Постанова № 17297854, 19.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5652/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.

при секретарі Протас О.М.

за участю: представника позивача - Гонтар В.М.

представника відповідача - Зайця С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Зодчий"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання дій неправомірними, та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2011 року позивач Приватне підприємство "Зодчий"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання дій неправомірними, та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцію проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства "Зодчий" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт № 3534/15-322/32534820 від 31.05.2011 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 року № 0003661502/2023 яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість 6193,00 грн. Як зазначає позивач спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірного рішення з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Зодчий"(ідентифікаційний код 32534820) відповідно до копії свідоцтва Серії А00 № 128572 зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області як юридична особа. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ, з 19.01.2010 року є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача за березень 2011 року.

За результатами перевірки податковим органом 31.05.2011 року складено акт № 3534/15-322/32534820, в якому зафіксовано порушення позивачем ст.185, ст..187, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 6192,00 грн.

На підставі висновку даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 21.06.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003661502/2023, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 61293 грн., в тому числі 6192,00 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування йому грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що 01.03.2011 року між позивачем (покупець) та ПП “Кременчук Нафтотранссервіс” (постачальник) укладено договір поставки № 15/11, згідно якого постачальник зобов'язується на підставі заявки покупця передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві будівельні матеріали, кількість та найменування яких зазначається в заявці, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти.

На виконання умов договору поставки № 15/11 від 01.03.2011 року ПП “Кременчук Нафтотранссервіс” було виписано податкову накладну, видаткову накладну (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Дослідивши податкові накладні, виписані ПП “Кременчук Нафтотранссервіс” для документального оформлення виконання умов договору та виконаних операцій з постачання товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні.

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (березень 2011 року) та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Посилання відповідача на те, що ПП “Кременчук Нафтотранссервіс” не знаходиться за юридичною адресою та відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання і не подання звітності за березень 2011 року з податку на додану вартість та рішення Кременчуцької ОДПІ про анулювання свідоцтва платника ПДВ не беруться до уваги судом з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПП “Кременчук Нафтотранссервіс” (ідентифікаційний номер 368665271) зареєстроване 23.12.2009 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. Згідно офіційного веб сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника ПДВ № 100263537 ПП “Кременчук Нафтотранссервіс” анулювано за ініціативою податкового органу 09.06.2011 року, тобто на момент складання податкових накладних контрагент знаходився в Єдиному державному реєстрі та був зареєстрованим платником ПДВ у встановленому порядку.

Платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по роботах, наданих виконавцем, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Тому зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів. При цьому, суд зазначає, що податковим органом не надано суду доказів порушення безпосереднім контрагентом позивача - ПП “Кременчук Нафтотранссервіс” за наслідками господарських операцій з яким останнім сформовано податковий кредит, вимог податкового законодавства в результаті чого вказаному підприємству визначено податкове зобов'язання, в тому числі за наслідками операцій з позивачем у справі, про що прийнято податкове повідомлення-рішення.

В ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних від 25.03.2011 року № 02/11 та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за березень 2011 року суму ПДВ у загальному розмірі 6192,00 грн.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обовязку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійснені ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позову та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003661502/2023 від 21 червня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Зодчий" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0003661502/2023 від 21 червня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Зодчий" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2011 року.

Суддя Г.В. Костенко