Постанова № 17299370, 18.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 липня 2011 р. № 2-а- 5874/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О., при секретарі судового засідання Гетьман Н.В., за участю сторін: представник позивача - Кірєєва І.І., представник відповідача - не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського Фермерського господарства "Ревік" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду із позовом до Селянсько фермерського господарства "Ревік", в якому просить суд стягнути з "Селянсько фермерського господарства "РЕВІК""(63412, Харківська обл., Зміївський р-н. с. Костянтівка, вул. Леніна. 12; мфо 380805 , р/р 26009300787, банк ВАТ Райфайзен банк Аваль, м. Київ) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5 Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач р/р 31219230700003, мфо 851011, код одержуваача 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за не зайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у сумі 9274,29 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністратвино-господарських санкцій у розмірі 88,96 грн., на загальну суму 9363,25 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністравтино-господарськиі санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, яке використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 9274,29 грн. У зв'язку з несплатою відповідачем зазначених санкцій, у останнього утворилася заборгованість у розмірі 9363,25 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, письмових заперечень проти позову не надав. Враховуючи те, що відповідно до ст. 35 КАС України відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку розглядати справу за наявними в ній матеріалами, без участі зазначеної сторони.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 зазначеного вище Закону встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст.19 зазначеного Закону та згідно форми 10-ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2010 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Селянсько фермерського господарстка "Ревік" у 2010 році становила 35 осіб, тобто, норматив для працевлаштування інвалідів складав 1 робоче місце.

Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого Постановою КМ України № 70від 31.01.2007р. інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до положень ч.4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, законодавством передбачена обовязковість щомісячного подання підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевих центрів зайнятості.

Згідно листа Зміївського районного центру зайнятості від 20.05.2011 року № 398 протягом 2010 року звіт за формою №3-ПН о наявності вакансії для працевлаштування інвалідів Селянське фермерське господарство "Ревік" не подавало.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністравтиному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правльного вирішення справи. Ці обставини встанолюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представнків, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Доказу суду надають особи, які беруть участь у справі.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що воно систематично надавало звіти за формою 3-ПН (про наявність вакансій, в тому числі вакансій для інвалідів) до РЦЗ. Вказані обставини дають підстави зробити висновок, що відповідачем не вжиті у повному обсязі всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, що суд оцінює як неналежне виконання відповідачем вимог ст.ст. 18,19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не вчинив всіх передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Судом встановлено, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач самостійно повинен був сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 9274,29 грн. та пеню у сумі 88,96 грн. Оскільки вищевказані суми відповідачем не сплачені, у останнього утворилася заборгованість на загальну суму 9363,25 грн.

Відповідач не надав до суду доказів, що спростовують вимоги адміністративного позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов щодо стягнення з відповідача адміністративногосподарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 9363,25 грн. є обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України у спрвах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянсько фермерського господарства "Ревік" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Селянсько фермерського господарства "РЕВІК" (63412, Харківська обл., Зміївський р-н. с. Костянтівка, вул. Леніна. 12; код 31269354, МФО 380805, р/р 26009300787, банк ВАТ Райффайзен банк Аваль, м. Київ) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5 Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за не зайняті робочі місця, призначені для працівлаштування інвалідів у сумі 9274 (дев'ять тисяч двісті сімдесят чотири) грн.29 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністратвино-господарських санкцій у розмірі 88 (вісімдесят вісім) грн. 96 коп.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19.07.2011 року.

Суддя Горшкова О.О.