Рішення № 17300978, 22.07.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.2011 Справа № 5008/784/2011

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Оллтех”, м. Ужгород

до відповідача закритого акціонерного товариства „Управління механізації будівництва”, м. Ужгород

про стягнення суми 590325,99 грн.

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача Карташов С.О. директор, ОСОБА_1 адвокат (договір від 10.06.11)

від відповідача Зубака М.М. голова правління, ОСОБА_2 (дов. від 22.07.11)

СУТЬ СПОРУ: з урахуванням уточнень позовних вимог про стягнення суми 590325,99 грн., у т. ч. 543016,38 грн. основної заборгованості згідно видаткових накладних, 41968,47 грн. пені та 5341,14 грн. трьох процентів річних.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у повному обсязі та у встановлений термін не розрахувався за поставлений йому товар згідно видаткових накладних, а також залишив без задоволення претензійний лист з вимогою оплатити товар, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України. Позивач вказує, що прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання стало підставою нарахувати відповідачу пеню та три проценти річних.

Відповідач погодився з позовними вимогами частково на суму основної заборгованості та суму трьох процентів річних, нарахованих після отримання претензійного листа, оскільки у претензійному листі позивача від 10.02.11 міститься перша вимога позивача оплатити товар і беручи до уваги, що позивач до 10.02.11 не звертався з вимогою оплатити товар, то нарахування трьох процентів річних до цієї дати є порушенням чинного законодавства, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідач вимогу про стягнення з нього пені не визнав, що мотивував тим, що між сторонами був відсутній договір, як письмової форми правочину, а тому нарахування пені є безпідставним і суперечить чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі рахунків-фактур відповідача та згідно видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1011102,09 грн.

Даючи юридичну оцінку діям сторін щодо передачі матеріальних цінностей, можна зробити висновок, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач оплатив товар частково на суму 546424,19 грн. Сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, за результатами якої складено акт звірки станом на 31.12.10, який підтверджує наявність у відповідача вказаної вище заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача з претензійним листом №1 від 10.02.11, у якому просив терміново перерахувати суму заборгованості у сумі 546424,19 грн.

Позивач вказує, що у погашення боргу відповідач відвантажив товар на суму 3407,81 грн., згідно видаткової накладної №03 від 31.03.11. Решту суми 543016,38 грн. відповідач не сплатив, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість.

Відповідач не заперечив щодо наявної у нього заборгованості перед позивачем на вказану вище суму.

У звязку з тим, що відповідач у повному обсязі та у встановлені терміни не виконав свій обовязок по оплаті за отриманий товар, позивач за період з грудня 2010 року по травень 2011 року на суму заборгованості нарахував відповідачу пеню, що згідно розрахунку становить 41968,47 грн.

Відповідач вимогу про стягнення з нього пені не визнав, що мотивував тим, що між сторонами був відсутній договір, як письмової форми правочину, а тому нарахування пені є безпідставним і суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, встановлено, що письмового договору між сторонами укладено не було, таким чином сторонами не було забезпечено виконання зобовязання у вигляді пені, яка повинна сплачуватися у випадку прострочки платежу і не погоджено її розмір. Отже, у спірному випадку у позивача відсутнє право для нарахування відповідачу пені за прострочення платежу та подання позову про її стягнення.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 41968,47 грн.

Крім пені, за прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті за товар позивач, за період з грудня 2010 року по травень 2011 року на суму заборгованості нарахував відповідачу три проценти річних, що згідно розрахунку становить 8145,25 грн.

Відповідач з вимогою про стягнення з нього за вказаний період трьох процентів річних у сумі 8145,25 грн. не погодився, оскільки претензійний лист йому надісланий позивачем 10.02.11, де міститься перша вимога позивача оплатити товар і беручи до уваги, що позивач до 10.02.11 не звертався з вимогою оплатити товар, то нарахування трьох процентів річних до цієї дати є порушенням чинного законодавства, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідач вказав, що сума трьох процентів річних станом на 10.06.11 повинна становити 5341,14 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач погодився з доводами відповідача і у ході розгляду справи зменшив суму трьох процентів річних до 5341,14 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача суми 543016,38 грн. основної заборгованості та 5341,14 грн. трьох процентів річних, що разом складає 548357,52 грн.

Позовні вимоги у цій частині позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 5483,57 грн. державного мита та 219,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Управління механізації будівництва” (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Огарьова, 6/8, код 05433778) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Оллтех” (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Насипна, 46/1, код 33614498):

- суму 548357,52 грн., у т. ч. 543016,38 грн. основної заборгованості та 5341,14 грн. трьох процентів річних;

- суму 5483,57 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 219,22 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обовязковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.07.11.