати у власність та передати відповідачеві у лізинг гідравлічний молот НМ 1260Q з пікою в кількості однієї одиниці в тимчасове користування за плату, а відповідач зобов'язався прийняти зазначене обладнання на умовах даного договору.

На підставі видаткової накладної №РН-0000428 від 16.11.2007 р. позивач передав, а відповідач прийняв у лізинг гідравлічний молот НМ 1260Q з пікою в кількості однієї одиниці. Факт одержання обладнання відповідачем підтверджується довіреністю останнього серії ЯОД №847196 від 14.11.2007 р.

Додатком №1 до договору сторонами погоджений графік внесення платежів за обладнання.

30.07.2008 р. між сторонами укладена додаткова угода №961/08/2007/R до договору, згідно з якою внесені зміни до додатку №1 до договору - графіку внесення платежів.

Відповідно до п. 6.3. договору загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати відповідачем становить 51090,65 грн. умовних одиниці. Під умовною одиницею, відповідно до п. 6.1. договору, розуміється сума, що виражена в гривнях України та є рівною одному Євро по курсу НБУ.

Пунктом 6.5. договору встановлено, що відповідач зобовязаний вносити на розрахунковий рахунок позивача платежі, розмір яких встановлювався на кожний період в графіку внесення платежів, що є додатком №1 до договору.

Згідно з графіком внесення платежів за 37, 38, 39, 40, 41, 42 періоди, а саме відповідно до 15.12.2010 р., до 15.01.2011 р., до 15.02.2011 р., до 15.03.2011 р., до 15.04.2011 р. та до 15.05.2011 р. відповідач повинен був сплатити по 661,45 умовних одиниць відповідно до графи 3 графіку внесення платежів та по 125,05 умовних одиниць відповідно до графи 7 графіку внесення платежів.

Відповідач не виконав свої зобовязання за договором, лізингові платежі за 37, 38, 39, 40, 41, 42 періоди не сплатив, внаслідок чого з боку останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 51801,51 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 1842,54 грн., передбачена п. 8.5. договору. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи, умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем також нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 52843,18 грн. (51801,51 грн. основного боргу + 1041,67 грн. інфляційних втрат) та 356,62 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються тим, що зобовязання відповідача стосовно сплати лізингових платежів з урахуванням «коефіцієнта коригування», в основу якого покладено зміну курсу гривні стосовно Євро, не суперечить вимогам пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. №1998 «Про удосконалення порядку формування цін».

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (інд. 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(інд. 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, Бізнес центр «Реноме», код ЄДРПОУ 33104543) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 52843 (пятдесят дві тисячі вісімсот сорок три) грн. 18 коп., 1842 (одна тисяча вісімсот сорок дві) грн. 54 коп. пені, 356 (триста пятдесят шість) грн. 62 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 550 (пятсот пятдесят) грн. 74 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 29.06.2011 р.