Постанова № 17299619, 26.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 липня 2011 р. № 2-а- 7704/11/2070

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панов М.М. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛОК ЛТД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛОК ЛТД", в якому просив стягнути з відповідача на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції на загальну суму 14126,28 грн. з яких - за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 13851,72 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 274,56 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Представник позивача надав до суду заяву з проханням розглянути адміністративну справу без їх участі.

Представником відповідача перед кожним судовим засіданням через канцелярію суду надавалось клопотання про відкладення справи 11.07.2011 року та 25.07.2011 року у звязку із знаходженням юрисконсульта ТОВ "БЛОК ЛТД" у відпустці. Належних та допустимих доказів, а саме наказу про відпустку, що підтверджують обставини викладені в зазначених клопотаннях та свідчать про поважність причин неявки представника відповідача до суду не подано, а отже суд приходить до висновку про відсутність поважних причин для неявки представника відповідача в призначені судові засідання. Факт повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, телефонограмами наявними в матеріалах справи.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника позивача та представника відповідача на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛОК ЛТД" перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як товариство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2010р. відповідачем було надано до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів уточнений звіт №10-ПІ за 2010 рік. Харківським обласним відділенням було зроблено перерахунок відповідно до уточнень, поданих відповідачем. Кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу повинна складати у 2010 році - 1 робочих місць, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу товариства у 2010 році складала 29 осіб. За даними звіту з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність 1 особа.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених вищезазначеним Законом, не застосовуються строки, визначені ст.250 Господарського кодексу України.

Таким чином, 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів не зайняте а тому, Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛОК ЛТД" повинне було самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 13851,72 грн.

Дана сума підтверджується звітом за формою №10-ПІ від 2010 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, що є в матеріалах справи.

Окремо слід зазначити, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці щомісяця подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 „Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" затверджено, зокрема, форму №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та інструкцію щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій".

Як передбачено вищезазначеним Наказом, форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Відповідно до рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 №07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування" одним з обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, визначених ч. 3 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Робоче місце інваліда відповідно до п. 3 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р., норми якого підлягають застосуванню до спірного періоду, це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Пунктом 3 вказаного Положення встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів

При цьому виходячи зі змісту п.п. 5,14 Положення підприємства зобов'язані розробити заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у межах нормативу повинні створювати за власні кошти місця для їх працевлаштування та відповідно до п.12 Положення інформувати державну службу зайнятості і місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Тобто, відповідач не виконав нормативи щодо створення одного робочого місця по працевлаштуванню інвалідів у 2010 році, чим порушив вимоги ст. ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 13851,72 грн. є 15 квітня 2011 року. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2011 по 20.06.2011 ( 66 днів ), виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України становить 274,56грн. (розрахунковий розмір пені 7,75%*120%:100:365=0,03%; сума пені (13851,72 (сума несплачених адміністративно-господарських санкцій)*0.03%(розрахунковий розмір пені)* 66 (кількість днів несплати санкцій) = 274,56 грн.), що підтверджується розрахунком, наданим до позовної заяви.

Таким чином, всього сума боргу відповідача становить 14126,28 грн., у тому числі адміністративно-господарські санкції у розмірі 13851,72 грн., пеня у розмірі 274,56 грн.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту вжиття всіх необхідних заходів для працевлаштування на товаристві інвалідів, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних, повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, "Положенням про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМ України № 314 від 03.05.1995р., ст.ст. 9, 71, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛОК ЛТД" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛОК ЛТД" (юридична адреса: 61001, м. Харків, вул. Лодзинська, код ЄДРПОУ: 22699035, р/р 2600506161821,у АКБ « Правекс-Банк» м. Київ, МФО 321983) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( юридична адреса: 61022, м. Харків, Майдан Свободи, 5, Держпром, 1 підїзд, к. 16, код ЄДРПОУ: 14070760, р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова ) адміністративно-господарські санкції за не зайняті місця, призначені для працевлаштування інвалідів у розмірі 13851,72 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 274,56 грн., а всього 14126 (чотирнадцять тисяч сто двадцять шість ) грн. 28 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панов М.М.