Постанова № 17299322, 06.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 липня 2011 р. № 2-а- 1132/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

при секретарі Солуяновій Н.В.,

за участю представника позивача не прибув

представника відповідача Кізілов О.В.

прокурора Остапенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіком"

до Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова

пропро визнання рішення - повідомлення протиправним та його скасування ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіком», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова та просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №від 01.03.2007р. № 0000372330/0 та № 0000362330/0.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням рішенням № 000037233/0 визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1629717,00 грн., з яких основний платіж 1086478,00 грн., штрафні санкції в розмірі 543239,00 грн.; податковим повідомленням-рішенням № 0000362330/0 визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 2485468,20 грн., з яких основний платіж в розмірі 1358093,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 1127375,20 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Представник позивача, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за своєї відсутності не надав.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність. Прокурор вважав позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що представник позивача не прибув до суду без повідомлення причин, а також беручи до уваги відсутність перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе її розгляд та вирішення на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника відповідача та думку прокурора, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова в січні-лютому 2007 року проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.09.2006р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 19.02.2007р. № 563/23-108/31063736, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у заниженні податку на прибуток на загальну суму 1358093,00 грн., в тому числі за IV квартал 2005 року на суму 154837,00 грн., за 2006 рік на суму 1203256,00 грн.; вимог пп.. 7.4.1, 7.4.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 1086478,00 грн. , в тому числі за грудень 2005 року на суму 123870,00 грн., за лютий 2006 року на суму 123574,00 грн., за березень 2006 року на суму 402935,00 грн., за серпень 2006 року на суму 323467,00 грн.

Доходячи висновків про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1358093,00 грн., відповідач виходив з того, що придбані позивачем товари, які використовуються в операціях з їх продажу за ціною нижчою ніж ціна придбання та не мають цілі отримання доходу, не можуть вважатися активами, тобто втратили економічну вигоду для підприємства позивача.

Суд з такими висновками відповідача погоджується та зазначає, що як встановлено з матеріалів справи позивач у 2005-2006 р.р. реалізовував товари за ціною нижчою ціни їх придбання, а до складу валових витрат відносив всю суму витрат, отриману при придбанні товару. Зокрема, позивачем реалізовано папір на підставі наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів - витратних накладних.

Посилання позивача на те, що реалізація товару нижче від ціни його придбання зумовлена його уцінкою суд до уваги не бере та відзначає, що відповідачем при проведенні правомірно встановлено складання актів про уцінку з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідно до п. 1 Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 10.09.199р. № 120/190 (зареєстровано в Мінюсті України за № 546/1571)уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничого технічного характеру, що залежалася провадиться в разі коли така продукція не користується попитом споживачів більше трьох місяців, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках.

Відповідно до п. 11 зазначеного Порядку розмір уцінки товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей повинні визначатися комісією на підставі експертних оцінок з урахуванням ступеня втрати їх споживчих властивостей, насиченості ринку такими товарами, продукцією та надлишковими товарно-матеріальними цінностями.

Позивачем в даній справі не надано доказів дотримання зазначених норм, зокрема чи мали місце підстави для проведення уцінки та в звязку з чим товар уцінявся ним на 90 та більше відсотків.

За таких обставин суд вважає правомірним посилання відповідача про порушенням позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп.. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороню праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5,3-5,7 цієї статті. Пункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону встановлює. Що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними або іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо встановленого відповідачем порушення пп. 7.4.1, 7.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження позивачем податку на додану вартість, суд з такими висновками погоджується та зазначає, що згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, врахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4. пп 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем реалізовувався папір офсетний, який реалізовувався за ціною нижче ціни придбання. В той самий час папір реалізовувався за ціною не нижчою від ціни придбання та передавався на збереження підприємствам. Те саме стосується реалізації позивачем цементу.

Суд відзначає, що позивачем у справі не надано доказів, які б засвідчували знешкодження, втрату покупної спроможності товарів, крім того відсутні документи, що підтверджують транспортування товару, витрати на транспортування, а також претензії до перевізників або постачальників щодо пошкодження товарно-матеріальних цінностей. В обґрунтування підстав для уцінки товару надано копії наказів про уцінку, з яких встановити її підстави та обґрунтованість розміру уцінки неможливо.

Натомість відповідачем, як субєктом владних повноважень, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в повній мірі доведено обґрунтованість та правомірність свого рішення, на підтвердження чого суду надано відповідні докази.

Суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення відповідно до наведеної норми судом встановлено, що відповідачем обєктивно та неупереджено враховано всі дійсні обставини справи, оскаржувані рішення прийнято в межах повноважень та при вірному застосування норм чинного законодавства.

В звязку з наведеним в даній справі судом не виявлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача, що оскаржуються,

Судові витрати підлягають розподілу в порядку статей 94, 98 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіком» до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити у повному обсязі.

<Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 12 липня 2011 року.

Головуючий суддя С.В. Архіпова