Постанова № 17297993, 26.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4893/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - Файрушиної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю "КРМ"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2011 року позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРМ"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 5896 грн. 07 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у звязку із не виконанням нормативуробочих місць попрацевлаштуванню інвалідів (однієї особи) відповідачем, в порушення вимог ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не нараховано та не сплачено адміністративно - господарську санкцію в розмірі 5803 грн. 85 коп. та пеню в розмірі 92 грн. 22 коп., які підлягають стягненню на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився.

Повістки про виклик до суду, направлені відповідачу за адресою: вул. Пролетарська, 13, кв. 15, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повернулися з відміткою поштової організації "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на викладене, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що відповідач повторно не прибув у судове засідання, про причини неприбуття суду не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав, суд приходить до висновку про необхідність розгляду даної справи за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Як зазначено у статті 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21 березня 1991 року (надалі - Закон № 875-XII) державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. Згідно пункту 9 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону № 875-XII саме Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Пункт 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією України та законами України.

Отже, даний спір підвідомчий адміністративному суду.

Судом встановлено, що 21.04.2011 року (вх. № 4601) Товариством з обмеженою відповідальністю "КРМ" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за формою 10-ПІ.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 13 осіб. При цьому у звіті зазначено, що штатні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), на підприємстві відсутні, а кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875-XII (рядок 03) становить 1 особу.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частинами 1, 2 ст. 19 цього Закону встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, який становить чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідача в 2010 році відповідно до нормативу 4% становить 1 особу (13 х 0,04).

З огляду на викладене, середньооблікова кількість штатних працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "КРМ", яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, повинна становити 1 особу.

Із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми 10-ПІ вбачається, що особи, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність, на Товаристві з обмеженою відповідальністю "КРМ" у 2010 році не працювали.

Таким чином, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача становить 1 особу.

Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 “Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення ” формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій ”, яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України “Про зайнятість населення ” подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.

У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобовязаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань.

Згідно листа Полтавського обласного центру зайнятості від 07.06.2011 року вих. № 1239, копія якого наявна в матеріалах справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "КРМ" до центрів зайнятості даних про наявність вільних робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів (за формою № 3-ПН із заповненням графи 15 звіту) в 2010 році не надавалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Інших доказів про те, що відповідач інформував центр зайнятості або інші служби про створення робочого місця для інваліда та просив направити інваліда для працевлаштування, суду не надано.

Відтак, з урахуванням того, що у відповідача в 2010 році кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів склала 1 одиницю, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРМ" повинно сплатити адміністративно - господарську санкцію згідно із ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в розмірі 5803 грн. 85 коп. (150900 грн. : 13) : 2).

Відповідно до частин 3, 5 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 2 ст. 20 цього Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, сума пені за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій становить 92 грн. 22 коп. (5803 грн. 85 коп. х 0,03 %) х 53 дні).

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРМ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРМ" (ідентифікаційний код 33435247) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Полтава, вул. Зигіна, 1, одержувач УДК в м. Кременчук, код ЄДРПОУ УДК 34698778, р/р 31212230700008 в ГУДК у Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції в розмірі 5803 грн. 85 коп. (п'ять тисяч вісімсот три гривні вісімдесят п'ять копійок) та пеню в розмірі 92 грн. 22 коп. (дев'яносто дві гривні двадцять дві копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 липня 2011 року.

СуддяС.С. Сич