Рішення № 17301178, 27.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/12427.05.11

За позовомПублічне акціонерне товариство "Київенерго"

ДоКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва,

Простягнення боргу за спожиту теплову енергію 169 762,38 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - предст. (дов. № До7/2011/04/22-38 від 22.04.2011 р.)

Від відповідача ОСОБА_2 предст. (дов. № 64-2069 від 26.04.2011 р.)

Суть спору:

Акціонерна Енергопостачальна Компанія "Київенерго" (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі відповідач) про стягнення 169 762,38 грн. (161 145,92 грн. основного боргу, 887,04 грн. пеня, 5 462,38 грн. збитки від інфляції, 2 267,04 грн. 3% річних) внаслідок неналежного виконання зобовязання за договором № 510147 від 01.08.2001 р.

Ухвалою від 25.04.2011 р. за вищезазначеною позовною заявою порушено провадження у справі № 12/124 та призначено розгляд справи на 27.05.2011 р.

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання про заміну позивача Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Відповідно до ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Суд задовольняє клопотання представника позивача.

В судовому засіданні 27.05.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2001 р. між позивачем та Державним комунальним управлінням житлового господарства Харківського району м. Києва укладено Договір № 510147 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно пп. 1.2. Статуту від 01.11.2001 р. Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - Відповідач), останнє утворено в результаті реорганізації, зокрема - ЖЕК 1402 колишнього Харківського району м. Києва шляхом приєднання, а також, згідно пп. 1.3. цього Статуту, являється правонаступником ліквідованих комунальних підприємств колишніх Дарницького та Харківського районів в частині приєднаних ЖЕКів.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування Відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору та п. 5.1. Договору розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Згідно п. 2 Додатку 4 до Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. З Додатка 4 до Договору Відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Однак свої зобов'язання за зазначеним Договором Відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2009 р. по 01.03.2011 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.03.2011 становить 161 145,92 грн., що підтверджується табуляграмами та довідкою про розрахунок основного боргу.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 887,04 грн., 3% річних, що згідно розрахунку становить 2 267,04 грн. та збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 5 462,38 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 161 145,92 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 3.5 Додатка 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0.5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення. Враховуючи вимоги статті 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову (Додаток 1) становить 887,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 887,04 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 887,04 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 2 267,04 грн., збитків від інфляції 5 462,38 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі та збитків від інфляції підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Замінити позивача Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

2.Позовні вимоги задовольнити повністю.

3.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-г, код 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, вул. І. Франка, 5, код 00131305) 161 145 (сто шістдесят одна тисяча сто сорок п'ять) грн. 92 коп. основного боргу, 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн. 04 коп. пені, 5 462 (пять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 38 коп. збитків від інфляції, 2 267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 04 коп. 3% річних, 1 697 (одна тисяча шістсот девяносто сім) грн. 62 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЛ.В.Прокопенко