Постанова № 17300007, 22.07.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2011 року Справа № 2а/2370/4050/2011

22.07.11

11 год. 20 хв.                     м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Гараня С.М.,

при секретарі –Лисенко С.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 –за договором про надання правової допомоги,

представника відповідача виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_2 –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

          Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування рішення виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про застосування фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та зобов’язання виконавчу дирекцію Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийняти до зарахування витрат ОСОБА_3, пов’язаних з нарахуванням та виплатою працівнику допомоги по вагітності та пологах.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити та зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що ним незаконно та необґрунтовано була нарахована та виплачена заробітна плата організатору зі збуту, яка була працевлаштована за трудовим договором, а тому виплачена їй допомога по вагітності і пологах є неправомірною. З такими висновками перевірки позивач не згідний та вважає їх безпідставними, оскільки не вбачає порушень трудового законодавства зі свого боку, він має право самостійно визначати та встановлювати розмір оплати праці найманим працівникам. Максимальний розмір такої плати законодавством не обмежується. Заробітна плата фактично отримувалася працівником позивача ОСОБА_4, що підтверджується наданими суду доказами. Позивач звільнений від обов’язку надання будь-яких доказів чи підтверджень виконання роботи працівником, що також не передбачено діючим законодавством. Тому просив суд винести постанову про скасування рішення виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та зобов’язати його прийняти до заліку виплачену позивачем допомогу по вагітності та пологах.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив залишити його без задоволення. На обґрунтування заперечень пояснив, що розмір допомоги по вагітності та пологах визначається із заробітної плати, а тому її правомірність нарахування та виплати має важливе значення. Трудовим договором позивача з ОСОБА_4 не визначене коло обов’язків, які остання зобов’язана виконувати. Однак відповідно до посадової інструкції адміністратора фітнесалону, на посаду якого була прийнята ОСОБА_4, до його функціональних обов’язків входить робота секретаря, бухгалтера, офіс-менеджера та менеджера з продажу послуг, взаємодія з іншими суб’єктами господарювання. Позивачем не надано фактичних підтверджень того, що найманим працівником обліковувалася та виконувалася робота, за яку нараховувалася та виплачувалася заробітна плата. З огляду на викладене, допомога по вагітності та пологах нарахована неправомірно, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, вивчивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

          ОСОБА_3 зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Черкаської міської ради 02.06.2008 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та є застрахованою особою в органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

          30.03.2011 р. виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з відома ОСОБА_3. проведена позапланова перевірка фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 щодо правомірності нарахування допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та відшкодування витрат на виплату допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_4

За наслідками перевірки виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності був складений акт № 183 від 30.03.2010 р. яким витрати в сумі 7316 грн. 82 коп. не прийняті до зарахування, та винесене рішення № 376 від 05.04.2011 р. про зобов’язання позивача зарахувати до бюджету Фонду 3658 грн. штрафу за порушення порядку витрачання коштів Фонду та 7316 грн. 82 коп. не прийнятих до зарахування витрат.

Судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 затверджений штатний розпис на 2010 р. з включенням посади «Адміністратор»в кількості одної штатної одиниці з посадовим окладом 1800 грн.

ОСОБА_4 була прийнята на роботу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 згідно трудового договору від 01.08.2010 р. та наказу від 01.05.2010 р. № 1-К на посаду адміністратора зі збуту з посадовими обов’язками щодо забезпечення виробничої діяльності, роботи з документами та кореспонденцією, ведення діловодства, виконання операцій з прийому, обліку та збереження грошових коштів, проведення економічного аналізу та складання звітності фінансово-господарської діяльності, участі в обслуговуванні клієнтів.

ОСОБА_4 у 2004 році закінчила Черкаський державний технологічний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «програмне забезпечення автоматизованих систем»та здобула кваліфікацію інженера-програміста (диплом ЕР № 25488588 від 25.06.2004 р.).

Відповідно до відомостей на виплату грошей № д-00000001 та № д-00000002 ОСОБА_4 була виплачена заробітна плата за серпень 2010 р. в розмірі 1530 грн. 37 коп. та за вересень цього ж року в сумі 1817 грн. 98 коп. При цьому в копії платіжної відомості № д-00000001 за серпень 2010 року, що була надана представником відповідача, відсутній підпис особи про отримання заробітної плати.

Відповідно до табелю обліку використаного робочого часу за серпень 2010 року ОСОБА_4 відпрацювала 21 робочий день (168 годин) за які їй нараховано заробітну плату у розмірі 1530 грн. 37 коп. У вересні 2010 року ОСОБА_4 відпрацювала 22 робочих дні (176 годин) з виплатою заробітної плати в сумі 1817 грн. 98 коп.

При цьому вбачається невідповідність заробітної плати затраченому робочому часу за вказаний період трудової діяльності ОСОБА_4

У найманого працівника ОСОБА_4 страховий випадок стався 01.10.2010 р., що підтверджується листком непрацездатності серії АБР № 869044 виданого жіночою консультацією Черкаського пологового будинку № 1, на підставі чого їй було призначено допомогу по вагітності та пологах.

Відповідно до видаткового ордеру № 1 від 11.01.2011 р. ОСОБА_4 виплачена допомога по вагітності та пологах в сумі 7436 грн.07 коп., яка була скоригована позивачем в сторону збільшення уточнюючим розрахунком листка непрацездатності серії АБР № 869044.

Стаття 4 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі –Закон № 108/95-ВР) визначає, що джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

В тому числі позивачем не дотримані вимоги статті 94 Кодексу законів про працю України, якою визначено, що заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Таким чином суд вважає, що хоч заробітна плата не обмежується максимальним розміром, однак її розмір повинен бути вмотивованим.

Під час проведення перевірки позивачем не було надано ніяких документів на підтвердження виконання ОСОБА_4 роботи, пов’язаної з діяльністю позивача, що, у свою чергу, свідчить про недостовірність виконуваної роботи, а відтак –необґрунтованість нарахування та виплати останній заробітної плати.

Відповідно до статті 30 Закону № 108/95-ВР власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (стаття 3 Кодексу законів про працю України).

Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина 1 статті 21 3 Кодексу законів про працю України).

          Відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 р № 2240-III (далі Закон № 2240-III), позивач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та витратами, зумовленими похованням.

Згідно статті 1 Закону № 2240-III загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 5 цього Закону визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється, зокрема, за принципами обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору контракту, та відповідальності роботодавців і Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Відповідно до статті 9 Закону № 2240-III Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

          Відповідно до статті 22 Закону № 2240-III платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи, зокрема і фізичні особи –підприємці, які використовують найману працю.

          Згідно статті 23 Закону № 2240-III страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

          Пунктом 4 статті 27 Закону № 2240-III визначено, що страхувальник зобов’язаний вести облік коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

          Стаття 30 Закону № 2240-III передбачає відповідальність страхувальника-роботодавця за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Безпосередньо частиною 1 зазначеної статті визначено, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону № 2240-III допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Статтею 53 Закону № 2240-III встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці»(грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року № 16 затверджена Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду (далі –Інструкція).

Відповідно до пункту 8.4. Інструкції за порушення правильності нарахування, своєчасності та повноти перерахування страхових внесків, інших платежів до Фонду, факти нецільового та/або безпідставного витрачання його коштів, що виявлені під час ревізії, страхувальники, підприємства, установи, організації - отримувачі коштів Фонду та їх посадові особи несуть відповідальність згідно з законодавством.

Пунктом 8.7. Інструкції встановлено, що витрати коштів Фонду, які були проведені з порушенням законодавства і заподіяли йому збитки, не приймаються до заліку в рахунок страхових внесків і відшкодовуються за рахунок страхувальника.

З огляду на зазначені вище обставини заробітна плата ОСОБА_4 нарахована безпідставно, а тому вона не може братися до уваги при проведенні розрахунку допомоги по вагітності та пологах згідно норм статті 53 Закону № 2240-ІІІ і, відповідно, не підлягає відшкодуванню за частиною 1 статті 38 Закону № 2240-ІІІ.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що рішення відповідача про зарахування до бюджету Фонду 3658 грн. штрафу за порушення порядку витрачання коштів Фонду та 7316 грн. 82 коп. не прийнятих до зарахування витрат є правомірним, а позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 до виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про скасування рішення та зобов’язання відповідача прийняти до зарахування витрати позивача з допомоги по вагітності і пологах таким, що не підлягає до задоволення.

          Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 159–163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 26 липня 2011 року

Суддя С.М. Гарань