Постанова № 17300480, 27.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2011 р. Справа № 27/173-10-5401 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г.,

суддів:Владимиренко С.В. доповідач,

Мележик Н.І.,

розглянув

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Епоха"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2011р.

у справі№27/173-10-5401 господарського суду Одеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Епоха"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж"

простягнення 650175,42грн., Розпорядженням Секретаря першої судової палати Кота О.В. від 25.07.2011р. №03.07-05/416 у зв'язку з відпусткою судді Подоляк О.А., виходом з відпустки судді Мележик Н.І. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Дунаєвська Н.Г., судді Владимиренко С.В., Мележик Н.І.

За участю представників:

-позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 04.01.2011р.;

-відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Епоха" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" про стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції на суму 584819,8грн., пені на суму 49541,45грн., 3% річних на суму 15814,17грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.03.2011р. у справі №27/173-10-5401 (суддя Невінгловська Ю.М.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епоха" 541968,6грн. основної заборгованості, 42851,2грн. інфляційних, 49541,45грн. пені, 15814,17грн. 3% річних, 6501,75грн. державного мита та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2011р. у справі №27/173-10-5401 (колегія суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" задоволено частково. Рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2011р. у справі №27/173-10-5401 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж"(65011, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 50, кв. 3, код ЄДРПОУ 32521827) на користь ТОВ "Епоха"(73022, м. Херсон, вул. Котовського, 35, р/р 26000000110305 в "Брокбізнесбанк", м. Херсон, МФО 352372, код ЄДРПОУ 21297323) заборгованість у розмірі 159968 (сто пятдесят девять тисяч девятсот шістдесят вісім)грн. 80коп., пеню у розмірі 1201(одна тисяча двісті одна)грн.64коп., інфляційні втрати у розмірі 20533(двадцять тисяч пятсот тридцять три) грн. 49 коп., 3% річних в сумі 5602 (пять тисяч шістсот дві)грн.45коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1873(одна тисяча вісімсот сімдесят три)грн.06коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 67(шістдесят сім)грн.99коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити." Стягнуто з ТОВ "Епоха" на користь ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 2314,3грн.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2011р. у справі №27/173-10-5401 в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача за договором поставки матеріалів №23 від 23.11.2009р. та штрафних санкцій за неналежне виконання господарських зобов'язань за вказаним договором, та залишити без змін рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2011р. у справі №27/173-10-5401.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, 15.07.2009р. між ТОВ "Епоха" (підрядник) та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" (замовник) був укладений договір підряду №15, за умовами якого підрядник зобовязався виконати будівельні роботи на обєкті: прокладка КЛ35кВ "Комбайнова-Комсомольська-1,2", "Комбайнова-Дніпровська1,2" з обладнанням лінійних ячійок та реконструкцією ВРП35кВ на ПС150/35/6 кВ Комбайнова, ПС35/6кВ Комсомольська, ПС35/6кВ Дніпровська, прокладка КЛ35кВ "Комбайнова-Комсомольська-1,2", "Комбайнова-Дніпровська-1,2"2 етап (роботи), а замовник зобовязався прийняти та оплатити виконані роботи, відповідно з умовами цього договору.

З договірних умов, визначених сторонами в п.1.2 договору, судами попередніх інстанцій встановлено, що обєм робіт, етапи їх виконання та вартість визначаються договірною ціною, складеною на підставі державних будівельних норм України.

Попередніми судовими інстанціями з'ясовано, що за умовами пунктів 2.1, 2.2 договору, роботи, передбачені п.1.1 даного договору, виконуються в строк до 31.12.2009р. Днем закінчення робіт вважається день підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт.

З договірних умов, визначених сторонами в пунктах 3.1, 3.2 договору, судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість робіт, які виконуються по даному договору, уточнюється шляхом підписання сторонами договірних цін. Оплату виконаних робіт замовник здійснює поетапно, обсяг кожного етапу виконаних робіт визначається актом приймання виконаних підрядних робіт, розрахунок по кожному етапу та по цьому договору замовник здійснює протягом 5-ти банківських днів на підставі акту приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами.

Попередніми судовими інстанціями також з'ясовано, що за умовами п.4.1 договору, замовник зобовязується прийняти виконані роботи протягом 5 днів з оформлення довідок по формі №КБ-3 та актів приймання виконаних підрядних робіт по формі №КБ-2в, або повідомити підряднику у письмовій формі причину затримання приймання виконаних робіт (п.п.4.1.1), здійснювати розрахунки за договором у термін, передбачений в п.3.2 даного договору (п.п.4.1.2).

Судом апеляційної інстанції з договірних умов, визначених сторонами в пунктах 5.1, 5.2 договору встановлено, що підрядник здійснює замовлення, поставку, приймання, розвантаження, складування, зберігання, подачу на обєкт матеріалів, підрядник самостійно доставляє на обєкт необхідну техніку та механізми, підрядник гарантує та контролює якість, кількість та комплектність поставки матеріалів згідно з технічними паспортами, сертифікатами та іншими документами, які засвідчують їх якість, та згідно затвердженої кошторисної документації; усі витрати по доставці вказаних у п.5.1 матеріалів на обєкт несе підрядник.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, за умовами п.п.8.1.1 договору, за порушення з вини замовника, передбачених договором підряду термінів перерахування платежів за виконані роботи, зазначені в п.3.2 договору, замовник сплачує підряднику за кожен день прострочки пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплачених робіт.

Проаналізував матеріали справи, суди попередніх інстанцій встановили, що протягом серпня-грудня 2009р. підрядник виконав підрядні роботи на загальну суму 617070грн., що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в, довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за відповідні періоди, підписаними та скріпленими печатками обох сторін, але замовник сплатив підряднику 457101,2грн. за платіжними дорученнями, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення з позовом до суду становила 159968,8грн.

Водночас суди попередніх інстанцій з'ясували, що 23.07.2009р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений й договір на поставку матеріалів №23, за умовами якого постачальник зобовязався передавати у власність, а покупець прийняти та оплатити плити УБК-5, вартість одиниці 80грн. (у т.ч. ПДВ 20%), (далі-матеріали), найменування, кількість, вартість матеріалів визначені у рахунках, які є невідємною частиною договору.

З договірних умов, визначених сторонами в пунктах 2.1, 2.2 вказаного договору суди встановили, що постачальник зобовязується: 1) поставити покупцю матеріали на умовах, визначених у рахунках протягом 10 робочих днів з дня авансового платежу покупця, передбаченого п.3.3 даного договору, датою поставки вважається дата приймання матеріалів покупцем; 2) передати покупцю разом з матеріалами усі необхідні та належним чином оформлені документи на матеріали (накладна та/або товарно-транспортна накладна, акт здачі-приймання матеріалів, податкова накладна, сертифікат якості та інші документи при необхідності). Покупець зобовязався: 1) провести оплату вартості матеріалів по даному договору на підставі рахунку та накладної, наданих постачальником, протягом 5-ти банківських днів; 2) здійснити приймання матеріалів по якості та кількості у присутності представника постачальника із зазначенням дати приймання накладних чи в акті приймання-передачі матеріалів.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що п.3.1 договору на поставку матеріалів №23 від 23.07.2009р. передбачено, що вартість матеріалів вказана в рахунках (п.1.2 даного договору) з врахуванням транспортних послуг на обєкти покупця в м. Херсон.

За умовами пунктів 3.3, 3.4, 5.2 договору покупець проводить авансування матеріалів на підставі рахунку або рахунку-фактури у розмірі 50% від вартості матеріалів, оплату за матеріали покупець проводить поетапно в період з 20 по 30 число поточного місяця, кожна поставка визначається накладною або актом здачі-приймання матеріалів. У випадку порушення строків оплати матеріалів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Місцевий господарський суд вказав, що на виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 601999,8грн. за відповідними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, але відповідач сплатив позивачу 220000грн. за платіжними дорученнями, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 381999,8грн. При цьому, пославшись на те, що недоліки у оформлені довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором на поставку матеріалів №23 від 23.07.2009р. щодо відсутності посилань на вказаний договір на поставку матеріалів №23 від 23.07.2009р. чи видаткові накладні, не спростовує здійснені позивачем поставки товару.

Судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що 25.10.2010р. позивачем надіслано відповідачу претензією №20 про оплату робіт за договорами підряду та поставці матеріалів з проханням оплатити заборгованість за вказаними договорами, відповідно, на суму 159968,8грн. та на суму 482000грн., яка відповідачем залишена без відповіді, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Врахував вищевикладене, проаналізував матеріали справи, вказав про наявність у відповідача заборгованості за договором підряду №15 від 15.07.2009р. на суму 159968,8грн. та за договором на поставку матеріалів №23 від 23.07.2009р. на суму 381999,8грн., перевірив здійснений позивачем розрахунок пені, індексу інфляції, 3% річних, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, стягнув з відповідача на користь позивача 541968,6грн. основної заборгованості, 42851,2грн. інфляційних, 49541,45грн. пені, 15814,17грн. 3% річних.

Здійснюючи апеляційний перегляд прийнятого у даній справі рішення, керуючись приписами ст.ст.11, 837, ч.ч.1, 2 ст.843 Цивільного кодексу України, ст.ст.317, 318, 320, 321 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції підставно погодився з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості на суму 159968,8грн. за договором підряду №15 від 15.07.2009р.

При цьому, керуючись приписами ч.2 ст.218, ч.1 ст.230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.2 ст.551, п.3 ч.1 ст.611, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, перевірив розрахунок позивача 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд апеляційної інстанції, здійснив власний розрахунок пені з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача за договором №15 від 15.07.2009р. пені на суму 1201,64грн., а також 3% річних на суму 5602,45грн. та інфляційні втрати на суму 20533,49грн., скасувавши в цій частині рішення місцевого господарського суду.

Водночас суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції з власної ініціативи змінив заявлену позивачем вимогу щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №23 від 23.07.2009р. на суму 232005,5грн., стягнувши з відповідача заборгованість за вказаним договором у розмірі 381999,8грн., всупереч повноважень суду, визначених п.2 ст.83 ГПК України. При цьому, врахував приписи ст.265 Господарського кодексу України, ст.663, п.п.1, 2 ч.1 ст.664, ч.1 ст.691, ч.ч.1, 2 ст.692, ст.712 Цивільного кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказав, що факти поставки, продажу товарів та передачі їх уповноваженій особі покупця повинні підтверджуватись відповідними документами, зокрема накладними, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства, тоді як проаналізував матеріали справи у відповідності до ст.43 ГПК України, суд апеляційної інстанції підставно вказав про недоведення позивачем поставки відповідачу товару за договором поставки матеріалів №23 від 23.07.2009р. на суму 232005,2грн. за видатковими накладними, наданими суду та долученим до матеріалів справи, які не є належними доказами у розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, внаслідок чого дійшов правильного висновку про відмову у стягненні заборгованості за вказаним договором, та, відповідно, відсутність підстав для стягнення нарахованих на вказану заборгованість пені, 3% річних та інфляційних втрат.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Епоха" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2011р. у справі №27/173-10-5401 без змін.

Головуючий суддя:Н. Дунаєвська

Судді: С. Владимиренко Н. Мележик