Постанова № 17300307, 26.07.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 р. м. Чернівці Справа №2а-1514/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ватаманюка Р.В.;

секретар судового засідання Антонюк О.В.;

за участю:

представника прокуратури Дмитращук І.О. (службове посвідчення №89 від 1.09.2008р.)

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомЧернівецького транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, від імені та за дорученням якої діє територіальне управління Головавтотрансінспекції у Чернівецькій області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позові Чернівецький транспортний прокурор в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, від імені та за дорученням якої діє територіальне управління Головавтотрансінспекції у Чернівецькій області просить суд стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 фінансову санкцію в сумі 1 020 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 16 та 17 грудня 2009 року за результатами здійснення рейдової перевірки транспортного засобу, що використовувався приватним підприємцем ОСОБА_2 для перевезення пасажирів, яку провели посадові особи територіального управління, було виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено Акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом № 002320 та № 002441.

Керівником органу державного контрою територіального управління Головавтотранскспещїї в Чернівецькій області 30.01.2010 року винесено постанову № 2377 про застосування фінансових санкцій, передбачених абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»вiд05.04.2001 р.№2344-III (далі Закон №2344-III) до приватного підприємця ОСОБА_2 в сумі 510 грн. та № 2412 про застосування фінансових санкцій, передбачених абзацом 4 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III до приватного підприємця ОСОБА_2 в сумі 510 грн. (а.с. 3-4).

В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник позивача в судове засідання представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, заяви про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідач, належним чином повідомлений за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, всудове засідання повторно не зявився, представника не направив, заяви про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до ст. 18 Закону України «Продержавну реєстрацію юридичнихосіб та фізичних осіб підприємців»відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою внесеною до відповідного реєстру.

Таким чином відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Тому суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без відповідача на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 122 , ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом досліджені письмові докази надані позивачем.

Перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

16 та 17 грудня 2009 року за результатами здійснення рейдової перевірки транспортного засобу, що використовувався приватним підприємцем ОСОБА_2 для перевезення пасажирів, яку провели посадові особи територіального управління, було виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено Акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом № 002320 та № 002441.

Зокрема як порушення визначено факт перевезення пасажирів без оформлення ліцензії, ліцензійної картки. (а.с. 6, 9).

Керівником органу державного контрою - територіального управління Головавтотранскспецїї в Чернівецькій області 30.01.2010 року винесено постанову № 2377 про застосування фінансових санкцій, передбачених абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III до приватного підприємця ОСОБА_2 в сумі 510 грн. та № 2412 про застосування фінансових санкцій, передбачених абзацом 4 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III до приватного підприємця ОСОБА_2 в сумі 510 грн. (а.с. 5, 8).

Сума застосованої фінансової санкції до Державного бюджету на зазначений у постанові рахунок впродовж 15 днів після отримання копії постанови суб'єктом господарювання не перерахована.

Винесені постанови про застосування фінансових санкцій оскаржувалась в судовому порядку, проте ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 9.09.2010 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Доказів відсутності вказаного правопорушення чи сплати штрафної санкції відповідачем не надано.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Постановою Кабінету Міністрів України за №1190 від 08 вересня 2004 року утворено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті як урядовий орган державного управління у складі Міністерства транспорту та зв'язку та затверджено положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 8 положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку за № 888 від 14 грудня 2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1573/11853 28 грудня 2005 року, затверджено положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.

З Положення вбачається, що основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є: здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування; забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні територіальні управління, крім іншого, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснюють державний нагляд за забезпеченням безпеки перевезень суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.

Із аналізу положень Закону № 2344-III, Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, суд приходить до висновку про наявність повноважень у керівника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернівецькій області щодо застосування стягнень у виді штрафів до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які передбачені ст. 60 Закону № 2344-III.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 3 Закону № 2344-III встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Судом встановлено, що територіальним управлінням головної державної інспекції була правомірно здійснена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В ході перевірки виявлено факт перевезення пасажирів без оформлення ліцензії, ліцензійної картки, дорожнього листа та договору із замовником.

Відповідно до ст. 39 Закону № 2344-III визначено вимоги до документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Зокрема документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.; для водія юридичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілям для власних потреб - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, дорожній лист, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до абзацу 4 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що позивачем правомірно визначено вказані порушення та застосовано штрафи до відповідача.

Повноваження прокурора на звернення до суду в інтересах держави визначені діючим законодавством, а саме ст. 121 Конституції України, ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до положень ст.ст. 11, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування заперечень проти позову чи доказів сплати штрафу.

Таким чином суд вважає за доведені обставини на які посилається позивач, а адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21.01.93 N 7-93 прокурор звільнений від сплати державного мита. Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому суд не стягує судові витрати з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 128, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь територіального управління Головавтотрансінспекції у Чернівецькій області (вул. М. Тореза, 64 «а», ЕКПО 23246436, банк одержувача: ГУДКУ в Чернівецькій області, МФО 856135, р/р 31111106700002, код платежу 21081100) фінансову санкцію (штраф) в сумі 1020 грн. (одна тисяча двадцять гривень).

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції (Вінницького апеляційного адміністративного суду) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Р.В. Ватаманюк