Постанова № 17299004, 29.06.2011, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2011 р. Справа № 2a-1870/1425/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представника позивача - Бачали О.П.,

представника відповідача - Почтарьової Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/1425/11

за позовом приватного підприємства "Н.А.Т."

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне Підриємство «Н.А.Т.», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнень просить скасувати податкові повідомлення-рішення від « 06 » серпня 2010 р. № 0000652311/0 (№ 0000652311/1 від 02.09.2010) , № 0007071711/0 (№0007071711/1 від 31.08.10р.), та №0000662311/0 (№0000662311/1від 02.09.10р.) в частині визначення податкового зобовязання 7380, 00 грн. та штрафних санкцій 3440,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним, Конотопською МДПІ було здійснено документальну перевірку по ПП «Н.А.Т.», за результатами якої складено Акт № 302\23-3\36250442 від 23.07.2010р.

Позивач вважє, що в акті перевірки допустилося відображення необгрунтованих даних, і були допущені суб'єктивні припущення перевіряючими, які не мають підтвердження, це призводить до порушення п.2.3.4 наказу ДПА України N 32 10.08.2005 діючого на момент проведення перевірки та складення акту.

Так, ПП «Н. А. Т.» в особі директора ОСОБА_4 та фізична особа ОСОБА_4 склали договір безвідсоткової позики № б\н від 01.12.2008р. згідно якого ОСОБА_4 надає безвідсоткову позику ПП «Н. А. Т.» у розмірі 900 тис грн. шляхом внесення в касу підприємства. В Акті перевірки стверджується, що договір безвідсоткової позики № б\н від 01.12.2008р. є нікчемним, а тому не створює інших юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю. Позивач вважає, що як випливає із Статуту підприємства, ОСОБА_4 є не тільки директором підприємства, а і його єдиним засновником. Частина перша статті 65 ГК України закріплює, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Частина 2 вказаної господарської норми закріплює - власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Позивач зазначає, що згідно ч. 1ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Із вказаного випливає, що фізична особа ОСОБА_4 має законне право на розпорядження, включаючи і власні грошові кошти. Також. ч.І ст. 320 ЦК України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа ОСОБА_4 як директор «HAT» чи як засновник з іншої сторони договору діяв - не у своїх інтересах і не в якості представника а в якості засновника. Тим більш, що безвідсоткова поворотна фінансова допомога не має іншого інтересу ніж поповнення обігових коштів підприємства. На основі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» п.п. 1.22.2. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений термін відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших компенсацій як плати за користування таким". Зворотня фінансова допомога поверталась через касу підприємства в сумі 74 500 грн. так і товарами (809 980грн) по реалізації. Продаж товарів засновнику включена в валові доходи і обкладена, як податком на додану вартість так і податком на прибуток. Отже стверджувати, що повернення фінансової допомоги є доходом фізичної особи та підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб є безпідставним та незаконним, оскільки згідно ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткуванню підлягає виключно дохід фізичних осіб. Таким чином, позивач вважає, основний платіж у сумі 133137 грн. податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій на суму 266274 є безпідставним та незаконним.

У ході проведення перевірки відображено аналіз виконання умов Договору суди (безкоштовного користування майном) № б\н від 05.01.2009р. між ПП «Н. А. Т.» та фізичною особою ОСОБА_4, у оренду приймається автомобіль Шевроле Люміна (Chevrolet Lumina) НОМЕР_1 1990 року випуску. У ході аналізу податковий орган дійшов висновку про неможливість укладання вказаного договору, оскільки останній не відповідає вимогам ст. 799 ЦК України, ч. 1 ст. 220 ЦК України, а також у відповідності із ч. 1 ст. 236 ЦК України є недійсним з моменту його вчинення. З таким висновком позивач не погоджується, оскільки дію вищевказаного договору, з метою дотримання вимог чинного законодавства України, було припинено угодою про розірвання Договору суди (безкоштовного користування майном) № б\н від 06.01.2009р., а також було укладено новий договір про безкоштовне користування автотранспортним засобом № б\н від 06.01.2009р. Вказаний договір за своєю юридичною природою не регулює відносини найму (оренди) транспортного засобу. Також, стороною у новій угоді є ОСОБА_5, а не фізична особа ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

В ході проведення перевірки підприємства було виявлено, що ПП "Н.А.Т" в особі директора ОСОБА_4 та фізична особа ОСОБА_4 склали договір безвідсоткової позики № б/н від 01.12.2008 року. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Тому, вищевказаний правочин у відповідності до ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним. Тобто, беззаперечним є те, що ОСОБА_4 не мав права укладати договір безвідсоткової позики № б/н від 01.12.2008 року як фізична особа оскільки він одночасно є керівником іншої юридичної особи, а саме ПП "Н.А.Т.". І так як акти та накладні відпуски товару ПП «Н.А.Т.» ОСОБА_6 оформлені з порушеннями, а саме підписані однією і тією ж особою, ці документи не можуть бути прийняті як доказ укладення та виконання договору. Отже враховуючи факт недійсності договору безвідсоткової позики № б/н від 01.12.2008р., факт отримання грошей та факт видачі товару ПП «Н.А.Т.» ОСОБА_6 не є взаємопов'язаними правочинами. Гроші безпідставно отримані ПП «Н.А.Т.» від ОСОБА_6 попадають під визначення безповоротної фінансової допомоги. «Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод». Отже, на порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підприємство, що перевіряється не включило до валового доходу суму коштів 884430 грн, яка надійшла шляхом внесення до каси підприємства від ОСОБА_4, яка вважається безповоротною фінансовою допомогою. Виходячи з нікчемності договіру безвідсоткової позики ПП «Н.А.Т.» безпідставно видавало ОСОБА_6 товарів на суму 809980 грн. та готівку на суму 77600 грн. Перевіркою встановлено, що заробітна плата директору ПП «Н.А.Т.» ОСОБА_4 протягом перевіряємого періоду в порушення вимог статті 97 та статті 115 Кодексу законів про працю України не нараховувалась та не виплачувалась. Таким чином, відповідач вважає, що аналіз господарської діяльності підприємства ПП «Н.А.Т.» в частині не нарахування та невиплати заробітної плати директору ОСОБА_4 та в той же час отримання від вказаної особи безвідсоткової позики в сумі 884440,00 грн. свідчить про відсутність у громадянина ОСОБА_4 фізичної можливості надати в позику підприємству вищевказану суму коштів та свідчить про те , що діяльність підприємства була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди у вигляді не сплати податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи викладене ПП «Н.А.Т.» в порушення вимог підпункту 8.1.1 та підпункту 8.1.2 пункту 8 статті 8, статті 17 , пункту 19.2 статті 19 "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин) було неутримано та не перераховано до бюджету під час нарахування (виплаті) оподатковуваних доходів фізичній особі ОСОБА_4 податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 133137,00 грн. (887580,00 * 15%= 133137,00 грн.) .

Перевіркою встановлено, що ПП «Н.А.Т.» в особі директора ОСОБА_6 уклав договір б/н від 05.01.09р. безкоштовного користування майном з фізичною особою ОСОБА_6, а саме безкоштовне користування автомобілем. Згідно з договором безкоштовного користування автотранспортним засобом №б/н від 6 січня 2009 року, укладеному між громадянином ОСОБА_5 (сторона 1) та ПП «Н.А.Т.» (сторона 2), стороною 1 передано стороні 2 у тимчасове безкоштовне користування автомобіль Шевроле Люміна НОМЕР_1. Даний договір за своєю сутністю є договором найму транспортного засобу за участю фізичної особи. Докази щодо нотаріального посвідчення договору заявником не надані.

У відповідності до статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладений з моменту його нотаріального посвідчення (стаття 640 зазначеного Кодексу).

Витрати по заправці паливно - мастильними матеріалами, поточним ремонтам та обслуговуванням були віднесені до валових витрат згідно документів отриманих від постачальників товарі та послуг.

Згідно ч. 1 ст.220 ЦКУ, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 06.11.2008 по 31.03.2010 встановлено його завищення всього у сумі 9833 грн., дане порушення виникло у зв'язку з тим, що ПП «Н.А.Т.» віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по заправці паливно-мастильними матеріалами, поточним ремонтам та обслуговуванням автомобіля по договору б/н від 05.01.09р. безкоштовного користування майном (автомобілем). Як зазначалося вище, цей договір є нікчемним та таким, що суперечить вимогам Цивільного кодексу України. Також перевіркою встановлено, що підприємство двічі включило до податкового кредиту ПДВ в сумі - 980 грн.

Суд, заслухавши представників позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, Конотопською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП «Н.А.Т.», за результатами якої складено акт від 23 липня 2010 року №302/23-3/36250442 «Про результати виїзної планової перевірки Приватного підприємства «Н. А. Т.» (код 36250442) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.11.2008р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 06.11.2008р. по 31.03.2010р.» (далі Акт перевірки), в якому були встановлені порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, статті 17, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого підприємству було донараховано відповідно податок на прибуток на загальну суму 229300,0 грн., у тому числі за IV квартал 2008 року в сумі 1750,0 грн., за 2009 рік в сумі 149809,0 грн., за І квартал 2010 року в сумі 77741,0 грн., податок на додану вартість на загальну суму 9833,0 грн., у тому числі за лютий 2009 року в сумі 258,0 грн., березень 2009 року - 534,0 грн., квітень 2009 року - 1514,0 грн., травень 2009 року - 590,0 грн., червень 2009 року - 599,0 грн., липень 2009 року - 785,0 грн., серпень 2009 року - 862,0 грн., вересень 2009 року - 791,0 грн., жовтень 2009 року -876,0 грн., листопад 2009 року - 536,0 грн., грудень 2009 року - 656,0 грн.. січень 2010 року - 565,0 грн., лютий 2010 року - 597,0 грн., березень 2010 року - 670,0 грн., податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 133137,0 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки, Конотопською МДПІ були винесені податкові повідомлення рішення від 06 серпня 2010 р. № 0000662311/0 про сплату 8360 грн. 00 коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 4180 грн. 00 коп., № 0000652311/0 про сплату 229300 грн. 00 коп. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій 85764 грн. 90 коп., № 0007071711/0 про сплату 133137 грн. 00 коп. по податку з доходів фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій 266274 грн. 00 коп.

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, передбаченою ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, але його скарги Конотопською МДПІ, ДПА в Сумській області та ДПА України були залишені без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що ПП «Н. А. Т.» в особі директора ОСОБА_4 та фізична особа ОСОБА_4 уклали договір безвідсоткової позики № б\н від 01.12.2008р. згідно якого ОСОБА_4 надає безвідсоткову позику ПП «Н. А. Т.» у розмірі 900 тис грн. шляхом внесення в касу підприємства. Підприємство гасить борг шляхом видачі готівки через касу або товарами, згідно накладних. За період з 01.12.2008р. по 31.03.2010р. фактично фізичною особою ОСОБА_4 була надана позичка в розмірі 884430 грн. підприємству ПП «Н. А. Т.». Податковий орган вважає вказаний правочин нікчемним, з огляду на норми ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб встановлених законом. При цьому відповідач в акті перевірки робить висновок про те що позивач повинен був включити вказану суму коштів до складу валових доходів підприємства як безповоротну фінансову допомогу, та виходячи з нікчемності договіру безвідсоткової позики, ПП «Н.А.Т.» безпідставно видавало ОСОБА_6 товарів на суму 809980 грн. та готівку на суму 77600 грн. Також податковий орган зазначає, що суми коштів та вартість майна в загальній сумі 887580,00 грк , які були виплачені ПП «Н.А.Т.» на користь ОСОБА_4 за операціями , що проведені на підставі нікчемного правочину, у відповідності до статтей 4, 7 та 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підлягають оподаткуванню.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача та вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

Ст. 203 ЦК визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства (законам України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам органів державної влади України, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами), а також моральним засадам суспільства. Згідно з цією нормою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, і її волевиявлення повинно бути вільним та відповідати її внутрішній волі. Крім того, правочин повинен бути вчинений у формі, встановленій законом. Недодержання сторонами або стороною правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, є підставою для визнання його недійсним (ч. 1 ст. 215 ЦК). Статтею 204 ЦК України передбачено, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 цього Кодексу нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам законодавства. Такий правочин є недійсним з моменту його вчинення, незалежно від того, чи визнав таким його суд. Що ж стосується оспорюваного правочину, то він може визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінювати суд відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З огляду на перелічені вище норми законодавства суд зазначає, що укладений позивачем договір позики є оспорюваним правочином, і невідповідність його вимогам ч. 3 ст.238 ЦК Україхни, є підставою для визнання його судом недійсним.

Суд зазначає, що відповідач не довів суду наявність обставин, які б з огляду на вимоги Цивільного кодексу України, дали б підстави вважати вказаний правочин нікчемним також не надав доказів того що вказаний правочин визнаний судом недійсним.

Також, суд вважає безпідставним посилання податкового органу на п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинною на момент виникнення спірних правовідносин), в якому зазначено, що безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод. Так як п.2 вказаного вище договору позики передбачає обов»язок позичальника (ПП «Н.А.Т.») повернути суму позики. Також, враховуючи обов»язок ПП «Н.А.Т.» повернути кошти, ці кошти в розумінні Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» не є доходом ОСОБА_7 та не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Отже, суд вважає, повязані з цим договором позики донарахування податку на прибуток в сумі 219256 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 109628 грн. та донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 133137,0 грн. є такими що суперечить законодавству, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, під час перевірки було встановлено, що ПП «Н.А.Т.» в особі директора ОСОБА_6 уклав договір б/н від 05.01.09р. безкоштовного користування майном з фізичною особою ОСОБА_6, а саме безкоштовне користування автомобілем Шевроле Люміна НОМЕР_1 (а.с. 26-27), але угодою № б\н від 06.01.2009р вказаний Договір було розірвано (а.с 31), а також було укладено новий договір про безкоштовне користування автотранспортним засобом № б\н від 06.01.2009р. Згідно з цим договором безкоштовного користування автотранспортним засобом №б/н від 6 січня 2009 року, укладеного між громадянином ОСОБА_5 (сторона 1) та ПП «Н.А.Т.» (сторона 2), стороною 1 передано стороні 2 у тимчасове безкоштовне користування автомобіль Шевроле Люміна НОМЕР_1. При цьому ОСОБА_5 діє на підставі довіреності, а власником автомобіля є ОСОБА_4 В акті перевірки податковий орган зробив висновок про нікчемність вказаного договору в звязку з відсутністю його нотаріального посвідчення, в результаті чого також зроблено висновок про безпідставність віднесення позивачем до валових витрат, витрати по заправці паливно - мастильними матеріалами, поточним ремонтам та обслуговуванням автомобіля на суму 40175 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 9833 грн.

Суд погоджується, з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.

Статтею 798 ЦК України, визначено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Згідно, статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Статтею 209 ЦК України, визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

У відповідності до статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладений з моменту його нотаріального посвідчення (стаття 640 зазначеного Кодексу).

Стаття 220 ЦК України, визначає правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, а саме, згідно частини 1 цієї статті, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Суд зазначає, що договір №б/н від 6 січня 2009 року, укладений між громадянином ОСОБА_5 та ПП «Н.А.Т.» по своїй суті є договором найму транспортного засобу, а відтак підлягає нотаріальному посвідченню, а у разі відсутності такого посвідчення є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення засновника №3 від 05.01.2009 року в зв'язку з виробничою необхідністю для чіткої роботи підприємства було вирішено проводити заправку паливно - мастильними матеріалами автомобіля марки Chevrolet Lumina APV державний номер 56080КЕ директора ОСОБА_4 за рахунок підприємства. Також проводити поточні ремонти та обслуговування автомобіля марки Chevrolet Lumina АРV за рахунок підприємства. Витрати по заправці паливно - мастильними матеріалами, поточним ремонтам та обслуговуванням були віднесені до валових витрат згідно документів отриманих від постачальників товарі та послуг, а суми податку на додану вартість сплачених в ціні паливно-мастильних матеріалів та послуг по ремонту автомобіля включено до складу податкового кредиту.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства суд приходить до висновку, про безпідставність віднесення позивачем витрат по заправці паливно - мастильними матеріалами, поточним ремонтам та обслуговуванням зазначеного вище транспортного засобу до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість сплачених в ціні паливно-мастильних матеріалів та послуг по ремонту автомобіля до складу податкового кредиту.

Таким чином, виходячи з викладеного вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000652311/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток, пов»язаного з операціями надання позики, в сумі 219256, 00 грн. та штрафних санкцій 109628,00 грн. та податкового повідомлення-рішення №0007071711/0 про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб. В іншій частини суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Н.А.Т." до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000652311/0 від 06 серпня 2010 року (№ 0000652311/1 від 02 вересня 2010 року) в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 219256,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 109628,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції № 0007071711/0 від 06 серпня 2010 року (№ 0007071711/1 від 31 серпня 2010).

В іншій частині позовних вимог - відмовити. <Сума стягнення (цифрами) ><Текст >

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 04 липня 2011 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек